Ухвала суду № 92937507, 18.11.2020, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 618/933/20

Провадження № 2-сз/618/11/20

УХВАЛА

про відмову в поверненні судового збору

18 листопада 2020 року Дворічанський районний суд Харківської області в складі головуючого – судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання – Рябенко Л. В., розглянувши заяву представника акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про повернення судового збору,

встановив:

10 листопада 2020 року представник акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») за довіреністю № 2966-К-Н-О від 30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повернення судового збору в сумі 1051 грн 00 коп., обґрунтовуючи її таким.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задоволені повністю. В мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідачка в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення, справу просила розглянути за її відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підтвердження підстави повернення 50 відсотків сплаченого судового збору заявник наводить практику суду вищої інстанції, зокрема позицію, викладену в постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17 червня 2020 року у справі № 755/6872/17, в якій зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 142 ЦПК України. Таким чином, відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України), але оскільки питання судових витрат вирішено у рішенні суду і посилання на цю статтю вичерпано, то позивачу надається законодавча можливість додаткового повернення 50 відсотків судового збору за ухвалою суду без встановлення строку для цього. На підставі вказаного, заявник просить зобов`язати управління Державної казначейської служби України у Дворічанському районі Харківської області повернути позивачу АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір, сплачений в сумі 1051 грн 00 коп.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду заяви повідомлявся своєчасно та належним чином.

Боржниця ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій судове засідання просила провести за її відсутності, при вирішенні питання про повернення судового збору покладалася на думку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2020 року у цивільній справі № 618/933/20, провадження № 2/618/205/20 за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з останньої на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25 квітня 2014 року у розмірі 20308 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп.

З вищезазначеного рішення вбачається, що при розгляді справи та ухваленні рішення судом відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Сплачений позивачем в дохід держави судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № PROM8BV0BQ від 08 вересня 2020 року, стягнуто з відповідачки на користь позивача у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Заява представника АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтована визнанням відповідачем позову до розгляду справи по суті, що в силу положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ст. 142 ЦПК України має наслідком повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Представник зазначає, що ухвалення додаткового рішення неможливо, оскільки судом вже вирішено питання про судові витрати і посилається на ухвалу Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 755/6872/17, як на підставу компенсації 50 відсотків судового збору, пов`язаного з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Тому вважає, що законодавством надається можливість додатково повернути 50 відсотків судового збору за ухвалою суду.

Як вбачається з ухвали Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 червня 2020 року у цивільній справі № 755/6872/17, на стадії касаційного перегляду представником позивача надано до суду заяву про відмову від позову. З цих підстав провадження у справі закрито, визнано не чинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та вирішено питання щодо повернення на підставі ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні апеляційної та касаційної скарги.

У цьому випадку рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2020 року у цивільній справі № 618/933/20, провадження № 2/618/205/20 вирішено питання розподілу судових витрат, сума судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, стягнута за рішенням суду з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що передбачене ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернення 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у разі визнання відповідачем позову, є правом, а не обов`язком суду, вирішується при постановлені ухвали або ухваленні рішення у справі, крім того, повернення АТ КБ «ПриватБанк» 50 відсотків судового збору з державного бюджету та стягнення повної суми судового збору за рішенням суду призведе до отриманням ним більшої суми, ніж була сплачена при поданні позовної заяви (150% судового збору), тому підстав для задоволення заяви представника АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 133, 142, 247, 258 - 261 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про повернення судового збору - відмовити.

Копію ухвали направити представнику акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Ухвала, що постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. М. Гніздилов