Рішення № 92919798, 12.11.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/2915/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2142 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 17 листопада 2020 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 2142 (далі - відповідач ВЧ 2142), яким просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.10.2019 року в повному обсязі; зобов`язати військову частину 2142 встановити для нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві з 01.12.2015 року базовий місяць січень 2008 року, а з 01.03.2018 року фіксовану суму індексації в розмірі 4258,75 грн. та зобов`язати військову частину 2142 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 4258,75 грн., на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.10.2019 року в сумі 170812,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що як стало відомо позивачеві з наданої відповідачем відповіді на його запити та наданих двох довідок "про нарахування та виплату індексації на ОСОБА_1 ", у період з 01.12.2015 року по 29.10.2019 року протиправно не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась, а в деякий період взагалі не здійснювалось нарахування, індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державний гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку із зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зазначає, що у згаданих довідках, сума, яка була донарахована відповідачем у одній з них у підсумку становить 3044,10 грн., а у другій 2367,50 грн., що взагалі не відповідає дійсності. Більше того, відповідач бере для розрахунку базові місяці для нарахування індексації грошового забезпечення, які не відповідають нормам чинного законодавства. Виходячи з наведеного, дії відповідача є незаконними та протиправними.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.10.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого, вважає зазначений позов безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню з наступних підстав.

Відповідач є бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до п.6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівні та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, враховуючи вищезазначене, індексація не нараховувалася та не проводилася по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати.

Що стосується визначення місяця для обрахунку індексу споживчих цін, зазначає, що позивач не врахував п.10-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яким визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, в зв`язку з тим, що в жовтні 2013 року позивач був новоприйнятим працівником. Таким чином, на думку відповідача, для обчислення індексації грошового забезпечення необхідно застосовувати індекс споживчих цін листопад 2013 року.

Вказує, що під час проходження військової служби в Мукачівському прикордонному загоні ОСОБА_1 неодноразово переміщувався по службі, отримував військові звання внаслідок чого в нього збільшувались складові грошового забезпечення, що не враховано позивачем під час здійснення розрахунку індексації від 30.08.2020 року, що є порушенням постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Враховуючи те, що в доданому розрахунку не враховано всі вихідні дані, Мукачівським прикордонним загоном проведено розрахунок індексації грошового забезпечення на ОСОБА_1 , з врахуванням всіх індексів, відповідно до законодавства, згідно з яким заборгованість по виплаті індексації за 2015-2019 роки становить 2367,50 грн.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.10.2019 року в повному обсязі, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів адміністративної справи, наказом начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.10.2019 року № 460-ОС, старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби "Хижа" (тип В) відділу прикордонної служби "Дякове" І категорії (тип Б) 27 прикордонного загону, звільненого з військової служби у запас наказом начальника 27 прикордонного загону від 27.09.2019 року № 406-ОС за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При цьому, як стверджує позивач та не заперечено відповідачем, індексація грошового забезпечення позивачу за період з 2015 року по 2019 роки не проводилась, зокрема, в зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів для її нарахування.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами статей 1 та 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 6 Закону №1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач зазначив про те, що у межах коштів військової частини 2142, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою, оскільки видатки на такі цілі не передбачені у бюджеті військової частини на відповідні роки.

Оцінюючи такі твердження відповідача суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 8.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

З урахуванням наведеного, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Оскільки передбачена Законом № 1282-XII індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, який на момент проходження військової служби перебував у розпорядженні та на повному грошовому забезпеченні військової частини 2142, суд дійшов висновку, що відповідач у спірний період був зобов`язаний нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням його індексації.

Невиконання відповідачем такого обов`язку свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у 2015 - 2019 роках асигнування на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного суду від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2019 року у справі № 340/184/19, про те, що індексація грошового забезпечення є складовою оплати праці, а тому на спір щодо її нарахування та виплати не поширюються строки звернення до суду.

За таких обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність військової частини 2142 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.10.2019 року та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.

Щодо визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення, суд враховує, що відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.

Таким чином, зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року базовим місяцем є січень 2008 року.

Надалі розмір посадового окладу було змінено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018 року, яка набрала чинності з 01.03.2018 року.

Отже, з березня 2018 року індексація грошового забезпечення військовослужбовців мала обчислюватись з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078, при цьому визначення конкретної суми індексації перебуває поза компетенцією суду, оскільки належить до повноважень роботодавця - військової частини, у складі якої позивач проходив військову службу.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 2142 (м. Мукачево, вул. Недецеї, 45 код 14321676) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2142 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.10.2019 року в повному обсязі.

3. Зобов`язати Військову частину 2142 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.10.2019 року з встановленням базового місяця за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 року по 29.10.2019 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті