Рішення № 92937159, 11.11.2020, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/880/20

Провадження № 2/584/474/20

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2020 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.

за участю: секретаря судового засідання Зікрати Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 16 березня 2007 року, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений до 21600 грн.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом, яка станом на 03 травня 2020 року становить 26635,55 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 19402,73 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5488,27 грн., а також штрафами відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1244,55 грн. - штраф (процентна складова).

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку вказану заборгованість у сумі 26635,55 грн. та судовий збір в розмірі 2102 грн.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначала, що 16.03.2007 підписала заяву на отримання кредитної картки з кредитним лімітом 2500 грн., з базовою процентною ставкою 22,8%, при цьому повинна була погашати заборгованість щомісячними платежами у розмірі 7% від заборгованості, а строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Кредитна картка № НОМЕР_1 від 16.03.2007 мала термін дії до 03.13. Термін виконання зобов`язання по договору від 16.03.2007 сплив 01.04.2013, а остання операція за карткою № НОМЕР_1 від 16.03.2007 мала місце 05.03.2013 та зобов`язання за цим договором не було виконано. Підстав стверджувати про те, що договір від 16.03.2007 було пролонговано, у позивача не було. Оскільки надані позивачем умови і правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, тому вони не можуть бути належним і допустимим доказом на підтвердження не обумовлених в заяві від 16.03.2007 положень договору, зокрема збільшення строків позовної давності, нарахування відсотків на прострочений кредит, пені та штрафів тощо. Тобто відповідач вважала відсутніми підстави для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за договором від 16.03.2007 по тілу кредиту та процентам - у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої відповідач заявляла, а в частині стягнення штрафів і нарахованих процентів на прострочений кредит відповідно до умов та правил надання банківських послуг - за необгрунтованістю.

У відповіді на відзив банк зазначав, що відповідач по справі з метою отримання банківських послуг підписала заяву від 16.03.2007. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою, чим підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Укладення договору таким чином чинному законодавству не суперечить, а між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають Заява, Умови, Правила та Тарифи, з якими відповідач був ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищевказані Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, в той час як відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, інший розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Крім того, позивач зазначав, що перевипуск картки - це лише заміна самої картки, в той час як заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. В розрахунку заборгованості позивачем зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену картку.

Крім того, позивач вважав, що строки позовної давності при зверненні до суду було дотримано.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 23.07.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження з викликом сторін (а.с. 72).

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду з заявою у якій просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с. 64).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

16 березня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 відбулося підписання анкети-заяви б/н (а.с. 7).

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, сторонами було обумовлено, що сума кредитного ліміту становить 2500,00 грн., базова відсоткова ставка становить 22,8 % виходячи із розрахунку 360 днів у році, розмір комісії за кредитне обслуговування - 1 % від суми заборгованості.

З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 16.03.2007, термін дії 03/13; № НОМЕР_2 , дата відкриття 09.03.2013, термін дії 10/16; № НОМЕР_3 , дата відкриття 23.10.2015, термін дії 03/19, № НОМЕР_4 , дата відкриття 29.08.2017, термін дії 06/21, № НОМЕР_5 , дата відкриття 13.02.2019, термін дії 11/22 (а.с. 46).

Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім`я ОСОБА_1 , 16.03.2007 відбувся старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт 21600,00 грн., 05.08.2008 зменшено кредитний ліміт 4000,00 грн., в подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався - станом на 22.07.2009 становив 3760,00 грн., 21.10.2009 - 3700,00 грн., 16.02.2010 - 3700,00 грн., 16.03.2013 - 6000,00 грн., 03.09.2014 - 7000,00, 13.07.2016 - 10000,00 грн., 27.10.2016 - 15000,00 грн., 29.08.2017 - 20000,00 грн., 29.08.2017 - 15000,00 грн., 13.05.2019 - зменшено кредитний ліміт - 0,00 грн. (а.с. 45).

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 16.03.2007 по 11.04.2020 вбачається, що 16.03.2007 на картковий рахунок № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 21600,00 грн., та з 30.03.2007 вбачається рух коштів по кредитній картці (а.с. 27-44).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав розрахунок заборгованості за договором № б/н від 16.03.2007, згідно якого станом на 03.05.2020 розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 26635,55 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19402,73 грн., заборгованості за простроченими відсотками 5488,27 грн., а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1244,55 грн. - штаф (процентна складова) (а.с.26).

Підставами позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачкою заяви № б/н від 16.03.2007, та стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами та штрафів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено, згідно підписаної позивачкою заяви № б/н від 16.03.2007 базова відсоткова ставка становить 22,8 % виходячи із розрахунку 360 днів у році, розмір комісії за кредитне обслуговування - 1 % від суми заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що процентна ставка стосовно використання кредитних коштів збільшувалась банком, зокрема з 01.01.2013 року до 30 % річних, з 01.09.2014 року до 34,80 % річних, з 01.04.2015 року до 43,20 % річних (а.с.8-14).

У ст. 628 ЦК України йдеться про те, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з підписаної відповідачем заяви № б/н від 16.03.2007 сторони погодили розмір базової процентної ставки на момент укладення кредитного договору на рівні 22,8 % річних. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з відповідачем було погоджено підвищення процентної ставки до 30 %, 34,8% та 43,2% річних, а також на підтвердження того, що сторонами обумовлено види та розміри штрафів, за неналежене виконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань, АТ КБ «Приватбанк» всупереч положеннями ст. 81 ЦПК України суду не надано.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк надав суду розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, в якому розмір заборгованості по процентам за період з 01.01.2013 по 30.06.2020 обрахований, виходячи з підвищених процентних ставок, які в установленому законом порядку з відповідачем не були погоджені (а.с.26).

Розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, виходячи з базової процентної ставки 22,8 % річних позивачем до суду не надано, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги банку про стягнення заборгованості по процентам у заявленому позивачем розмірі через недоведеність зазначеної суми боргу по відсотках долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості.

З огляду на те, що у підписаній відповідачем заяви № б/н від 16.03.2007 сторонами не було обумовлено види та розміри штрафів, за неналежене виконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань, тому відсутні підстави для задоволення вимоги банку про стягнення з відповідача штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1244,55 грн. - штраф (процентна складова).

Щодо заявлених вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то суд визнає вказані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зокрема, з наданих АТ «Приватбанк» до суду копії заяви позичальника № б/н від 16.03.2007, відомостей з банківського програмного комплексу та розрахунку заборгованості, який підтверджує факт використання кредитних коштів, їх часткове повернення відповідачем ОСОБА_1 , вбачається, що вона погодилась із запропонованими банком умовами використання кредитних коштів.

В ч.1 ст.1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, за встановлених обставин отримання ОСОБА_1 кредитної картки та користування кредитними коштами, остання має перед банком обов`язок щодо погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту 19402,73 грн., та вимоги про їх стягнення ґрунтуються на приписах чинного законодавства та узгоджуються з умовами надання кредиту позивачем, знайшли підтвердження доказами, перевіреними і оціненими судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по кредитному договору № б/н від 16.03.2007 за кредитом в розмірі 19402,73 грн. А тому позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, про що клопотав відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, беручи до уваги ту обставину, що кредитна картка за кредитним договором № б/н від 16.03.2007 неодноразово перевипускалася та відповідачем ОСОБА_1 в межах строків загальної позовної давності вчинялися дії, що свідчать про визнання нею свого обов`язку щодо сплати кредиту (а.с.27-44, 46).

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1531,21 грн. ((19402,73 грн. х 2102 грн.)/26635,55 грн. = 1531,21 грн.).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_7 , адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.03.2007 в розмірі 19402 (дев`ятнадцять тисяч чотириста дві) грн. 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_7 , адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) судовий збір в розмірі 1531 (одна тисяча п`ятсот тридцять одна) грн. 21 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання через Путивльський районний суд Сумської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.11.2020.

Суддя С.М.Токарєв