Рішення № 92920193, 16.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7019/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 4114 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 4114 Національної гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 13.09.2019 по 26.05.2020 включно;

- стягнути з військової частини 4114 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.09.2019 по 26.05.2020 включно у сумі 99302 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі № 380/957/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Національної гвардії України, визнано протиправною бездіяльність Військової частини 4114 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби -12.09.2019; зобов`язано Військову частину 4114 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 12.09.2019. На виконання рішення суду, 27.05.2020 відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 28299,38 грн. Згідно з витягом із наказу командира Військової частин 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частиш) від 05.09.2019 № 201, прапорщика ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 05.09.2019 № 66 по особовому складу у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 12.09.2019 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і направлено до Личаківсько-Залізничного ОРВК м. Львова. Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні склав з 13.09.2019 по 26.05.2020. При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.09.2019 по 26.05.2020 відповідач не сплатив.

Ухвалою від 04.09.2020 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 06.10.2020 (вх. № 51037), у якому зазначає, що загальна сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки становить 28299,38 грн. Вважає, що в порівнянні із визначеною сумою, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.09.2019 по 26.05.2020 у сумі 99302 грн неспівмірний, оскільки в декілька разів перевищує суму компенсації.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 05.09.2019 № 66 (по особовому складу) прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.п. "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до наказу командира військової частини 4114 Західного територіального управління Національної гвардії України від 11.09.2019 № 201 (по стройовій частині) ОСОБА_1 12.09.2019 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 380/957/20 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 14323385) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, - 12.09.2019; зобов`язано військову частину 4114 Західного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 14323385) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 12.09.2019.

На виконання вказаного рішення відповідач 27.05.2020 виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 28 299,38 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку у розмірі 99302 грн за час затримки розрахунку при звільненні за період 13.09.2019 по день фактичного розрахунку 26.05.2020.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 380/957/20 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність військової частини 4114 Західного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 14323385) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, - 12.09.2019; зобов`язано військову частину 4114 Західного оперативно - територіального об`єднання Національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 14323385) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 12.09.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Таким чином, оскільки грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій позивачу в день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (12.09.2019) невиплачено, вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачем повного розрахунку. Тому відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації з 13.09.2019 по 26.05.2020 суд враховує таке.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 (далі - постанова №100).

Відповідно до п. 2 цієї постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з п. 5 цього ж Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки від 06.03.2020 № 233 про доходи ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням сума виплат становила 24 967,19 грн, а саме у липні 2019 року - 12447,47 грн, у серпні 2019 року - 12519,72 грн.

Розмір одноденного заробітку склав 567,44 грн (24 967,19 грн / 44 дні).

Кількість днів, впродовж яких затримано виплату грошової компенсації - 175, отже сума середнього грошового забезпечення становить 99302,00 грн (567,44 х 175 днів).

Суд зазначає, що в порівнянні із визначеною сумою виплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (28 299,38 грн) вищевказані розрахункові суми (99302,00 грн) не можна вважати співмірними, оскільки такі в декілька разів перевищують суму такої компенсації.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Так, Верховний Суд в постанові від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18 (адміністративне провадження № К/9901/2118/19) сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Зокрема, істотність частки складових компенсації компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 28 299,38 грн (сума компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) / 99302,00 (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) *100 % = 28,50 %.

Денна сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 28,50 %, становить: 567,44 грн (середня заробітна плата позивача за один день) х 28,50 % = 161,72 грн.

Отже, за 175 календарних днів затримки розрахунку грошова компенсація середнього заробітку за цей час затримки розрахунку складає 28 301,00 грн (161,72 грн х 175 дн.).

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 28 301,00 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу роз`яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Правова позиція щодо застосування тримісячного строку звернення до суду з позовами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 802/28/16-а, від 13.03.2019 у справі № 813/1001/17, від 28.12.2019 у справі № 1.380.2019.001406, від 11.02.2020 у справі № 420/2934/19, від 29.04.2020 у справі № 814/480/17 та від 09.06.2020 у справі № 420/5797/18.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що на спірні правовідносини поширюється встановлений частиною першою статті 233 КЗпП спеціальний тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про проведений з ним фактичний розрахунок.

У справі Bellet v. Fгаnсе Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно несплати судового збору, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 проходив військову та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 03.09.2015 серії НОМЕР_2 .

Позивач звернувся до суду з позовом до в/ч 4114 у зв`язку із затримкою військовою частиною повного розрахунку, пов`язаного із невиплатою компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій.

Отже, даний позов зумовлений проходженням позивачем військової служби, а порушені права позивача нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій.

Таким чином, позивач як учасник бойових дій при зверненні до суду з даним позовом користується пільгами, визначеними Законом України «Про судовий збір».

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 4114 Національної гвардії України (вул. Стрийська, 146, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 14323385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 4114 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 13.09.2019 по 26.05.2020 включно.

Стягнути з військової частини 4114 Національної гвардії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.09.2019 по 26.05.2020 включно у сумі 28 301,00 (Двадцять вісім тисяч триста одна) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складений 18.11.2020.

Суддя Кедик М.В.