Рішення № 92923216, 05.11.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8515/17

Провадження №2/524/57/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за об`єднаними в одне провадження позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, належним їй на праві власності, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . За вказаною вище адресою зареєстрована її дочка ОСОБА_3 , яка не проживає у даній квартирі з лютого 2015 року. Особистих речей ОСОБА_3 у квартирі немає, відповідач жодним чином не піклується про утримання житлового приміщення, комунальні платежі не сплачує.

Просила суд врахувати, що неодноразово їй телефонували колектори щодо боргових зобов`язань дочки. Заявила, що побоюється втратити через це квартиру.

13.02.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 вигнала її з квартири та чинить перешкоди їй та її сину у користуванні вказаною квартирою. З цього приводу вона неодноразово зверталась до органів поліції.

Зазначала, що вона та її син ОСОБА_5 є інвалідами, іншого житла не мають, перебувають на пільговій черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов у зв`язку зі станом здоров`я.

Ухвалою судді 13.12.2017 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року судом скасовано заочне рішення у справі, справу призначено до розгляду у порядку прощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року позов ОСОБА_1 обєднаний в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20.05.2019 року закрито підготовчий розгляд, справу призначено до судового розгляду по суті.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що відповідач не проживає у спірній квартирі з лютого 2015 року. Це пов`язано з тим, що ОСОБА_3 перебуває у фактичних шлюбних стосунках з чоловіком, який винаймає житло для їхньої родини.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримали, просили суд вселити її та її сина ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати екземпляр ключів від вхідних дверей. ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позову ОСОБА_1 і пояснила, що вона не проживає за місцем реєстрації у зв`язку з тим, що позивач створює неможливі умови проживання та перешкоджає їй у проживанні в спірному житлі - вчиняє сварки, вигнала її з квартири та викинула на двір належних їй домашніх тварин.

Представник третьої особи - Відділу ведення реєстру територіальної громади Автозаводської районної адміністрації виконкому Кременчуцької міської ради - в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив клопотання про слухання справи без його участі.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва № 9 на право особистої власності на квартиру, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради народних депутатів № 1232 від 28 грудня 1992 року, є власницею квартири АДРЕСА_1 .

В квартирі за даною адресою зареєстровано також місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є донькою та онуком ОСОБА_1 .

Фактично у квартирі постійно проживає ОСОБА_1 та її дорослий ОСОБА_6 .

Між сторонами склалися неприязні стосунки, які додатково ускладняються через безпідставні побоювання ОСОБА_1 лишитися із-за боргів дочки, яка не є співвласницею квартири.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Частиною першої статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його дії.

Факт непроживання ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі з лютого 2015 року позивач доводить письмовим доказом - підтвердженням сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 12).

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_9 , яка підтвердила, що ОСОБА_3 з 2015 року у спірній квартирі не проживає. Свідок ОСОБА_6 - син позивачки та брат відповідачки - відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України.

Сама ОСОБА_3 не заперечує того, що не проживає у спірній квартирі, але з березня 2016 року - з того часу, як мати та брат вигнали їх з сином з квартири. На підтвердження цього вона надала суду письмові докази - листи Кременчуцького відділу поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_3 зверталася 15.03.2016 року до Кременчуцького відділу поліції із заявою про те, що ОСОБА_1 не пускає її додому.

Із заявами про конфлікти, пов`язані із користуванням спірною квартирою, ОСОБА_3 зверталася і пізніше - зокрема, у квітні 2018 року (а.с. 113-121).

Відповідно до статті 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Не дивлячись на те, що відповідач підтвердила факт її непроживання у спірному житлі більше одного року, суд враховує той факт, що при вирішенні питання про втрату членом сім`ї власника житла права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягає як строк його відсутності, так і поважність причини такої відсутності. Оскільки не проживання ОСОБА_3 у квартирі зумовлено поважними причинами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Такої позиції притримується Верховний Суд у постанові від 27.12.2018 року у справі № 621/795/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд зауважує також, що за змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

ОСОБА_3 має право проживати у спірній квартирі, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме: слід вселити ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Суд також враховує, що під час судового розгляду ОСОБА_3 зазначала, що наразі має ключі від вхідних дверей до квартири, а тому позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 надати їй екземпляр ключів, не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями частини першої статті 141 ЦПК України про те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Платіжні реквізити для сплати судового збору

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Сторони по справі:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 15.11.2020 року.

Суддя Ж.О. Кривич