Рішення № 92921087, 18.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 р. Справа № 480/1995/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 року № Ф - 2061-17 на суму 22249 грн. 57 коп.; від 12.11.2019 року № Ф - 2061-17 на суму 5508,36; від 12.11.2019 року № Ф - 2061-17 на суму 27757 грн. 93 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в кінці лютого 2020 р. позивач дізнався про виконавчі провадження, які відкриті щодо стягнення з нього боргу за податковими вимогами про стягнення заборгованості з ЄСВ від 29.05.2018 р. №Ф-2061-17 на суму 22249,57 грн., від 12.11.2019 р. №Ф-2061-17 на суму 5508,36 грн., від 12.11.2019 р. №Ф-2061-17 на суму 27757,93 грн.

Зазначені суми були нараховані відповідачем, оскільки позивачем вважається фізичною особою-підприємцем і з 2017 р. повинен сплачувати єдиний соціальний внесок. Тобто сума боргу складається з несплаченої суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 р. по 26.12.2019 р.

Так дійсно, позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у 2001 р., але у 2013 р. звернувся з заявою до податкових органів про припинення підприємницької діяльності, про що 25.04.2013 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім цього, у зв`язку з тим, що позивач не подавав звітність, а відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно його діяльності, не витребовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи, не було підстав формувати податкову вимогу.

До того ж позивач перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині А4532, військовій частині А1376 з 16 жовтня 2019 року по теперішній час, отримує грошове забезпечення відповідно до контракту, з якого сплачуються єдиний соціальний внесок.

Тому вважає податкові вимоги безпідставними та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 31.03.2020 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно баз даних ГУ ДПС у Сумській області дата державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 - 30.04.2013р., дата припинення підприємницької діяльності - 27.12.2019р. Платник єдиного податку з 01.05.2013 по 01.01.2014 року. В період з 01.01.2017 по 05.12.2019 року перебував на загальній системі оподаткування. Відповідно до КОР платника станом на 12.11.2019 року рахується заборгованість по платежу “Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (код бюджетної класифікації 71040000) в сумі 27757,93 грн.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 № 1801- VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка ЄВ, що дорівнює 22 % бази нарахування.

Право на звільнення від сплати ЄВ за себе мали у 2017 - 2019 роках ФОП за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону № 2464).

Інших підстав звільнення від сплати ЄВ фізичними особами - підприємцями, в тому числі і на час перебування в декретній відпустці чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00*12*22%).

Крім того, відповідач зазначив, що з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України іцодо підвищення пенсій ” внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464 категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок ( абзац третій ч.8 ст.9 Закону № 2464).

Законом України від 07.12.2017 № 2246-УІІІ “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723,00 грн.

Відповідно щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2018р. - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.07.2018р. - за 2 квартал 2018 року-2457,18 грн., до 19.10.2018р. - за 3 квартал 2018 року -2457,18 грн., до 21.01,2019р. - за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Законом України від 23.11.2018 № 2629- VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173.0 грн.

Відповідно щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2019р. - за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн., до 19.07.2019р. - за II квартал 2019 року - 2754,19 грн., до 21.10.2019р. - за III квартал 2019 року - 2754,19 грн.

Згідно АРМ “Податковий блок” в реєстрі страхувальника відсутня інформація, щодо наявності пільги у ФОП ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску (відсутня позначка ФО інвалід та ФО пенсіонер).

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: від 29.05.2018 р. №Ф-2061-17 на суму 22249,57 грн. (а.с. 9), від 12.11.2019 р. №Ф-2061-17 на суму 5508,36 грн. (а.с. 10), від 12.11.2019 р. №Ф-2061-17 на суму 27757,93 грн. (а.с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування вимог, суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.04.2013 року проведено державну реєстрації фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (а.с.50).

27.12.2019 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с. 51).

Також, судом встановлено, що в період з жовтня 2019 року позивач проходить службу у Військовій частині А 4532 (А1376) . У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5).

Також, судом встановлено, що за наведений період позивачу, як фізичній особі-підприємцю, не нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону N2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 2 Закону N2464-VI).

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону N2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону N2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина 4 статті 6 Закону N2464-VI).

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону N2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В частині 7 статті 9 Закону N2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 N2464-VI).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону N2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

В частині 1 статті 25 Закону N2464-VI зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статі 25 Закону N2464-VI).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 статі 25 Закону N2464-VI)..

Наказом Міністерства фінансів України N 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі -Інструкція №449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).

Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Слід зазначити, що в інформаційній системі податкового органу було відображено мінімальну суму страхового внеску, яку зобов`язаний сплатити позивач. Тоді, як за результатами документальної перевірки податковий орган може визначити розмір єдиного внеску зі суми отриманого позивачем доходу за вказаний період. В такому випадку розмір необхідного до сплати єдиного внеску буде визначатись, як різниця між сумою донарахованого платежу і мінімальною сумою єдиного внеску.

Таким чином, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Тому, покликання позивача на те, що формуванню та направленню платнику вимоги має передувати перевірка та складення акта за її результатами, або дослідження звітності платника про нарахування єдиного внеску є помилковими та суперечать вимогам Інструкції.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою, зокрема, у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №813/4686/16.

Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 – 2019 роках ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, в тому числі і на час перебування в декретній відпустці, чинним законодавством не передбачено.

Так, суд наголошує, що позивачем не надано доказів, що в наведений період він має право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року- 3723 грн.

Законом України від 07.12.2017 № 2246- VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн. Тобто, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2018р. - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.07.2018р. - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.10.2018р. - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить: з 1 січня - 4173,00 грн. Мінімальна сума ЄСВ у 2019 році становить: 918,06 грн = 4173,00*22%,

Тобто, щоквартальний платіж складає 918,06*3=2754,18 грн.

Оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно відповідно до вимог Закону N2464-VI обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за наведені періоди.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук