Ухвала суду № 92927973, 17.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17 листопада 2020 року справа № 580/4969/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 194 814 грн. 47 коп. (один мільйон, сто дев`яносто чотири тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 47 коп.)

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, встановлено підстави для її повернення з огляду на наступне.

Згідно з п.2 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Судом встановлено, що позовна заява підписана ОСОБА_2 , на підтвердження повноважень якої надано суду довіреність (77 АГ 5130007). Вказана довіреність посвідчена Кирилловим А.А. - Т.в.о. нотаріуса Кабанової Г.О. м. Москви, Російська Федерація.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 ст. 59 КАС України, довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Відповідно до ч.9 ст. 59 КАС України, довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

25.02.2002р. набрав чинності Закон України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" №2933-III.

Відповідно до ст. 1 Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961р. (далі - Конвенція), ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Відповідно до Конвенції, Російська Федерація є учасником Конвенції станом на березень 1992 г.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до ч.2 Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи,

на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Згідно ст. 3 Конвенції, Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ч.ч.4,5 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Додатком до Конвенції є зразок апостиля.

На підставі зазначеного, судом вбачається, що оскільки Україна та Російська Федерація є учасниками вищевказаної конвенції, до довіреності посвідченої на території Російської Федерації застосовуються процедура посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, шляхом проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Натомість, до матеріалів позовної заяви поданої ОСОБА_2 , не додано апостиль для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та автентичності відбитку печатки, якою скріплено довіреність (77 АГ 5130007).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що до позову не додано належних документів, які би підтверджували волевиявлення позивача на надання повноважень адвокату Павленко Л.О. щодо права підпису та подання даного позову до суду від його імені.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути позивачу разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя М.А. Білоноженко