Рішення № 92919758, 12.11.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2020 року м. Ужгород№ 260/2692/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, які беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представник позивача - Шерегі В.М.;

представник відповідача - Чорней Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він не є суб`єктом відповідальності за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Разом з тим, зазначає, що перевезення вантажів не здійснює, оскільки 02 січня 2020 року між ним та ТОВ "Агрошляхбуд-М" укладено договір оренди транспортного засобу DAF 85CF340 номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого самоскиду, які були об`єктом перевірки 23 липня 2020 року, що підтверджується накладною № 205 від 23 липня 2020 року. Вказує, на те, що поняття "власник транспортного засобу" та "автомобільний перевізник" не є тотожними оскільки власник автомобіля за певних умов може бути автомобільним перевізником, проте, у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не його власник, відповідальність за Законом останній не несе. А тому, винесену відповідачем постанову вважає протиправно.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, з мотивів викладених у позовній заяві та просили суд позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просив відмовити, зокрема вказавши на те, що згідно документів, наданих водієм на момент проведення контролю відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , накладна від 23 липня 2020 року № 205. Жодного підтвердження щодо перебування транспортного засобу марки DAF 85CF340 номерний знак НОМЕР_1 в користуванні іншої особи водій не надав, а стверджував, що зазначений транспортний засіб належить саме йому.

Заслухавши думку сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем по справі 21 липня 2020 року видано направлення на рейдову перевірку (а.с. 48), на підставі чого проведено перевірку транспортного засобу DAF 85CF340 номерний знак НОМЕР_1 . Вказаною перевіркою виявлено порушення, а саме надання послуг внутрішніх перевезень вантажу з перевищенням вагових параметрів на здвоєну вісь, що становить 21,750 т. та перевищенням від норми на 35,9%, про що складено акт № 200695 від 23 липня 2020 року (а.с. 54).

На підставі вказаного акту, 29 липня 2020 року відповідачем винесено Постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 за № 192424 (а.с. 55).

Судом встановлено, що позивач вказану постанову отримав особисто 29 липня 2020 року, що підтверджується особистим підписом та наданими у суді поясненнями (а.с. 55 - на звороті).

Позивач вказану постанову вважає протиправною, а тому звернувся до суду за захистом свого, як він вважає, порушеного права.

Вирішуючи даний спір щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області. Управління Укртрансбезпеки відповідно до покладених повноважень здійснюють функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування та застосовують до порушників законодавства про автомобільний транспорт фінансові санкції у вигляді штрафу від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаної норми Закону слідує що, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Таким чином, спеціальним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно положень цих Правил, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивач у змісті позовної заяви заперечує, що станом на час проведення рейдової перевірки він був автомобільним перевізником, що, на його думку, підтверджується товарно-транспортною накладною, яка міститься в матеріалах справи та договору оренди.

Судом встановлено, що, у матеріалах справи наявний договір оренди транспортного засобу № 3 від 02 січня 2020 року (а.с. 9), за яким Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 передав у оренду ТОВ "Агрошляхбуд - М" транспортний засіб марки DAF, модель 85CF340, тип: спеціалізований вантажний самоскид, колір білий, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Суд констатує, що Позивач - ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка як встановлено із Витягу з ЄДР здійснює діяльність, а саме: 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний); 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Відповідно до наявної у матеріалах справи накладної № 205 від 23 липня 2020 року, яка є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, ТОВ "Агрошляхбуд - М" здійснено перевезення вантажу "асфальтобетон" через DAF НОМЕР_1 . Доказів протилежного відповідачем не надано. А, отже, автомобільним перевізником у спірному випадку було ТОВ "Агрошляхбуд-М".

Таким чином, у даному випадку відсутній суб`єкт відповідальності, передбачений абз. 16 ч. 1 ст.60 Закону №2344-III, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд не надає оцінки суті виявленим відповідачем порушенням.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що спірна постанова управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у сумі 34000,00 грн. не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, адже прийнята не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області є структурним підрозділом апарату Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті без права юридичної особи та немає власних бюджетних асигнувань, суд вважає за можливе стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті як юридичної особи публічного права.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 8) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 192424 від 29 липня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ - 39816845) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. нуль коп.), що був сплачений згідно квитанції № 4180610158 від 06 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 листопада 2020 року.

СуддяС.А. Гебеш