Рішення № 92943445, 17.11.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6682/20

Провадження № 2/750/1554/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді секретарСупруна О.П., Дяченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №750/6682/20 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

07 серпня 2020 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», в якій позивач просить визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на приміщення автомобільних гаражів під літ. 4-1, площею 18,6 кв.м, літ. 5-1, площею 21,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 12.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.09.2020.

02.09.2020 розгляд справи відкладено на 06.10.2020, у зв`язку з неявкою сторін.

06.10.2020 розгляд справи відкладено на 22.10.2020, у зв`язку з неявкою сторін.

22.10.2020 розгляд справи відкладено на 12.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

12.11.2020 розгляд справи відкладено на 17.11.2020, у зв`язку з клопотанням представника позивача.

У судове засідання 17.11.2020 сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. 27.08.2020 та 17.11.2020 позивач надіслала заяви про розгляд справи без її участі, в яких позовні вимоги підтримала.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач, починаючи з 11.12.2006 володіє і користується об`єктами нерухомості: автомобільними гаражами під літ. 4-1, площею 18,6 кв.м, літ. 5-1, площею 21,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які раніше перебували в управлінні Чернігівської обласної дирекції страхування Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Позивач зазначила, що вищевказаними об`єктами нерухомості вона безперервно володіє з відома відповідача вже протягом 13 років та починаючи з 2007 року сплачує на користь землекористувача - ПрАТ «Чернігівагроавтосервіс» плату за земельну ділянку, на якій розташовані вищевказані об`єкти нерухомості.

Позивач вважає, що набула право власності на вищевказані гаражі, оскільки протягом 13 років добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується гаражами як власним майном.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

За нормами статті 344 ЦК України володіння майном, як підстава для визнання на нього права власності за набувальною давністю, має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно з частиною першою статті 344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об`єктивно чужою; володілець суб`єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.

Також, пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Право власності належить до числа таких суб`єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного складу.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона з 11.12.2006 володіє та користується автомобільними гаражами, здійснює плату за земельну ділянку на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості, а отже добросовісно та відкрито заволоділа ними, та вважає, що має право власності на гаражі.

В постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком суду, наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 14.05.2019 по справі №910/17274/17 не стала змінювати умови набуття права власності за набувальною давністю, згідно до статті 344 ЦК. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем сукупності вказаних вище обставин, зокрема, добросовісності заволодіння чужим майном, та відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені нею вимоги. Тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав, установлених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», місцезнаходження: провулок Новопечерський, 19/3, м. Київ, код ЄДРПОУ - 16467237.

Суддя