Ухвала суду № 92927525, 17.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

17 листопада 2020 року Справа №520/14550/2020Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва О.В., розглядаючи заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви у справі №520/14550/20

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної

поліції України

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 22.10.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиплатити на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 23.09.2019 по 23.06.2020;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 23.09.2019 по 23.06.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 позовну заяву у справі №520/14550/2020 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Зокрема, однією з підстав для залишення судом позовної заяви без руху стало недотримання позивачем законодавчо встановлених строків звернення до суду.

На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування якого зазначено, що перебіг трьохмісячного строку звернення працівника до суду з вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починається з наступного дня після проведення виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Також зазначив, що строк звернення позивачем пропущено у зв`язку з карантинними обмеженням, запровадженими Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши вказане клопотання позивача та матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно із частинами третьою та п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує із матеріалів позову, позовні вимоги позивача стосуються своєчасності виплати відповідачем розрахунку при звільненні.

Так, позивач був звільнений з публічної служби за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" (за власним бажанням) з 25.05.2019.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Положення частини першої статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного суду України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13.03.2019 в аналогічній справі №813/1001/17 Верховний Суд вказав, що оскільки позивач звернувся з позовом про захист трудових прав, а Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що інші закони можуть встановлювати інші строки звернення до суду, то в даному випадку є достатні підстави для застосування положень статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, чинним законодавством встановлено тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як свідчать матеріали справи та зазначається позивачем у позовній заяві, остаточний розрахунок із позивачем при звільненні проведений 19.06.2020.

Таким чином, датою, з якої позивач дізнався про порушення своїх трудових прав, є дата отримання ним нарахованих сум, тобто, 19.06.2020.

Саме зазначена дата є датою початку перебігу процесуального строку для звернення позивача до суду.

Водночас, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом лише 22.10.2020, тобто з пропуском відповідного законодавчо встановленого строку.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем вказано як поважну причину пропуску строку звернення до суду - карантинні обмеження, запровадженні Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У той же час, Верховною радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020.

Пунктом 9 вказаного Закону, зокрема, розділом VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Тобто, з 02.04.2020 діяло правило, що процесуальні строки «автоматично» продовжуються на строк дії карантину.

Запроваджені законодавчі зміни були спрямовані на продовження процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, у тому числі строків звернення до адміністративного суду.

У подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX (далі по тексту- Закон України №731-IX).

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що Законом України №731-IX фактично скасовано (закінчено) дію положень щодо автоматичного поновлення процесуальних строків, пов`язаного з дією карантину, а питання продовження/поновлення процесуальних строків знову регулюються у такий самий спосіб, як і до внесення змін, пов`язаних з карантином.

Враховуючи зазначене та те, що названий Закон України №731-IX набрав чинності 17.07.2020, продовжені процесуальні строки закінчилися 06.08.2020.

Слід зазначити, що з 07.08.2020 відсутні правові підстави для безумовного продовження строку звернення до адміністративного суду у зв`язку з карантином та пандемією.

Так, саме по собі існування короновірусу COVID-19, як і запровадження карантинних обмежень, не є достатньою правовою підставою для автоматичного поновлення пропущених строків звернення до суду. Особа має довести, яким чином зазначені обставини вплинути на неможливість вчасного звернення до суду, як то надати довідку про наявність захворювання, перебування на лікуванні чи перебування на самоізоляції і т.п.

Тримісячний строк звернення позивача з даною позовною заявою закінчив свій перебіг 20.09.2020.

Суд повторно зауважує, що станом на 20.09.2020 законодавчо запроваджені зміни щодо продовження процесуальних строків у зв`язку з карантинними обмеженнями закінчилися.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.

У контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.

Приписами частини першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не вказано підстав для його поновлення, які є поважними, що у силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Ніколаєва