Рішення № 92924235, 06.11.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5582/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Трохимчук В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи Коник Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_5 . Просить суд шлюб між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований 14.05.2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 432 розірвати; неповнолітніх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити проживати з нею; призначити дні та години відвідування батьком дітей; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ». Судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 14.05.2005 року, спільне життя не склалося, у них різні погляди на життя, можливості зберегти сім"ю немає. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дітей. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у них народилося двоє синів, які просить залишити проживати з нею. Враховуючи наведене просила позов задовольнити.

22.02.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення проживання малолітніх дітей. Просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ним.

Свої вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 мотивує тим, що 14.05.2005 року уклав із ОСОБА_1 шлюб, під час перебування у якому у них народилися двоє синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У зв"язку з тим, що у них з позивачкою виникли непорозуміння в сімейному житті, 28 лютого 2017 року вона, неповідомивши його, зібрала речі, забрала дітей та залишила їхнє спільне місце проживання в АДРЕСА_1 . За час спільного проживання він багато часу приділяв дітям, забезпечував їм належні умови для фізичного і духовного розвитку та матеріального достатку. Крім того, на даний час він приймає участь в утриманні і вихованні дітей. Діти більше часу проводять з ним, з його допомогою старший син відвідує музичну школу, а меншого він відводить та забирає з садочку. Вважає,що єдиним бажанням вирішити питання щодо місця проживання дітей з ОСОБА_1 , для неї, є можливість отримувати від нього аліменти.

Умови для проживання дітей з ним кращі, ніж ті в яких вони проживають з матір"ю. За умови розірвання шлюбу та залишення дітей проживати разом з відповідачем відбудеться погіршення як матеріального так і психологічного стану дітей, адже ОСОБА_1 не зможе дати дітям ні належного виховання, ні матеріального забезпечення. З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.09.2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Ухвалою суду від 30.10.2017 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Ухвалою суду від 22.03.2018 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020 р. справу передано на розгляд судді Гордійчук І.О. на підставі розпорядження керівника апарату суду №325 від 04.09.2020 р.

Ухвалою суду від 07.09.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року призначено у справі судово-психологічну експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року провадження у справі поновлено для вирішення питань про подальший розгляд справи, після повернення справи з експертної установии у зв"язку з неможливістю виконання експертизи.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року направлено матеріали справи до експертної установи,для проведення призначеної у справі судово-психологічної експертизи. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року провадження у справі поновлено, призначено судове засідання по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав та мотивів, які наведені у позовній заяві, заперечила проти задоволення зустрічного позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги довірителя та просила первісний позов задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 не заперечував щодо розірвання шлюбу, однак категорично заперечував щодо залишення проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з матір"ю. Підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом, з підстав та мотивів, які наведені у зустрічному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги довірителя за зустрічним позовом, з підстав та мотивів, які наведені у зустрічному позові.

Представник третьої особи підтримала висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що є подругою ОСОБА_1 , була вхожа в родину, батько керується помстою для дружини, була свідком коли він піднімав руку на ОСОБА_1 , діти бачили як він шарпав маму, яка хотіла забрати дітей, плакали. Вважає, що діти мають залишитися з мамою.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснила, що є вчителем музики, навчає ОСОБА_6 . Переконана, що ОСОБА_6 має бути з мамою, ним займається тільки мама, тато не платить за навчання в музичній школі, не займається дитиною. Тато купив баян, коли ОСОБА_6 пішов до мами, баян він не віддав, мама купувала нового. ЇЇ відомо про стосунки тата і ОСОБА_6 , в дев"ять вечора подзвонив ОСОБА_6 , що батько вдарив, він сидить у шкафу, він приїхав до неї, втрачає свідомість. Хлопчик вразливий, нервовий, діти живуть у мама накормлені, одіті. Два роки за навчання в музичній школі платив батько, третій і четвертий мама.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що знайома з сторонами ще до одруження, є кумою, причиною розлучення є те, що ОСОБА_3 почав підіймати руку на ОСОБА_1 . ОСОБА_1 ніколи не забороняла дітям їхати до батька.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснив, що умови проживання в батька комфортні для дітей, старший син має свою кімнату, зроблений ремонт на другому поверсі, є шкафи, санвузол. В ОСОБА_7 є своє ліжко. Батько возить дітей до лікаря, коли вони хворіють, часто зустрічається з дітьми.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 суду пояснив, що його син дружить з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ходять один до одного. ОСОБА_3 турбується про дітей, діти доглянуті, охайно одіті, територія АДРЕСА_1 велика, великий будинок, діти задоволені, скарг від дітей щодо батька не було.

Малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , думка якої була заслухана в порядку ст.171 Сімейного кодексу України, в судовому засіданні пояснив, що бажає проживати з мамою, мама добра, він проживає з мамою і братом, уроки робить з мамою, близько іти до школи, в кімнаті є двоповерхове ліжко, йому подобається спати на верху, робить уроки за столом, займається музикою, грає на баяні. Мама купила баян, у тата теж є баян, у них є свій тому не треба іншого. Мама і хлопці живуть в одній кімнаті, а бабця в іншій. З татом місяць тому їздив купатися на озеро, в тата в дворі є пісок, де ОСОБА_7 грається. До тата він приходить коли захоче, але в більшості два рази на тиждень. В будинку, в тата незавершений ремонт, в нього є окрема кімната, стіл шкафчик, ліжко. У ОСОБА_7 є іграшки. Мама спілкується з татом, але не хотів би щоб жили всі разом, з мамою відчуває себе комфортніше.Тато організовує дні народження.

Заслухавши вступне слово сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв`язку і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_1 , виданого 14.05.2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стануРівненського міського управління юстиції, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрували шлюб 14.05.2005 року, актовий запис № 432. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_3 , дружині ОСОБА_1 .

Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 04.12.2006 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 19.11.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Згідно з частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Судом встановлено, що позивач має бажання розлучитися та відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу. Суд прийшов до переконання про доцільність розірвання шлюбу, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.

Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно абзацу 2 частини 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно із ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно вимога позивача про залишення їй прізвища « ОСОБА_1 » після розірвання шлюбу підлягає до задоволення.

Щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

В силу ст. 161 СК України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Як встановлено статтею 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Судом встановлено, що діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з позивачем ОСОБА_1 , однак між батьками існує спір щодо визначення місця проживання дітей.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Рівненської міської ради, як орган опіки та піклування, щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., виконавчий комітет вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір"ю ОСОБА_1 . (а.с.71-73 Т1.)

Згідно з висновками експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи №2442/18-25/594/595/596/19-25 від 25.06.2019 року: 1) ОСОБА_7 розвивається відповідно віку. Психоемоційний розвиток дитини не порушений. На рівні власного вікового розвитку ОСОБА_7 здатний висловлювати власні вподобання та бажання, використовуючи у поясненннях той обсяг знань та слів, якими володіє (на дитячому рівні - хочу/не хочу, подобається). подібного роду висловлювання можуть бути витуаційно обумовлені, залежати від актуального настрою дитини та більш менш тривалого його перебування в зоні комфорту (за відсутністю факторів роздратування, втоми, тощо).

ОСОБА_6 розвивається відповідно віку. Психоемоційний стан дитини зазнав змін за рахунок набуття травматичного досвіду, яким є розрив стосунків між батьками, який болісно переживається через наявність гострого конфлікту. В силу наявності у ОСОБА_6 акцентування на складному матеріальному становищі його нового сімейного осередку (мати, він та молодший брат), в чому покладається провина на ОСОБА_3 , чим останній ставиться в опозицію, а також в силу того, що сімейна ситуація сприймається дитиною крізь призму емоційно-поведінкової моделі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 обмежений у здатності висловлювати свою думку щодо місця проживання об"єктивно.

2) ОСОБА_7 виявляє більшу прихильність до ОСОБА_3 . ОСОБА_6 висловлює більшу прихильність до ОСОБА_1 ,, проте відчуває прив"язаність до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однаково сильно. ОСОБА_1 комфортна для ОСОБА_6 на емоційному рівні (на рівні безумовного прийняття та захисту від усіх можливих негараздів, реальних чи удаваних). ОСОБА_3 виступає для ОСОБА_6 авторитетом, взірцем для наслідування. 3) ОСОБА_7 на свідомому та підсвідомому рівні тягнеться до ОСОБА_3 . Атмосфера за місце проживання батька для хлопчика більш приваблива. ОСОБА_6 на свідомому рівні висловлює бажання проживати із ОСОБА_1 . На підсвідомому рівні хлопчик боїться вільно проявляти прив"язаність до ОСОБА_3 , що обумовлено небажанням образити матір. Прихованим бажанням щодо місця проживання ОСОБА_6 є можливість його вільного пересування від одного з батьків до іншого за власним бажанням. Тобто, за рахунок сприйняття батьків як цілісний сімейний осередок чітка визначеність щодо місця проживання у ОСОБА_6 не склалася. (а.с.211-228 Т.1)

Як вбачається з акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 проведеного виконавчого комітету Рівненської міської ради, за місцем проживання останньої створені належні умови для проживання та розвитку дітей. (а.с.93 Т.1)

Квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_23 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. (а.с.94 Т.1)

Як вбачається з акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 проведеного виконавчого комітету Рівненської міської ради, за місцем проживання останнього створені належні умови для проживання та розвитку дітей.(а.с.97 Т.1)

Житловий будинок АДРЕСА_1 , на прві власності належить ОСОБА_24 (а.с.11 Т.2)

Твердження відповідача ОСОБА_3 , про те, що в нього кращі умови для проживання дітей не заслуговують на увагу, адже перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною для передачі йому дітей.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, висновок органу опіки та піклування, враховуючи думку дитини ОСОБА_6 , щодо бажання проживати з матір"ю, вік дітей, їх стан здоров`я, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дітей, встановивши, що визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю не буде суперечити їхнім інтересам, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю.

Зазначене відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, їх стану здоров`я, не порушуючи нормальних звичних умов для дітей.

Разом з тим, суд звертає увагу, що між батьками існує порозуміння з приводу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 призначити дні та години відвідування батьком дітей слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу - задоволити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 14.05.2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 432 - розірвати.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прізвище « ОСОБА_1 ».

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської радимісцезнаходження: 33028 м.Рівне вул.Соборна,12А, ЄДРПОУ 04057758.

Повний текст судового рішення виготовлено 16.11.2020 року.

Суддя І.О.Гордійчук