Рішення № 92927476, 16.11.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1538/20

16 листопада 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача Кожевнікова О.В.

представника відповідача Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/002796/2 від 28.11.2019,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості UA №403000/2019/002796/2 від 28.11.2019.

Позов обґрунтований тим, що Тернопільська митниця ДФС, не погоджуючись із заявленою митною декларацією позивача, на думку позивача, прийняла неправомірне рішення про коригування митної вартості товарів транспортного засобу в сторону її збільшення на 1204,00 євро. Зазначив, що декларантом надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, у зв`язку із чим позивач просив позов задовольнити; в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено, яких саме документів визначених положеннями частини другої ст. 53 Митного кодексу не надав позивач. За наведених обставин вважає, що відповідачем не було доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів. Натомість, позивач вказав, що він підтвердив під час декларування транспортного засобу заявлену митну вартість товару необхідними документами. Зазначене, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправно прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 23.07.2020 о 10:00 год. Даною ухвалою позивачу поновлено строк звернення до суду з позовом, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, а також встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем до митного оформлення не надано банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару, як це передбачено п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено пунктом 5 частини другої ст. 53 Митного кодексу України (прихідний касовий ордер, касовий чек тощо). Отже, представник відповідача вважає, що оскільки позивачем не надано жодних платіжних документів на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, відповідачем, у відповідності до вимог Митного кодексу України вартість транспортного засобу визначена самостійно, та правомірно винесено рішення про коригування митної вартості товару від 28.11.2019 № UA403000/2019/002796/2.

23.07.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 02.09.2020 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 02.09.2020 замінено первісного відповідача у справі на належного - Галицьку митницю Держмитслужби.

Ухвалою суду від 02.09.2020 розгляд справи відкладено до 24.09.2020 о 11:00 год.

24.09.2020 розгляд справи відкладено до 21.10.2020 о 11:00 год. у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 21.10.2020 розгляд справи відкладено до 09.11.2020 о 12:00 год.

09.11.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2020 о 15:30 год.

16.11.2020 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

21.11.2019 уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403030/2019/021634 (надалі - МД), у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «автомобіль легковий HONDA FR-V, бувший у використанні; тип кузова: універсал; колір: сірий; тип двигуна: бензиновий; об`єм двигуна: 1799 куб. см; потужність: 103 кВт; номер кузова: НОМЕР_1 ; колісна формула: 4х2; календарний рік виготовлення: 2009; модельний рік: 2009; загальна кількість місць: 6. Торгова марка: HONDA. Виробник: HONDA/JР»; Одержувач вантажу - ОСОБА_1 (гр. 8 МД).

Вказаний автомобіль придбаний позивачем на підставі рахунку за вживаний автомобіль - комерційний договір купівлі без гарантій № DERE-0059-7246 від 04.11.2019.

У гр. 44 МД № UA403030/2019/021634 від 21.11.2019, зазначено перелік документів, що подані позивачем для митного оформлення транспортного засобу.

Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 5 500,00».

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 № 689 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 5500,00 Євро.

21.11.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: «У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України надати документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування".

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта було додатково надано наступні документи: копію митної декларації республіки Польща від 15.11.2019 № 19PL402010Е1322134.

Інших документів на вимогу митного органу уповноваженою особою Позивача не було надано.

Також, листом від 28.11.2019 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що більше не може надати додаткових документів щодо підтвердження митної вартості задекларованого товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2019 № UA403000/2019/002796/2.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 28.11.2019 № UA403000/2019/002796/2 зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної, а також причини застосування резервного методу відповідно до ст. 64 МК України.

Відповідно до частини другої ст. 55 та глави 4 Митного кодексу України, декларанта повідомлено про його право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012).

Відповідно до частини першої статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин першої, другої, третьої статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, пункту 1 частини шостої статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Статтями 246, 248 Митного кодексу України передбачено, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини першої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з чинним законодавством митна вартість товарів, визначена самостійно декларантом або уповноваженою ним особою, заявляється органу доходів і зборів під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 Митного кодексу України (ст. 52 Митного кодексу України України).

Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів здійснюється згідно із положеннями статті 368 Митного кодексу України України.

Так, згідно із частиною першою ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Частиною третьою ст. 368 Митного кодексу України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

При цьому, відповідно до частини четвертої ст. 368 Митного кодексу України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Під час проведення митного контролю і митного оформлення транспортних засобів, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості у порядку, встановленому розділом ІІІ МК України.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша цієї статті).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 передбачено, що посадові особи органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів можуть використовувати додаткові джерела інформації, зокрема, спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформацію, отриману з мережі Інтернет тощо.

Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (надалі - Порядок № 631), передбачено, що однією з митних формальностей, що виконуються митним органом при здійсненні митного оформлення МД, є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок). Тимчасовий порядок визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів і особливості митного оформлення для їх випуску у вільний обіг на митній території України.

Відповідно до п. 9 Тимчасового порядку рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів приймається органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу. Системою управління ризиків встановлено індикатор ризику для транспортного засобу HONDA FR-V; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на рівні 5500,00 Євро.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем із визначених частиною другою ст. 53 Митного кодексу України документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, надано лише рахунок-фактуру (інвойс) № DERE-0059-7246 від 04.11.2019.

За змістом рахунку-фактури (інвойс) № DERE-0059-7246 від 04.11.2019 операція купівлі-продажу проводилась між фізичною особою: ОСОБА_3 та юридичною особою: AUTO1 European CARS B.V., яка має податковий номер: DE309458299.

З рахунку-фактури № DERE-0059-7246 від 04.11.2019 слідує, що окрім найменування товару (транспортного засобу та його ідентифікаційних ознак), що продається, а також ціни товару (1796, 00 EUR), продавцем визначено умови оплати за товар (транспортний засіб), а саме: «Оплату має бути здійснено негайно, авансовим платежем, на наступний рахунок: Одержувач платежу: AUTO1 Group GmbH; Банк: Deutsche Bank AG; IBAN: DE57100701000123010101; ВIC: DEUTDEBBXXX; Номер рахунку: 123010101; Код банку: 10070100. З наступним призначенням платежу DESPR-0060-6506. Також зазначено, що вказану вище суму має бути сплачено протягом трьох робочих днів. У випадку затримки буде виставлено претензію".

Отже, на думку суду, такий рахунок-фактура № DERE-0059-7246 від 04.11.2019 свідчить лише про необхідність сплати зазначених в ньому коштів, та не є доказом фактичної сплати таких коштів, а тому не може вважатись платіжним документом, в тому числі і в розумінні норм Митного кодексу України.

З наведеного мотиву суд при вирішенні спору по суті не приймає до уваги твердження позивача про те, що у договорі купівлі уживаного транспортного засобу від 04.11.2019 вказано вартість: 1796 євро, умови оплати: оплата отримана готівкою, оскільки, як вже зазначалось вище, рахунок-фактура № DERE-0059-7246 від 04.11.2019 містить банківські реквізити, на які мають бути сплачені кошти та не містить інформації про отримання продавцем суми коштів за транспортний засіб готівкою.

З приводу наведеного твердження суд зазначає наступне.

Прихідний касовий ордер, касовий чек, товарний чек, платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.

Статтею 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Ідентичне визначення терміну «розрахунковий документ» наведене і в Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженому наказом Мінфіну від 14.06.2016 № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Крім цього, листом Міністерства Фінансів України від 16.02.2017 № 31-11410-06-5/4339 «Щодо особливостей застосування первинних документів» роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Також, у розумінні частин четвертої, п`ятої ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За наведених обставин, суд вважає, що позивачем документально не підтверджено таку складову митної вартості товарів як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Крім цього, слід зазначити, що згідно із нормами ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як підтверджено матеріалами справи, на вимогу митниці уповноваженою особою декларанта було додатково надано наступні документи: копію митної декларації республіки Польща від 15.11.2019 № 19PL402010Е1322134.

При цьому, інших документів на вимогу митного органу уповноваженою особою позивача не було надано, про що сторонами не подано до суду, а судом не здобуто належних, достатніх та допустимих доказів, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, чи інші платіжні та/або бухгалтерські документи (товарний чек, прихідний касовий ордер, фіскальний чек тощо).

Крім цього, у розумінні частини третьої ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Відповідно до пунктів 2,3 частини шостої ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України, суд погоджується з твердженням відповідача, що вартість транспортного засобу, була визначена митницею самостійно.

Отже, на думку суду, оскільки митниця не могла визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар.

Судом при вирішенні спору по суті приймається до уваги твердження сторони відповідача, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 28.11.2019 № UA403000/2019/002796/2 використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості за ЕМД №UA100010/2019/354905 від 08.10.2019 на рівні 3000 євро.

При цьому, суд звертає увагу, що на вимогу митниці не були надані обов`язкові для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також додаткові документи, визначені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, зокрема, будь-які платіжні документи, які б підтверджували факт сплати позивачем коштів за придбаний транспортний засіб, як до митного оформлення, так і на вимогу митниці.

Суд також зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.04.2019 року по справі №804/16271/15.

Крім цього, вирішуючи спір по суті, суд не приймає до уваги Висновок №502/19 Експертного автотоварознавчого дослідження по заяві - звернення ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини першої, другої статті 90 КАС суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Отже, посилаючись на вказаний Висновок експертного дослідження позивач покладає на адміністративний суд обов`язок надати такому документу та відомостям, зазначеним у ньому, статусу доказу (факту).

При цьому, за змістом частин першої, другої та сьомої ст.101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, що у даному випадку є відсутнім.

Відтак, оскільки висновок експертного дослідження здобутий не у встановлений законом спосіб, тому такий не може бути взятий до уваги адміністративним судом в якості беззаперечного доказу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач виносячи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому оскаржуване у даній справі є рішення є правомірним та до скасування не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, сплачений судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а також не підлягають до відшкодування інші витрати ( в тому числі і на надання правової допомоги), які поніс позивач при пред`явленні позову до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/002796/2 від 28.11.2019 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Галицька митниця Держмитслужби (місцезнаходження/місце проживання: вул. Костюшка, 1,м. Львів,79005 код ЄДРПОУ 43348711);

Головуюча суддя Дерех Н.В.