Рішення № 92919539, 16.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 р. Справа№200/7831/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Аляб`єва І.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- скасувати рішення відповідача №4255 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за списком №2 періоди роботи, а саме:з 01.10.1985 по 22.10.1985; з 30.10.1985 по 12.06.1987;з 24.08.1987 по 05.06.1990; з 12.06.1990 по 12.06.1992; з 18.09.2000 по 11.06.2004; з 16.06.2004 по 28.02.2007;

- зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.09.1980 по 31.07.1985; з 23.01.2014 по 31.05.2017 та з 02.06.2017 по 29.01.2018;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 призначити пенсію на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача вплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за Списком №2 у відповідності до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.04.2020 до часу прийняття рішення суду за цим позовом;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення по цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійний орган безпідставно відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу окремих періодів роботи, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 26.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.09.2020.

23.09.2020 розгляд справи відкладено на 13.10.2020.

13.10.2020 розгляд справи відкладено на 26.10.2020.

Ухвалою суду від 26.10.2020 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.11.2020.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Маріупольське ОУПФУ діяло правомірно та в межах повноважень. Зазначив, що під час розрахунку стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не зараховано до пільгового трудового стажу позивача періоди його роботи: з 18.09.2000 по 30.05.2001 у зв`язку з відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць за умовами праці; з 01.07.2015 по 30.09.2015 у зв`язку з відсутністю заробітної плати та відсутністю відомостей в системі персоніфікованого обліку. Додатково зазначає, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.09.1980 по 15.06.1985, з 23.01.2014 по 31.05.2017 та з 02.06.2017 по 29.01.2018 зараховані до загального стажу роботи позивача.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_2 .

13.04.2020 позивач звернувся через Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №4255 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №4255 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії так, як на момент звернення не має необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідач не зарахував позивачу до його спеціального (пільгового) страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах окремі періоди роботи.Загальний страж роботи позивача складає 38 років 08 місяців 28 днів, за списком №2 7 років 02 місяці 6 днів.

До пільгового стажу не враховані періоди роботи, які зазначені в трудовій книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 :

- з 26.08.1985 по 22.10.1985 позивач працював майстром в будівельному управлінні «Горстрой» Трест «Ждановжитлобуд» (запис 8-9);

- 24.08.1987 по 05.06.1990 позивач працював майстром будівельному управлінні «Горстрой» Трест «Ждановжитлобуд» (запис 10-11);

- з 12.06.1990 по 12.06.1990 позивач працював прорабом в Молодіжній будівельній організації «МЖКстрой» (12-14);

- 30.11.1998 позивача прийнято до ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» до будівничо-монтажного цеху покрівельником (запис 20);

- з 18.09.2000 по 11.06.2004 позивач переведений на посаду монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій (запис 21-22);

- 16.06.2004 позивача прийнято до ЗАТ «СМФ «Азовстальстрой» майстром загально будівних робіт до будівельного управління (запис 23-24);

- 01.07.2006 позивача переведено виробником робіт (запис 25);

- з 01.03.2007 позивача призначено на посаду начальника дільниці №1 будівельного управління №2 (запис 26);

- з 01.02.2008 по 28.03.2013 позивача призначено на посаду головного інженера будівельного управління (запис 27).

Наказом «Ждановжитлобуд» від 29.08.1985 №147-к прийнято ОСОБА_1 з 26.08.1985 року на посаду інженера-геодезіста. Наказом «Ждановжитлобуд» від 14.10.1985

№159к позивача переведено на посаду майстра. Наказом від 22.10.1985 №152-к позивача звільнено з «Ждановжитлобуд» у зв`язку з призовом до лав Радянської армії. Наказом «Ждановжитлобуд» від 26.08.1987 №110-к позивача прийнято на посаду майстра з 24.08.1987. Наказом від 05.06.1990 №75-к позивача звільнено за власним бажанням.

Військовим квитком серії НОМЕР_4 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 30.10.1985 по 12.06.1987 проходив службу в лавах Радянської армії. Довідкою Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату від 10.12.2019 №25 підтверджено, що у період з 30.10.1985 по 12.06.1987 позивач проходив службу в лавах Радянської армії.

Відповідно до архівної довідки ТОВ «Бізнес Архів» від 03.04.2019 №93 у період з 26.08.1985 позивач працював інженером геодезистом, з 01.10.1985 по 22.10.1985 позивач працював майстром в будівельному управлінні «Горстрой» Трест «Ждановжитлобуд», з 24.08.1987 по 05.06.1990 позивач працював майстром будівельному управлінні «Горстрой» Трест «Ждановжитлобуд». Відповідно до історичної довідки від 03.04.2019 №94/1 Трест «Ждановжитлобуд» ліквідовано.

Довідкою товариства «ІВЕСТА» зазначено, що ОСОБА_1 в період з 12.06.1990 по 12.06.1992 працював в МЖК «Юность» на посаді прораба, що передбачено Списком №2.

Згідно з довідкою ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 06.02.2020 №03.03.01-82 ОСОБА_1 у період з 18.09.2000 по 11.06.2004 позивач працював повний робочий день на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, що відповідно до постанови КМУ від 16.01.2003 №36 відновиться до Списку №2.

Наказами ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 07.06.1994 №118, від 31.05.2001 №186т та від 28.09.2001 №315 тр затверджено висновок про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Відповідно до листа ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» від 22.07.2020 №07-68 позивач з 16.06.2004 позивача прийнято до ЗАТ «СМФ «Азовстальстрой» майстром загально будівних робіт до будівельного управління, з 01.07.2006 по 28.02.2007 позивача переведено на посаду виробником робіт. Відповідно до наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці від 23.12.1994 №96 та від 24.12.1999 №107 посади «виробник робіт» та «майстра будівельний й монтажних робіт» віднесено до списку №2 (код 2290000а-14612, 2290000б-24441).

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Вирішуючи питання щодо спірних періодів роботи позивача, суд виходить з такого.

Як встановлено судом, з 01.10.1985 по 22.10.1985 працював на посаді майстра у Будівельному управлінні «Міськбуд» Трест «Ждановжитлобуд». Вказана посада відповідно до постанови правління Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 відновиться до Списку №2 виробництв, цехів, професій й посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах й в пільгових розмірах (розділ XXIX будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій, пункт «б», абзац 2).

У період з 24.08.1987 по 05.06.1990 позивач працював майстром Будівельному управлінні «Міськбуд» Трест «Ждановжитлобуд». Вказана посада відповідно до постанови правління Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 відновиться до Списку №2 виробництв, цехів, професій й посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах й в пільгових розмірах (розділ XXIX будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій, пункт «б», абзац 2 «мастера (десятники) и прорабы».).

З 12.06.1990 по 12.06.1992 позивач працював прорабом будівних робіт в МЖК «Юнность». Вказана посада відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10 відновиться до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах (розділ XXVII будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів, код 2290000б-23419 «мастера строительных и монтажных работ»( Позиціі 2290000б-23419, 2290000б-24441 разделу XXVII Списку N 2 в редакціі постанови Кабинету Міністрів СССР от 09.08.91 р. N 591)).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, за змістом вказаної норми, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, лише якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Проте, встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у спірні періоди, підтверджується записами в трудовій книжці, де вказано, що у спірні періоди позивач працював майстром та прорабом на будівництві будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій.

Тобто Трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.

Це означає, що уточнююча довідка підприємств за відповідні періоду стажу не є обов`язковою для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25 вересня 2019 року № 227/516/17.

Отже періоди роботи ОСОБА_1 з 01.10.1985 по 22.10.1985, з 24.08.1987 по 05.06.1990 та з 12.06.1990 пор 12.06.1992 до пільгового стажу роботи за Списком №2.

Щодо зарахування періоду строкової військової служби позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Постановою Ради міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 затверджено Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій.

Відповідно до пункту 109 цього Положення при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці періоди,строкової служби в Радянській армії прирівнюються за вибором яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Зі змісту трудової книжки позивача вбачається, що слідом за періодом строкової служби в армії позивач працював майстром на будівництві будівель і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв`язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій.

Оскільки така робота відноситься до Списку № 2, відтак за бажанням позивача служба в армії, що передувала цій роботі має зараховуватися до пільгового стажу за Списком № 2.

Виходячи з наведеного період служби в Радянській армії з 30.10.1985 по 12.06.1987 має бути зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2.

Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 18.09.2000 по 11.06.2004 у зв`язку з відсутністю наказів про атестацію робочих місць суд зазначає наступне.

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України за №01-3/406-02-2 від 10.05.1994 року, під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Відтак, факт роботи позивача у спірний період на Приватному акціонерному товаристві «МК Азовсталь» підтверджений належним чином та сторонами не оспорюється, спірним є питання щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.

З матеріалів справи вбачається що атестація робочих місць на Приватному акціонерному товаристві «МК Азовсталь» проводилась тричі, що підтверджується наказами про проведення атестації робочих місць на Приватному акціонерному товаристві «МК Азовсталь» від 07.06.1994 №118, від 31.05.2001 №186 тр та від 28.09.2001 №315 тр, однак відповідач не приймає це до уваги через порушення порядку проведення такої атестації.

Питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок №442).

Згідно п.п. 1, 2, 4 Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.

Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому вбачається, що працівник, який працює на посаді, віднесеній до відповідного Списку, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділений будь-якими повноваженнями або обов`язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Тому, суд дійшов висновку, що відмовляючи працівнику в зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, відповідач фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць на підприємстві на позивача.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.

В означений постанові Верховний суд наголосив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 18.09.2000 по 11.06.2004 на ПрАТ «МК Азовсталь».

Щодо зарахування періодів роботи з 01.09.1980 по 15.06.1985, з 23.01.2014 по 31.05.2017 та з 02.06.2017 по 29.01.2018 до загального страхового стажу роботи суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази зарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача до загального страхового стажу роботи.

Щодо зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду його роботи з 16.06.2004 по 28.02.2007 суд зазначає, що відповідно до листа ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» від 22.07.2020 №07-68 16.06.2004 позивача прийнято до ЗАТ «СМФ «Азовстальстрой» майстром загально-будівельних робіт до Будівельного управління, з 01.07.2006 по 28.02.2007 позивача переведено на посаду виробником робіт. Відповідно до наказів про проведення атестації робочих місць за умовами праці від 23.12.1994 №96 та від 24.12.1999 №107 посади «виробник робіт» та «майстра будівельний й монтажних робіт» віднесено до Списку №2 (код 2290000а-14612, 2290000б-24441).

Суд розглядає питання щодо протиправності оскаржувального рішення виключно з огляду на ті мотиви, які зазначені у спірному рішенні органу Пенсійного фонду України. За таких обставин, суд приходить до висновку про зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду його роботи з 16.06.2004 по 28.02.2007.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що цей позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач просить зобов`язати відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 .

В той же час предметом дослідження у цій справі є тільки питання про пільговий характер стажу роботи.

Оскільки вирішення питання щодо заявлених позовних вимог пов`язане з вчиненням дій, що виходять за межі предмету дослідження у цій справі та компетенції суду (оскільки повинні вчинятися відповідачем), у суду відсутня можливість перевірити обґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача та шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.04.2020 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з зарахуванням до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періодів його роботи з 01.10.1985 по 22.10.1985, з 30.10.1985 по 12.06.1987, з 24.08.1987 по 05.06.1990, з 12.06.1990 по 12.06.1992, з 18.09.2000 по 11.06.2004 та з 16.06.2004 по 28.02.2007.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату частини недоотриманої пенсії у відповідності до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.04.2020, суд зазначає, що дана позовна вимога заявлена позивачем передчасно, оскільки позивачу станом на час розгляду справи не призначено пенсію.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн відповідно до квитанції від 01.08.2020 року №10.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського ОУПФУ на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 42171861) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 42171861) №4255 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13.04.2020 №4255 з зарахуванням до спеціального страхового стажу позивача за списком №2 періоди його роботи з 01.10.1985 по 22.10.1985, з 30.10.1985 по 12.06.1987, з 24.08.1987 по 05.06.1990, з 12.06.1990 по 12.06.1992, з 18.09.2000 по 11.06.2004 та з 16.06.2004 по 28.02.2007.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення судом складено 16 листопада 2020 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв