Рішення № 92920240, 16.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5488/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 16) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні перерахунку неправильно обчисленого розміру пенсії при її призначенні з підстав надання пенсіонером нових документів та невиплаті пенсії позивачу з 27.01.2018 в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації в розмірах, зазначених у довідці військової частини А2556 від 03.04.2020 № 350/1887159;

- зобов`язати відповідача з 27.01.2018 перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації в розмірах, зазначених у довідці військової частини А2556 від 03.04.2020 № 350/188/159, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 27.01.2018, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 27.01.2018 без використання при таких виплатах постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі поданої довідки військової частини А2556 № 350/1887159 від 03.04.2020 відповідно до приписів ст. 62 Закону № 2262-12 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації. Вважає, що така бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області порушує його законні права, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 20.07.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою від 17.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 16.10.2020 строк розгляду справи продовжено до шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі для забезпечення права відповідача подати письмовий відзив на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 53379 від 19.10.2020), у якому проти позову заперечив. Зазначив, що позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України № 2262-ХІІ. При цьому зазначено, що стаття 43 Закону України № 2262-ХІІ та п.7 Постанови № 393 не містять положень про включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення. Послався також на рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2015 від 13.05.2015 та з вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення та сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та з 27.01.2018 йому виплачується пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. що підтверджується копією протоколу за пенсійною справою № 1301017335 (Міноборони) від 27.01.2018.

Пенсія позивача обчислена у розмірі 70% грошового забезпечення у сумі 6067,99 гривень, виходячи із таких видів грошового забезпечення:

- посадовий оклад - 1416,00;

- оклад за військове звання - 130,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років - 618,40 грн;

- середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (у т.ч. робота з таємними виробами, носіями, документами 15%; надбавка за особливо важливі завдання 50%; премія 380%) - 6504,16.

ОСОБА_1 17.04.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років у зв`язку із поданням додаткових документів (довідки військової частини А2556 про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 № 350/188/159 від 03.04.2020) та неправильним обчисленням розміру пенсії при її призначенні, зокрема обчислення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби та з якої нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок (а.с. 11).

До заяви позивачем додано довідку військової частини А2556 вих. № 350/188/159 від 03.04.2020.

Листом № 2839-2989/Ш-02/8-1300/20 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням щомісячної додаткової винагороди з посиланням на те, що стаття 43 Закону № 2262, пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 не містять положень про включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, таких видів грошового забезпечення як винагороди (а.с. 12).

ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, відтак звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види його складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 17.07.1992 затвердив постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393).

Пунктом 7 Постанови № 393 визначено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Законом № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачено включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячних основних видів грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Відтак при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода підлягає включенню до складу грошового забезпечення при призначенні пенсії за умови сплати єдиного внеску.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховується судом.

У матеріалах справи наявна довідка № 350/188/159 від 03.04.2020, видана військовою частиною А2556 ОСОБА_1, про додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення, та з яких були нараховані та сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, якою підтверджується сплата страхувальником страхових внесків за позивача у період, який охоплює довідка № 350/188/159 від 03.04.2020 - із жовтня 2016 року по грудень 2017 року.

Таким чином, отримувана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/3148/17.

З урахуванням зазначеного, отримувана позивачем згідно з довідкою № 350/188/159 від 03.04.2020 щомісячна додаткова грошова винагорода в сумі 78632,81 грн має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що наведені відповідачем у листі № 2839-2989/Ш-02/8-1300/20 підстави для відмови позивачу у перерахунку його пенсії є протиправними.

Щодо позовної вимоги про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ від 05.10.2000 (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: - рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; - стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів; - індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін; - надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров`я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування; - забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону № 2017-ІІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 )далі - Порядок № 1078), передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Необхідно зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовано відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям, та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, яким імперативно визначено види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, які, натомість, не врегульовують питання щодо віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 1282-ХІІ.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених зі служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом № 2262-ХІІ. Разом з цим, питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої індексації грошового забезпечення, не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 522/2738/17.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 27.08.2020 у справі № 431/2279/17, від 16.09.2020 у справі № 612/402/17.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення має включатися до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Разом з цим, із змісту долученої до матеріалів справи довідки військової частини А2556 № 350/188/159 від 03.04.2020 судом встановлено, що індексація грошового забезпечення жовтень-грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року позивачу не нараховувалася.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку неправильно обчисленого розміру пенсії при її призначенні з урахуванням індексації в розмірах, зазначених у довідці військової частини А2556 від 03.04.2020 № 350/1887159, та зобов`язання відповідача з 27.01.2018 перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням індексації в розмірах, зазначених у довідці військової частини А2556 від 03.04.2020 № 350/188/159 є передчасними, оскільки відповідна довідка не містить відомостей про розмір нарахованої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, отже на час розгляду справи таке право позивача не порушено, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від військової часини у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача з урахуванням такого виду грошового забезпечення.

Вирішуючи питання щодо строку, з якого позивачу необхідно здійснити відповідний перерахунок його пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 (далі - Порядок № 45, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Частинами 2, 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, з аналізу зазначених положень слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач 17.04.2020 звернувся до відповідача з відповідною заявою та довідкою № 350/188/159 від 03.04.2020.

На підставі аналізу долучених до матеріалів справи довідки № 350/188/14/12 від 26.01.2018 (первинна довідка, на підставі якої позивачу призначено пенсію з 27.01.2018; а.с. 9) та довідки № 350/188/159 від 03.04.2020 судом встановлено, що остання фактично є уточнюючою щодо первинної. З огляду на вказане суд доходить висновку, що невключення при призначенні пенсії ОСОБА_1 до розрахунку її розміру щомісячної грошової допомоги відбулося не з вини позивача чи пенсійного органу.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що станом на дату призначення пенсії ОСОБА_1 (27.01.2018) саме з вини органу, який видає довідки для перерахунку пенсії (військової частини А2556) до довідки № 350/188/14/12 від 26.01.2018 не включено відомостей про щомісячну додаткову грошову винагороду, яку під час проходження військової служби отримував позивач, суд вважає обґрунтованою дату, з якої необхідно провести перерахунок, вказану позивачем у позовній заяві - з 27.01.2018, що узгоджується із положенням ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до положень статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 цього ж Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у пункті 3 Порядку № 159, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу (нарахування).

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доплати до пенсії, яка позивачу нарахована не була, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові у справі № 487/6923/16-а від 11.07.2018.

Також суд вказує, що пунктом 3 Порядку № 159 встановлено вичерпний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації разом із сумою індексації, які одержують громадяни у гривнях на території України і які не мають разового характеру. Оскільки недоотримана сума пенсії являється разовим доходом, який у свою чергу не включено до переліку грошових доходів, що підлягають компенсації, які одержують громадяни у гривнях на території України, дані вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимоги щодо компенсації втрати частини доходів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату суми перерахунку однією сумою без використання при таких виплатах постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 суд зазначає таке.

Кабінетом Міністрів України 22.08.2018 прийнято постанову № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649).

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Як визначено п. 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Судом з`ясовано, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19, п. 2 якого змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Таким чином, у силу ст.ст. 265 та 325 КАС України з 22.07.2020 постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 втратила чинність та не може бути застосована.

Означена обставина унеможливлює застосування пенсійним органом недіючого рішення Кабінету Міністрів України та свідчить про відсутність у позивача порушеного суб`єктивного права за цією вимогою.

Крім цього, належним виконанням судового рішення буде вважатися виплата в повному обсязі недоплаченої суми пенсії кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

За таких обставин суд не бачить підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача з 27.01.2018 на підставі довідки військової частини А2556 № 350/1887159 від 03.04.2020 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання відповідача з 27.01.2018 здійснити перерахунок та виплату пенсію позивачу на підставі довідки військової частини А2556 № 350/188/159 від 03.04.2020 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та раніше виплачених сум.

З урахуванням вищевказаного, з огляду на недоведеність відповідачем правомірності власних дій при відмові позивачу у перерахунку його пенсії, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати у вигляді судового збору стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення», суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 16; код за ЄДРПОУ 13814885) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2018 на підставі довідки військової частини А2556 № 350/1887159 від 03.04.2020 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 27.01.2018 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини А2556 № 350/188/159 від 03.04.2020.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур