Ухвала суду № 92931475, 18.11.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 181/653/20

1-і/185/3/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року. м. Павлоград.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тимченка С.О.,

за участю секретаря - Самойленко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12015040480000359 від 23 жовтня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора - Скочка В.А.,

захисника (в режимі вкз) - адвоката Ковальчука В.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, втік с місця вчинення злочину, допомоги потерпілим не надав, згодом залишив територію України, перетнувши кордон пропускного пункту «Гоптівка», виїхавши, таким чином, до Російської Федерації, де знаходився до 10.07.2020 року та відбував покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30 ч. 4 ст. 159 КК Російської Федерації. Тому прокурор вважає, що наявні ризики у вигляді можливості переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання, однак наголосили, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КК України зменшились.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Дане кримінальне провадження розглядає Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Мицака М.С.

Пунктом 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Суддя Мицак М.С. знаходиться на лікарняному, у зв`язку з чим питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , відповідно до вимог абз.5 п.20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України, підлягає вирішенню іншим суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Так, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08.10.2020 року обвинуваченомуОСОБА_1 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, обраного слідчим суддею Межівського районного суду від 10.07.2020 року, строк дії якого закінчується 07.12.2020 року.

Згідно з вимогами ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку запобіжного заходу суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Суд враховує репутацію обвинуваченого, який розлучений, не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи та законних джерел доходів.

Так, у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, у разі визнання винуватості останнього. Поряд з цим обвинувачений ОСОБА_1 не мав постійного місця роботи, законного постійного джерела доходів.

Крім того, ОСОБА_1 втік с місця вчинення злочину, допомоги потерпілим не надав, згодом залишив територію України, перетнувши кордон пропускного пункту «Гоптівка», виїхавши, таким чином, до Російської Федерації, де знаходився до 10.07.2020 року та відбував покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 30 ч.4 ст. 159 КК Російської Федерації.

З огляду на вказане суд вважає, що тяжкістю покарання в сукупності з вищевказаними даними про особу обвинуваченого підтверджується існування ризику ймовірності переховування ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про вплив обвинуваченого на потерпілих і свідків також має місце, бо станом на 18 листопада 2020 року потерпілі і свідки у даному кримінальному провадженні не допитані. Враховуючи, що анкетні дані потерпілих та свідків наявні в матеріалах кримінального провадження, у обвинуваченого ОСОБА_1 буде наявна об`єктивна можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Водночас прокурором не обґрунтовано наявність існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, з огляду на викладені обставини, враховуючи особу обвинуваченого та зважаючи на суспільний інтерес, враховуючи наявні ризики, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і домашній арешт, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, на даний час не зможе запобігти вищевказаним ризикам переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, впливу на свідків та потерпілих, та не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Дані ризики поки що продовжують існувати, не втратили своєї актуальності і не спростовані стороною захисту.

Тому з метою виключення вищевказаних ризиків суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину із застосуванням насильства, розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 16 січня 2021 року, до 13.40 год..

Строк дії ухвали закінчується 16 січня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 3-208/2018(2402/18).

Суддя: С.О. Тимченко