Рішення № 92925264, 17.11.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/7488/20

Провадження № 2/243/2377/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 листопада 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М., Хорхордіної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка обґрунтована тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву № б/н від 24.02.2009 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. 24.02.2009 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В даній довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».

В подальшому кредитний ліміт збільшився до 2900,00 гривень. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Проте, в процесі користування кредитними коштами відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості.

У зв`язку з зазначеним порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 14.07.2020 року має заборгованість - 10976,95 гривень, яка складається з наступного:

- 7677,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

в тому числі 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 7677,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 000,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

- 000,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 000,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

- 3299,53 грн. - нарахована пеня;

- 0,00 грн. - нараховано комісії;

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.02.2009 року у розмірі 10976,95 грн., а також судові витрати по справі у сумі 2102,00 грн.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача до судового засідання позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності його представника та винесення заочного рішення (а.с.3 зворот).

Згідно ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Втім, відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідач, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області повторно не з`явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

24.02.2009 року відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.26), відповідно до якої отримала кредитку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» із кредитним лімітом у сумі 0,00 грн. та базовою процентною ставкою за кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на залишок заборгованості.

В подальшому кредитний ліміт збільшився до 2900,00 гривень

Також, 24.02.2009 року відповідач ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено, що базова процентна ставка за кредитом становить 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (пеня (1) + (пеня (2), де: пеня (1) - базова процентна ставка за договором / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) - 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць, за наявності прострочення за кредитом або процентам 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму більш ніж 50 грн. (а.с.27).

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував та внаслідок у зв`язку з чим відповідач станом на 14.07.2020 року має заборгованість - 10976,95 грн., яка складається з наступного:

- 7677,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

в тому числі 000,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 7677,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 000,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

- 000,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 000,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

- 3299,53 грн. - нарахована пеня;

- 0,00 грн. - нараховано комісії;

Відповідно до чинного цивільного законодавства кредитний договір набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов /ч.1 ст. 638 ЦК України/ та істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його ціна /розмір процентів/.

Відповідно до дійсного змісту норм цивільного права, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК).

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак з такими посиланнями позивача суд не може погодитись з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг,

що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

У заяві позичальника від 24.02.2009 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В матеріалах справи міститься інформація про внесення змін в договірну базу по платіжним карткам, договірну базу по споживчому кредитуванню та до депозитних договорів (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів), яка не містить ані підпису відповідальної особи, яка її склала, ані печатки Банку, також не містить відомостей щодо ознайомлення відповідача із даною інформацією (а.с.34-37).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, також стягнути пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право своєї вимоги, посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та витяг з «Тарифів Банку».

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: умови обслуговування, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, правила користування платіжною карткою.

Витяг з Тарифів Банку в матеріалах справи відсутній.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Тому у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованість за пенею у розмірі 3299,53 гривень, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в Постанові від 03 липня 2019 року, які є обов`язковими для виконання, оскільки відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Укладений між сторонами кредитний договір від 24.02.2009 року у вигляді Заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з відповідача отриманого ним та непогашеного тіла кредиту в розмірі 7677,42 грн., оскільки позивач зазначає, що відповідач отримав та не повернув йому грошові кошти, а в решті вимог позову слід відмовити.

Таким чином суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість в сумі 7677,42 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1470,16 гривень, що є пропорційним до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268,280-283 ЦПК України, ст. ст. 526,527,530,1048,1049,1050 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 лютого 2009 року у розмірі 7 677 (сім тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 42 копійок та судовий збір у розмірі 1 470 гривень 16 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І.Старовецький