Рішення № 92921983, 04.11.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/680/20

2/296/1086/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Рабчинській Я.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горкуши М.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018р. у справі №240/4919/18 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018р. №167 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування (оренду) строком на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0008 для сінокосіння площею 115.5000 га., яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області. Протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області доведена судовим рішенням та не підлягає доказуванню. Моральна шкода, яку зазнав ОСОБА_1 , виразилась в душевних стражданнях, необхідністю звернення до судових органів з метою усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача. Перенесений психологічний стрес, постійне напруження під час врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім`ї.

У відзиві на позов Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити у задоволенні позову (а.с.37-44). Відповідач вважає, що права позивача фактично жодним чином не порушено, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого позивач не міг реалізувати своє право. Обґрунтування спричинення моральної шкоди є безпідставними. З матеріалів позову не зрозуміло в чому саме полягають неправомірні дії відповідача, які викликали душевні страждання. Крім того, позивачем не доведено розмір моральної шкоди.

В доповненнях до відзиву Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зазначає, що сама лише наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності не може бути підставою для задоволення позову, оскільки рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння шкоди (а.с.72-74). Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача, доказів погіршення здоров`я або настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Горкуша М.А. проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані учасниками справи матеріали, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018р. у справі №240/4919/18, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено (а.с.7-11). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018р. №167 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування (оренду), строком на 49 років, земельної ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0008 для сінокосіння, площею 115.5000 га., яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, згідно з клопотанням ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування (оренду), строком на 49 років, земельної ділянки за кадастровим номером 1820880900:16:000:0008 для сінокосіння, площею 115.5000 га., яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, згідно з клопотанням ОСОБА_1 .

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи №240/4919/18 доказів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням від 03.05.2018, оформленого наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018 №167. Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018 №167 прийнятий в порушення норм чинного законодавства.

Вирішуючи питання на предмет задоволення позову, суд враховує наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, як правило, є відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

На підставі ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, які полягали у винесенні протиправного рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням від 03.05.2018, оформленого наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018 №167., доведено позивачем та підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз`яснень, наданих у п.п. 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення, з огляду на що суд не бере до уваги посилання прокурора на рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року.

Позивач стверджує, що відповідач своїми діями щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки спричинив йому немайнову шкоду, яка полягає у витрачанні особистого часу для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Завдану немайнову шкоду, як вже зазначалось, позивач оцінює в розмірі 2000000,00 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що позивачем доведено неправомірні дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відносно нього, які полягали в незаконній відмові у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, керуючись принципом розумності та справедливості, а також враховуючи вік позивача, ступінь, характер, тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, час та зусилля витрачені останнім для відновення порушеного права, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню - в сумі 5000 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул. Довженка, 43, ЄДРПОУ 39765513) на користь ОСОБА_1 (номер картки платника податку НОМЕР_1 ) 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Головуючий суддя В. П. Маслак