Рішення № 92920259, 17.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8236/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2847 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2847 (далі - Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача Військової частини А2847 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини А2847 до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки;

- зобов`язати Військову частину А2847 нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.09.2017.

Ухвалою від 09.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що проходив військову службу в Збройних Силах України, у військовій частині А2847 на посаді заступника начальника зенітної ракетної обслуги. Вказує, що наказом командира військової частини А2847 від 26.09.2017 № 206 його виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення. Стверджує, що в 2016 - 2018 роках військовою частиною А2847 йому не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України від 06.02.03 «Про індексацію грошових доходів населення», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». У зв`язку з цим, 29.07.2020 він звернувся із заявою до військової частини А2847, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за спірний період. Однак, 09.09.2020 Відповідач надав довідки про грошове забезпечення за 2016 - 2018 роки, в яких відсутнє нарахування індексації. Позивач вважає, що не нарахування та невиплата йому індексації грошового забезпечення є протиправною та необґрунтованою.

Крім цього, продовжує Позивач, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків військової частини з ним не проведено розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стверджує, що 29.07.2020 звернувся із заявою до військової частини А2847, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за спірний період. Однак Відповідач надав відповідь, в якій повідомив про відсутність можливості здійснити таку виплату. На думку Позивача, не нарахування та невиплата спірної грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій вказує на протиправну бездіяльність Відповідача, що стало підставою для звернення Позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (арк. справи 21-28), в якому просить відмовити Позивачу у задоволенні позовної заяви. Вважає, що Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України. Вказує на те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не передбачали видатки на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно вказані витрати у 2016 - 2017 роках не передбачалися кошторисами Міністерства оборони України та відповідних розпорядників бюджетних коштів і можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони не було. Окрім того, пунктом 7 роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 передбачалась заборона на нарахування індексації грошового забезпечення до окремого командування. Стверджує, що лише роз`ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України стосовно порядку нарахування і виплати у 2016 - 2018 роках індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 26.03.2018 №248/1485 було скасовано заборону на нарахування індексації грошового забезпечення.

Крім цього, продовжує Відповідач, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018, військовослужбовцям, звільненим з військової служби, за їх бажанням надається відпустка або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Вказує, що при звільненні з військової служби Позивач не звертався до командування військової частини А2847 з проханням надати йому додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статтею 162 Закону України «Про відпустки», або сплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки. Вважає, що на момент звільнення Позивача з військової служби, у командування військової частини А2847 були відсутні правові підстави для нарахування та виплати Позивачеві вказаної грошової компенсації за 2016 - 2017 роки.

Також, на думку Відповідача, матеріали справи не містять доказів оскарження звільнення Позивача та/або наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, тому, станом на момент прийняття наказу командира військової частини А2847 про виключення Позивача із списків військової частини А2847, Позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків і не мав до військовій частини А2847 жодних претензій. З огляду на наведене, вважає, що відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони з клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Згідно з копією з посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.03.2016 Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. справи 13).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А2847 (по стройовій частині) від 26.09.2017 № 206 старшого сержанта ОСОБА_1 , заступника начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї військової частини А2060 (військова частина 2847), звільненого наказом командира військової частини А2847 (по особовому складу) від 26.09.2017 №35-РС відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06.12.2016 №1769-VIII, частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням вимог підпункту "ї" пункту 1 частини восьмої цієї самої статті цього самого закону у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Стрийського ОМВК Львівської області. З 26.09.2017 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить: 12 років 04 місяці. Виплатити грошову допомогу при звільненні в розмірі 29614,50 грн. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 485% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період з 01 по 26.09.2017. Щорічна основна відпустка за 2017 рік використана: з 23 травня по 28 червня 2017 року (наказ командира військової частини А2847 (по стройовій частині) від 23.05.2017 №105). Утримати з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 за 11 днів використаної відпустки за 2017 рік кошти у сумі 2895,64 грн. Грошова допомога для оздоровлення виплачена (наказ командира військової частини А2847 № 81 від 19.04.2017). Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримував. Житловою площею по лінії Міністерства оборони України не забезпечений. На квартирному обліку при військовій частині А2847 не перебуває. Зарахувати до оперативного резерву першої черги для військової частини А2847. Чинність контракту припинити 26.09.2017. Військово-перевізні документи Ф-1, Ф-2 не видавались. Підстава: наказ командира військової частини А2847 (по особовому складу) від 26.09.2017 № 35-РС (арк. справи 12).

Як видно з матеріалів справи, Позивач 29.07.2020 звернувся до Відповідача із заявами щодо надання інформації про грошове забезпечення, а також щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки.

За наслідками розгляду заяв Позивача, Військова частина А2847 надала відповідь, зокрема, оформлену листом від 11.08.2020 №350/489/956/пс, в якій повідомила Позивача про таке (арк. справи 14). Військовослужбовці, які мали статус учасника бойових дій, у тому числі і Позивач, після набуття юридичної сили нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» втрачали право на користування під час особливого періоду додатковими відпустками із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, які передбачені пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 162 Закону України «Про відпустки». При звільненні з військової служби Позивач не звертався до командування військової частини А2847 з проханням надати додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 162 Закону України «Про відпустки», або виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки. Відтак на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби у командування військової частини А2847 були відсутні правові підстави для нарахування та виплати Позивачу грошової компенсації і чинним законодавством України не передбачена можливість нарахування сплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, в разі звернення особи за її отриманням після звільнення з військової служби та виключення із списків частини. Крім того, повідомлено, що виплата Позивачу вказаної компенсації за 2016 - 2017 роки за таких обставин і за умови відсутності бюджетного фінансування на вказані витрати з боку Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів, станом на теперішній час є неможливою.

Крім того, Військова частина А2847 листом від 09.09.2020 №350/489/1071/пс (арк. справи 10) повідомила Позивача про те, що документи з грошового забезпечення військової частини А2847 за 2015 рік здані до Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву МО України згідно акта приймання-передавання документів №72 від 22.04.2019. Базовий місяць для нарахування індексації - грудень 2015 року. Підставою застосування базового місяця грудень 2015 року при нарахуванні індексації був п.3 Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015. В додатки до листа Відповідачем надано довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016 -2017 роки.

Позивач вважає, що не нарахування та невиплата спірного грошового забезпечення свідчить про протиправні дії/бездіяльність військової частини, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 та зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, вона підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань Відповідача.

З огляду на вищенаведене суд відхиляє доводи Відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти Позивача права на отримання належних йому сум доходу.

Як видно з довідки військової частини А2847 від 09.09.2020 № 380/489/47/680/пс про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2017 роки, Позивач не отримував індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по вересень 2017 року (арк. справи 11).

Таким чином, Відповідач всупереч вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку № 1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення Позивачу у період з січня 2016 року по вересень 2017 року включно, а тому повинен був вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки Відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність Відповідача.

Щодо покликання Відповідача на те, що для виплати індексації у зазначених періодах фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексацію не здійснювалося, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у Позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Крім цього, Відповідачем не надано суду доказів того, що на рахунках Військової частини А2847 відсутні кошти для виплати індексації грошового забезпечення.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у Позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Водночас, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення, Відповідач не покликається на відсутність обставин, передбачених статті 4 Закону № 1282-XII, для проведення індексації.

Згідно з статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по вересень 2017 року, підлягають до задоволення.

Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій, а саме шляхом зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по вересень 2017 року.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в п. 2.3 мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 від 15.10.2013 вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

В цьому ж Рішенні Суд також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні статті 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином в цій статті КЗпП Украни встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Застосування до позову про стягнення невиплаченої військовослужбовцям індексації грошового забезпечення лише частиною 2 статті 122 КАС України, спричинить необґрунтоване обмеження їхніх прав.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Оскільки цей позов пов`язаний з порушенням законодавства про оплату праці, зокрема, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, то подання позову щодо стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення не обмежується будь-яким строком, а тому доводи Відповідача про те, що Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України, є помилковими та безпідставними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем не пропущено строк звернення до суду із такими позовними вимогами.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки та зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.09.2017, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 1-2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 (зі змінами та доповненнями) встановлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до вимог статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи із норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (зі змінами та доповненнями) визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.

Згідно з пункту 19 статті 10-1 цього Закону надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

З наведеного слідує, що надання військовослужбовцю-учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії «особливого періоду». Водночас визначення цього поняття надано у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд зазначає, що принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований та неоднаковий підхід законом заборонений і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, Позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням Позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відтак підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Водночас суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Отже, на час прийняття наказу про виключення Позивача зі списків особового складу, всіх видів забезпечення Відповідач протиправно не провів з ним розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 - 2017 роки.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 (провадження № 11-550заі19). Серед іншого, у цій постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 статті 291 КАС України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, в силу вимог процесуального закону врахування судом правових висновків Верховного Суду, зокрема тих, що викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, є обов`язковим.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні зі служби.

Суд встановив, що Позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові відпустки за період з 2016 року по 2017 рік, а отже набув право на отримання грошової компенсації замість них у зв`язку із звільненням зі служби 26.09.2017.

Вирішуючи питання щодо дотримання Позивачем строку звернення до суду з цими позовними вимогами, суд вважає, що такий строк дотриманий, оскільки Позивач оскаржує бездіяльність Відповідача, що має триваючий характер. Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у вищезазначеній постанові від 21.08.2019, право військовослужбовців на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, жодним строком не обмежується (пункт 40 постанови).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки, підлягають до задоволення.

Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій, а саме шляхом зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.09.2017.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підтверджуються матеріалами справи, не спростовані Відповідачем та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог частини 5 статті 139 КАС України такі стягненню не підлягають, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пунктів 1, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини А2847 (місцезнаходження: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Виговського, 15; код ЄДРПОУ: 07694655) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по вересень 2017 року.

Зобов`язати Військову частину А2847 (місцезнаходження: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Виговського, 15; код ЄДРПОУ: 07694655) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по вересень 2017 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2847 (місцезнаходження: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Виговського, 15; код ЄДРПОУ: 07694655) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки.

Зобов`язати Військову частину А2847 (місцезнаходження: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Виговського, 15; код ЄДРПОУ: 07694655) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2017 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26.09.2017.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Мричко Н.І.