Рішення № 92919875, 09.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2020 року Справа № 280/1672/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача – Панцакова С.Ю.

представника відповідача – Юрчак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки” від 19.11.2019 №819.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач порушив вимоги Податкового кодексу України, а саме ГУ ДПС у Запорізькій області було прийнято спірний наказ від 19.11.2019 №819 передчасно, а саме через 12 робочих днів з дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Крім того, запит відповідача "Про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження" складений з порушенням законодавства, а отже є таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що на час прийняття спірного наказу у відповідача були відсутні повноваження для здійснення заходів щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Ухвалою суду від 17.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.04.2020.

06.04.2020 року (вх.№16166) на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому зазначено, що наказ від 19.11.2019 №819 було прийнято з дотриманням норм Податкового кодексу України. Тому відповідач не визнає позовні вимоги та обставини викладені позивачем у позовній заяві.

Ухвалою суду від 13.04.2020 підготовче засідання було відкладено на 13.05.2020.

14.04.2020 року (вх.№17487) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, з якого вбачається, що позивач не погоджується з запереченням відповідача. Зазначає, що передчасне прийняття наказу на проведення перевірки позбавило позивача надати відповідь на запит ГК ДПС у Запорізькій області.

23.04.2020 (вх. №19013) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що доводи позивача не спростовують висновків контролюючого органу. Наголошує на безпідставності позовних вимог.

13.05.2020 за клопотанням сторін зупинено провадження у справі для надання часу для примирення до 20.07.2020.

Ухвалою від 20.07.2020 поновлено провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 19.08.2020.

19.08.2020 за клопотанням сторін зупинено провадження у справі для надання сторонам часу для примирення до 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 09.11.2020.

В судовому засіданні 09.11.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) був зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності, фізична особа-підприємець 15.06.1998 року.

27.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №21010060007004128 про припинення фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України прийнято Наказ від 19.11.2019 №819 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питання дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР зі змінами та доповненнями в частині зберігання тютюнових виробів імпортного виробництва без марок акцизного податку України встановленого зразка, а також вітчизняного виробництва в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, тривалістю 3 робочі дні, починаючи з 18 грудня 2019 року.

На підставі Наказу від 19.11.2019 №819 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт від 24.12.2019 року №145/08-01-32-01/ НОМЕР_1 .

На підставі акту від 24.12.2019 року №145/08-01-32-01/ НОМЕР_1 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.01.2020 №0000393201, від 22.01.2020 №0000383201, від 22.01.2020 №0000403201, якими до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції.

Не погоджуючись із прийнятим наказом на проведення перевірки, вважаючи його прийняття передчасним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо відсутності повноважень відповідача на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суд зазначає наступне.

Встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державну фіскальну службу України реорганізовано та утворено Державну податкову службу України, яка є правонаступником її майна, прав та обов`язків у відповідних сферах діяльності. Згідно пунктів 1, 2, 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, зокрема ГУ ДПС у Запорізькій області. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби, зокрема ГУ ДФС у Запорізькій реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореного ГУ ДПС у Запорізькій області. При цьому територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади. Наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 року №14, яким затверджено Положення про ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до п.1 якого ГУ ДПС у Запорізькій області є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Запорізькій області. Відповідно до наказу ДПС України від 29.08.2019 року №10 розпочала свою діяльність ГУ ДПС у Запорізькій області, яка є правонаступником ГУ ДФС у Запорізькій області.

Згідно підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1, підпунктів 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 п.20.1 ст.20, підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального. Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Встановлено, що Законом України №2628-VІІІ від 23.11.2018 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним, які набирали чинності з 01.07.2019 року.

Згідно ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібною торгівлею пальним є діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/ автогазозаправної станції/ газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 вище зазначеного Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Встановлено, що до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» було внесено зміни постановою Кабінету міністрів України від 19.06.2019 року №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою визначено територіальні органи ДФС органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Ця постанова набирала чинності 01.07.2019 року.

Відповідно до підпункту 27 п.4 Положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. Вказаний підпункт 27 набрав чинності 01.07.2019 року.

Аналізуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що законодавством з 01.07.2019 року введено ліцензування роздрібної торгівлі пальним та визначено з 01.07.2019 року органи ліцензування - територіальні органи ДПС.

Враховуючи вище зазначене, суд звертає увагу про наявність повноважень у ГУ ДПС у Запорізькій області проводити документальну невиїзну позапланову перевірку позивача та наявність у ГУ ДПС у Запорізькій області повноважень винесення оскаржуваного наказу.

Однак, згідно із ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак з метою захисту прав та інтересів позивача суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 75.1. ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно із пунктами 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 30.09.2019 на адресу позивача направлено Запит про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження від 30.09.2019 року № 1356/4/08-01-32-01-15 відповідно до якого відповідачем від Оперативного управління отримано інформацію щодо встановленого порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

У зв`язку з неотриманням запиту, поштове відправлення із вказаним запитом повернуто до ГУ ДПС у Запорізькій області оператором поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання 02.11.2019 року, про що на конверті з відправленням проставлено відповідний календарний штемпель. Відповідно до сервісу "Трекінг" акціонерного товариства "Укрпошта" відправлення № 691003792268 вручено представнику за довіреністю 05.11.2019.

Дана обставина, на думку суду, унеможливлює проведення позапланової перевірки з підстав визначених підпунктом 78.1.1.пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки в такому випадку платник податків позбавлений можливості виконати обов`язок з надання первинних документів бухгалтерського обліку на обов`язковий письмовий запит податкового органу. Доказів ухилення від отримання запиту до суду не надано.

Отже, суд погоджується із позивачем, що приймаючи оскаржуваний наказ 19.11.2019 тобто через 12 робочих днів з дня отримання запиту, а не через 15 робочих днів, як це встановлено п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідач діяв передчасно.

Крім того, у своєму відзиві відповідач посилається на отриману від ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області інформацію Листами від 20.06.2019 №2867/08-01-21-06, №2866/08-01-21-06, від 25.09.2019 №123/21-06, з яких встановлено, що ФОП ОСОБА_1 18.04.2019 року здійснював зберігання тютюнових виробів ( без марок акцизного податку України встановленого зразка та з марками акцизного податку) в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання за адресою: АДРЕСА_2 та зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку України встановленого зразка за адресою: АДРЕСА_3 (Центральний ринок, кіоск 456-457), що, як стверджує відповідач, свідчить про порушення Позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року.

Однак, суд зауважує, що спірний наказ не містить будь яких посилань, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме вказана вище інформація, як у листах, які відповідач визначає як підставу для проведення перевірки. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти порушень.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

Більш того, судом досліджено Запит ГУ ДПС у Запорізькій області від 30.09.2019 (а.с. 70), в ньому також відсутнє посилання на листи ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Разом із тим, відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Отже запит ГУ ДПС у Запорізькій області від 30.09.2019 №1356/4/08-01-32-01-15 не відповідає вимогам вказаної вище норми.

Таким чином, незважаючи на проведену контролюючим органом невиїзну перевірку та прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, суд, враховуючи правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 21.03.2018 у справі № 812/602/17, постанови Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14 та від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 щодо можливості оскаржити рішення контролюючого органу про проведення перевірки незалежно від того, що такий акт вичерпав свою дію внаслідок його реалізації, прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки, а також встановлені під час судового розгляду порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, дійшов висновку про протиправність наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.11.2019 №819.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За визначенням, яке міститься в статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. (пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України).

Отже, ні Кодекс адміністративного судочинства України, ні Податковий кодекс України не розмежовують індивідуальні акти в контексті можливості їх оскарження на такі, що продовжують діяти, або ж такі, що вичерпали свою дію на момент звернення до суду з відповідним позовом.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. У зв`язку з цим вважаю, що незалежно від того, чи було проведено перевірку, платник податків не може бути позбавлений права оскаржити рішення контролюючого органу про проведення такої перевірки, оскільки право на судовий захист, яке пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не залежить від наслідків його реалізації, а саме виконання рішення про проведення перевірки не може виправдовувати його протиправність.

Встановлення судовим актом протиправності рішення про проведення перевірки, яке вичерпало свою дію, слугує також такій меті: ухвалення судового рішення в такій справі запобігатиме допущенню повторного аналогічного порушення прав позивача з боку відповідача і дасть змогу останньому діяти надалі з урахуванням правової позиції суду; лише задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про проведення перевірки дасть змогу найбільш чітко і правильно диференціювати можливі порушення за мірою їх впливу на кінцевий результат, відокремивши суттєві, тобто ті, що призводять до обов`язкового скасування індивідуального акта, від незначних, формальних, що не вплинули і не могли вплинути на результати перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного наказу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про повне задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України. Так, згідно з вказаними нормами при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн., сплачені згідно банківської квитанції від 11.03.2020 року №85836.

Керуючись ст.ст.2,6,8,9,12,14,44,139,242-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки” від 19.11.2019 №819.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2020.

Суддя А.В. Сіпака