Рішення № 92947475, 18.11.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/384/20

Провадження № 2/486/301/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарях Коршак О.В., Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , відповідачі ОСОБА_2 , ПРаТ «Українська пожежно-страхова компанія», представник відповідача ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 93600 грн. майнової шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, 7000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката та 1500 грн. витрат на проведення незалежної оцінки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 грудня 2017 року о 15:35 год. ОСОБА_2 на 60 км автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, керуючи автомобілем «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.3 «а»,«б» ПДР, а саме під час руху не слідкував за технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив відрив коліс задньої осі з лівого боку, які продовжили самостійний рух на смугу зустрічного руху та зіткнулися з автомобілем «ВАЗ 21104» державний номерний знак НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_1 рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, пасажир автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких.

Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль «ВАЗ 21104» державний номерний знак НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 15 серпня 2018 року вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП на дату оцінки становить 93600 гривень.

Повідомлення про ДТП зареєстровано в журналі єдиного обліку № 8915 від 06 грудня 2017 року, відомості за даним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12017150110003280.

Кримінальне провадження № 12017150110003280 від 06 грудня 2017 року за ч.1 ст. 286 КК України постановою слідчого Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області від 13 квітня 2018 року закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

11 червня 2018 року постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення збитків, завданих ДТП, розглядалася судом протягом 2018-2019 року, ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2019 року позов був залишений без розгляду, оскільки не було вирішено питання про відшкодування суми збитків страховою компанією.

У лютому 2020 року Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування через пропуск річного строку, його дружині ОСОБА_4 було виплачене страхове відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, в сумі 1568 грн.

Майнова та моральна шкода позивачу ОСОБА_1 станом на час звернення до суду відшкодована не була.

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року до участі у справі як третю особу на стороні відповідача була залучена страхова компанія ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року до участі у справі як співвідповідача була залучена страхова компанія ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, крім викладеного в позові просила стягнути з ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія 93600 грн. майнової шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, 7000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката та 1500 грн. витрат на проведення незалежної оцінки. Вважає, що відшкодувати шкоду має страхова компанія в межах страхового полісу.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, надсилали на адресу суду заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши надані пояснення та докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 06 грудня 2017 року о 15:35 год. ОСОБА_2 на 60 км автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, керуючи автомобілем «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.3 «а»,«б» ПДР, а саме, під час руху не слідкував за технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив відрив коліс задньої осі з лівого боку, які продовжили самостійний рух на смугу зустрічного руху та зіткнулися з автомобілем «ВАЗ 21104» державний номерний знак НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_1 рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, пасажир автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких /а.с.10/.

Кримінальне провадження № 12017150110003280 від 06 грудня 2017 року за ч.1 ст. 286 КК України постановою слідчого Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області від 13 квітня 2018 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення /а.с.8-9/.

Згідно звіту про незалежну оцінку майна ФОП ОСОБА_6 від 15 серпня 2018 року внаслідок ДТП належний ОСОБА_1 автомобіль «ВАЗ 21104» державний номерний знак НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. Вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП на дату оцінки становить 93600 гривень /а.с.11-36/.

Відповідач відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив страхову компанію, з якою уклав договір страхування, про дорожньо-транспортну пригоду вчасно, у той день, коли сталося ДТП, що в судовому засіданні сторонами не заперечувалось.

11 червня 2018 року постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення /а.с.10/.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц визначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів викладені у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Згідно із пунктом 1 статті 35.1. вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19 зазначила таке. У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду №465/4287/15 від 11 грудня 2019 року. При цьому належним відповідачем у таких справах є саме страховик як особа, що зобов`язалася виконати умови договору страхування цивільно-правової відповідальності за умови дотримання чітко окреслених норм закону.

В судовому засіданні встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 06 грудня 2017 року, позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди до винуватця ДТП ОСОБА_2 20 вересня 2018 року. До страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся вже після першого звернення до суду з позовом, а саме 16 липня 2019 року. 27 січня 2020 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування через те, що пропущений встановлений законом річний строк для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування (шкоди, завданої майну потерпілого). Доказів щодо зверненням із цивільним позовом під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017150110003280 позивачем та його представником не надано.

Верховний Суд у постанові №357/12491/18 від 10 червня 2020 року зазначив, що погоджується і вважає правильним висновок суду першої інстанції, що винна особа не повинна відшкодовувати шкоду, яка була б відшкодована страховою компанією, в разі дотримання потерпілою особою вимог закону.

Таким чином, дослідивши усі надані докази в сукупності, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають. Відповідно як похідні, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди, які, окрім того не підтверджені жодними доказами, вимоги про стягнення витрат на незалежну оцінку та на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, відмовити.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гути Тульчинського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Первомайськ Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне найменування відповідача: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080, ЄДРПУО 20602681.

Повне рішення буде складено протягом п`яти днів з дня з оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

При оголошенні в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

_________

Повне рішення складено 19 листопада 2020 року