Рішення № 92928057, 17.11.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3879/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати її право на одержання пенсії державного службовця і зобов`язати відповідача внести відповідні зміни у пенсійну справу ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що на момент звернення із заявою від 06.08.2020 про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №889-VIII «Про державну службу» він мала необхідний спеціальний і загальний трудовий стаж та досяг відповідного віку для призначення спірної пенсії, відповідно відмова відповідача є необґрунтованою. При цьому, зазначив, що ГУПФ України в Чернігівській області протиправно не зарахувало до його стажу період роботи в управлінні праці та соціального захисту населення Новгород - Сіверської райдержадміністрації з 15.04.2004 по 10.01.2020, який дає право на пенсію державного службовця.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки у оскаржуваних правовідносинах діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Зазначено, що належним відповідачем у справі є правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оскільки Новгород-Сіверське об`єднане управління Пенсійного фонду України припинено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду" Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України припинило свою діяльність шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке є його правонаступником.

Оскільки позивач не заперечує щодо заміни відповідача на належного, суд в силу ст. 48 КАС України замінює його на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 11.01.2020 звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії та переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Розпорядженням від 17.01.2020 відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії відповідно до поданої позивачем заяви у зв`язку із тим, що станом на 01.05.2016 позивач не дотрималася однієї із умов, передбачених постановою КМ України від 05.06.2019 № 469, яка набула чинності 01.01.2020, а саме: особи, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про Державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у період з 01.10.2001 до 01.05.2016 (заявниці призначена пенсія згідно Закону України «Про Державну службу» з 03.11.2016) (а.с. 30).

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 19.03.2020 за № 2500-0342-8/9065 (а.с. 28-29).

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовляє у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 10 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» закріплено право особи на вибір пенсійних виплат. Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу») і до 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VIII), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалися Законом України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу».

На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (№ 3723-XII від 16 грудня 1993 року)», Кабінет Міністрів України постановою від 03.05.1994 №283 затвердив «Порядок обчислення стажу державної служби» (втратила чинність згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку № 283 було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців

У свою чергу, статтею 25 Закону України "Про державну службу" передбачено, що установлюються такі категорії посад державних службовців, серед іншого шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Дослідження змісту наведених норм Закону №889-VIII, Закону №3723-XII, та "Порядку обчислення стажу державної служби" № 283 від 03.05.1994, дає суду правові підстави вважати, що робота (служба) на посадах в управліннях, відділах, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зокрема на спеціалістів вказаних управлінь, в період з 28.12.1993 по 01.05.2016, відноситься до державної служби.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 (а.с. 4-10), у період з 15.04.2004 по 10.01.2020 позивач працювала на посадах державної служби в управлінні праці та соціального захисту населення Новгород - Сіверської райдержадміністрації, а саме спеціалістів вказаного управління. Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, період роботи позивача з 15.04.2004 по 10.01.2020 відноситься до державної служби, у зв`язку із чим його необхідно зарахувати до стажу державної служби.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2018 (справа №735/939/17).

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», передбачені розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ .

Так, відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, з 01.05.2016 втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ), право на призначення пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ та передбачені частиною 9 статті 37 Закону № 3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.

Згідно із частиною першою статті стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, серед іншого, 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач зазначає, що загальний страховий стаж позивача складає 43 роки 4 місяці 28 днів, у тому числі стаж роботи на посадах, віднесених до державної служби, - 15 років 2 місяці 28 днів.

Відповідно до встановлених судом у вказаному рішенні обставин, до стажу державної служби позивача зараховується період його роботи на посадах державної служби управлінні праці та соціального захисту населення Новгород - Сіверської райдержадміністрації з 15.04.2004 по 10.01.2020. Тобто, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до державної служби, загалом становить понад 16 років, та понад 10 років, що у відповідності до прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ, є достатнім для осіб, що до 01.05.2016 займали посади держаної служби.

Станом на день звернення до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону № 889-VІІІ, позивач досягла 63 років.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу".

Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" звернулась до пенсійного органу 11.01.2020, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 11.01.2020.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, серед іншого про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 11 від 17.01.2020 про відмову позивачу у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про держану службу», зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивача, починаючи з 11.01.2020, з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період роботи ОСОБА_1 в управлінні праці та соціального захисту населення Новгород - Сіверської райдержадміністрації з 15.04.2004 по 10.01.2020.

Керуючись статтями 227, 241-247, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 11 від 17.01.2020 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про держану службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивача, починаючи з 11.01.2020, з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період роботи ОСОБА_1 в управлінні праці та соціального захисту населення Новгород - Сіверської райдержадміністрації з 15.04.2004 по 10.01.2020.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан