Рішення № 92919810, 16.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Справа № 280/5202/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_3 в подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.08.1983 по 02.01.2002;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_3 до страхового стажу період роботи з 01.08.1983 по 02.01.2002 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та провести перерахунок і виплату призначеної пенсії з 25.05.2019.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що з 20 грудня 2006 року перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Надалі, 24 травня 2019 року позивач набула право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка їй була призначена з 25.05.2019. Стверджує, що при призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідачем період її роботи з 02.08.1983 по 02.01.2002 на посаді медсестри-анестезістки лабораторії «штучної нирки» Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя не зараховано до стажу в подвійному розмірі. Крім того, позивача повідомлено також, що згідно наданих нею документів, робота в 5-й міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги медсестрою-анестезисткою лабораторії «Штучна нирка» (з 01.08.1983 по 01.05.1992) старшою медсестрою відділення «Штучна нирка» при реанімаційному відділенні (з 01.05.1992 по 02.01.2002) не є роботою в реанімаційному відділенні. Зазначає, що відповідач провів перерахунок її пенсії, зменшивши тривалість стажу, не врахувавши стаж роботи у подвійному розмірі за період з 01.05.1992 по 02.01.2002. Вважає, що відповідач порушив її права і свободи, з огляду на що, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив 28.08.2020 року за вх. №39738. Зазначає, що згідно наданих документів, позивач працювала в 5-й міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги медсестрою-анастезисткою лабораторії «Штучна нирка» (з 01.08.1983 по 01.05.1992), старшою медсестрою відділення «Штучна нирка» при реанімаційному відділенні (з 01.05.1992 по 02.01.2002), старшою медсестрою відділення інтенсивної терапії екстракорпоральних методів детоксикації (з 02.01.2002 по 28.05.2004). Стверджує, що відповідно до штатного розпису лікарні в структурну частину стаціонару входили, зокрема, відділення реанімації і інтенсивної терапії та лабораторія «Штучна нирка» при реанімаційному відділенні (1983 рік); відділення реанімації і інтенсивної терапії та лабораторія «Штучна нирка» (1984 рік); відділення реанімації і інтенсивної терапії та відділення «Штучна нирка» при реанімаційному відділенні (1990). Посилається на те, що підстави для зарахування періоду роботи з 01.08.1983 по 02.01.2002 у подвійному розмірі відсутні, оскільки лабораторія (відділення) «Штучна нирка» була окремим структурним підрозділом стаціонару та не відносилась до реанімаційного відділення. Таким чином, відповідач, при обчисленні стажу роботи позивача, діяв у відповідності до діючого законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5202/20. Призначено судове засідання на 08.09.2020 року без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 грудня 2006 року перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте, пенсійні виплати не отримувала, оскільки продовжувала працювати.

25.05.2019 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком згідно її заяви від 27.05.2019 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 27.05.2020 вих. № 4276-3393/П-02/8-0800/20 на звернення ОСОБА_2 повідомлено наступне, що перевіркою документів пенсійної справи було встановлено, що при призначенні пенсії за вислугу років і при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком період її роботи старшою медсестрою відділення «Штучна нирка» при реанімаційному відділенні з 01.05.1992 по 02.01.2002 було обчислено в подвійному розмірі. Для вирішення питання правильності обчислення страхового стажу за весь період її роботи в лікарні (з 01.08.1983 по 28.05.2004) з урахуванням норм ст. 60 Закону № 1788 відповідні документи були направлені до Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики). Згідно з отриманою в березні поточного року відповіддю Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики) «із наданих документів не вбачається, що робота ОСОБА_2 у період з 01.08.1983 по 02.01.2002 є роботою в реанімаційному відділенні». У зв`язку з цим, з 01.04.2020 пенсійна справа ОСОБА_2 була приведена у відповідність до чинного законодавства, тобто страховий стаж за період з 01.05.1992 по 02.01.2002 обчислений у календарному розмірі. Розмір пенсії розраховано вірно та в подальшому буде перераховуватись відповідно до змін законодавства.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 в подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.08.1983 по 02.01.2002 при призначенні їй пенсії та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон № 1058-IV) встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону України.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XIІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що подвоєння стажу роботи здійснюється виходячи із специфіки місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав. Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги. До таких віднесена робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Таким чином, Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII щодо обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час.

Статтею 48 КЗпПУ визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком визначено пунктом 2.1 Порядку. Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №37.

Відповідач не заперечував правильність наявних записів про трудову діяльність позивача у наданій ним для призначення пенсії трудовій книжки.

Судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_2 та встановлено, що у період з 01.08.1983 позивач працювала в реанімаційно - анастезіологічному відділенні на посаді медсестри –анастезістки лабораторії «Штучна нирка», з 01.05.1992 по 02.01.2002 позивач переведена на посаду старшої медсестри відділення «Штучна нирка» при реанімаційному відділенні.

При цьому, відповідач в обґрунтування відмови у зарахуванні стажу у подвійному розмірі посилається на те, що лабораторія (відділення) «Штучна нирка» не відносилась до реанімаційного відділення.

Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться копії штатного розпису 5 міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги зі стаціонаром і станцією швидкої медичної допомоги, згідно яких вбачається, що лабораторія «Штучна нирка» створена при реанімаційному відділенні та була структурним підрозділом стаціонару лікарні.

Крім того, як зазначено у листі Запорізької обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я від 11.06.2020 № 01-16/П-16/125, періоди роботи при реанімаційному відділенні Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої допомоги м. Запоріжжя повинні бути зараховані до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тож, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що спірні періоди роботи ОСОБА_2 не є роботою у реанімаційних відділеннях. Так, як вбачається з наданих до справи копій документів, лабораторія «Штучна нирка», де працювала позивач, створена при реанімаційному відділенні лікарні, про що свідчить в тому числі і її назва. Тобто, по суті лабораторія «Штучна нирка» була структурним підрозділом реанімаційного відділення лікарні.

Отже суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 01.08.1983 по 02.01.2002 є роботою у реанімаційному відділенні, а тому, в силу вимог ст. 60 Закону №1788-XII такі періоди підлягають зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, з врахуванням проаналізованих доказів, встановлених правовідносин та відповідних норм законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у зарахуванні ОСОБА_2 в подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.08.1983 по 02.01.2002 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1983 по 02.01.2002 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з 25.05.2019 з урахуванням вже проведених виплат.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 840,00 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у зарахуванні ОСОБА_2 в подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.08.1983 по 02.01.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1983 по 02.01.2002 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ з 25.05.2019 з урахуванням вже проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 листопада 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко