Рішення № 92919458, 18.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 р. Справа№200/8509/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №3038 від 08.07.2020 року Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.3 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",

- зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву №3038 від 07.07.2020 року ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням до пільгових періодів роботи за списком №1 з 06.10.2004 року по 23.11.2004 року на ш. "Добропільська" в якості учня гірника підземного, з 24.11.2004 року по 13.05.2007 року на ш. "Добропільська" в якості гірника підземного, з 14.05.2007 року по 23.10.2007 року на ш. "Добропільська" в якості учня гірника очисного забою підземного та з 24.10.2007 року по 31.03.2020 року на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" в якості гірника очисного забою підземного, враховуючи роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року, згідно якого кожний повний рік роботи, передбаченої списком №1, зараховується за 9 місяців.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 07.07.2020 року він звернувся до відповідача з заявою №3038 про призначення пенсії згідно ч.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №3038 від 08.07.2020 року йому було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу в підземних умовах - 25 років.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/8509/20-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що підставою для не зарахування періоду роботи учнем гірника очисного забою підземного з 21.06.2007 року по 23.10.2007 року до пільгового стажу слугувало те, що позивачем не надано уточнюючу довідку щодо отримання заробітної плати за тарифною ставкою підземного робітника. Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи: 07.03.2006, 10.05.2006, 30.08.2006, 03.11.2006, 04.11.2006, 30.04.2010, 23.12.2010, 10.12.2015 на шахті «Добропільська» зазначив, що перебував у безоплатних відпустках без збереження заробітної плати, що виключає безпосередню зайнятість позивача повний робочий день на підземних гірничих роботах по видобутку вугілля. Щодо застосування до пільгових періодів роботи за Списком № 1 роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, згідно якого кожний повний рік роботи, передбаченої Списком № 1 посади, на яких працював позивач (гірник підземний, гірник очисного забою) з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики №8 від 20.01.1992 року підлягають зарахуванню за 1 рік роботи 3 місяці. Стаж за ст. 14-25, який складає 2р. 08м. 10дн. не підлягає розрахунку кратності з огляду на те, що згідно даних трудової книжки Запис №№8-11 позивач працював учнем гірника підземного, учнем гірника очисного забою та проходив навчання, що не підпадає під норми положення роз`яснення Мінсоцполітики №8 від 20.01.1992 року. Таким чином, управлінням було враховані роз`яснення №8 від 20.01.1992 року та застосована кратність до періоду роботи ОСОБА_1 за провідними професіями.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає про наступне.

В силу приписів статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частини 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В клопотанні відповідача не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву та матеріали пенсійної справи позивача. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 10 грудня 2002 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 3163004837) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07.07.2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії №3038.

Рішенням Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.07.2020 року №3038, відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного підземного стажу роботи. Відповідно до наданих документів страховий стаж гр. ОСОБА_1 17 років 2 місяці 5 днів, у тому числі на підземних роботах-ст. 14-25 - 2 роки 8 місяців 10 днів, ст. 14-20 - 12 років 3 місяці 04 дні. В загальній кількості з урахуванням кратності пільговий стаж складає 17 років 11 місяців 14 днів.

Як вбачається з розрахунку стажу позивача у спірні періоди, останньому не зараховано до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи:

- 07.03.2006, 10.05.2006, 30.08.2006, 03.11.2006-04.11.2006, 30.04.2010, 23.12.2010, 10.12.2015 (перебування позивача у безкоштовних відпустках),

- з 21.06.2007 по 23.10.2007 року (період роботи учнем гірника очисного забою підземного),

- з 01.12.2019 по 01.02.2020 року (виконання держобов`язку).

Згідно розрахунку з пенсійної справи, відповідачем зараховано до пільгового стажу за ст.ст. 14-20 - 12 років 3 місяці 04 дні, з урахуванням кратності 15 років 3 місяці 29 днів, за ст. 14-25 - 2 роки 8 місяців 10 днів.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням, як вважає позивач є незастосування до пільгових періодів роботи позивача за списком №1, а саме:

- з 06.10.2004 року по 23.11.2004 року на ш. "Добропільська" в якості учня гірника підземного,

- з 24.11.2004 року по 13.05.2007 року на ш. "Добропільська" в якості гірника підземного,

- з 14.05.2007 року по 23.10.2007 року на ш. "Добропільська" в якості учня гірника очисного вибою підземного,

- з 24.10.2007 року по 31.03.2020 року на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" в якості гірника очисного забою підземного, роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року, згідно якого кожний повний рік роботи, передбаченої списком №1, зараховується за 9 місяців.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зараховано до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи позивача з 06.10.2004 року по 23.11.2004 року на ш. "Добропільська" в якості учня гірника підземного, з 24.11.2004 року по 13.05.2007 року на ш. "Добропільська" в якості гірника підземного, з 14.05.2007 року по 20.06.2007 року на ш. "Добропільська" в якості учня гірника очисного забою підземного та з 24.10.2007 року по 31.03.2020 року на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" в якості гірника очисного забою підземного, з яких не зараховано певні періоди, а саме:

- перебування позивача у безкоштовних відпустках (8 дн.) - 07.03.2006, 10.05.2006, 30.08.2006, 03.11.2006-04.11.2006, 30.04.2010, 23.12.2010, 10.12.2015,

- період роботи позивача учнем гірника очисного забою підземного з 21.06.2007 по 23.10.2007 року,

- виконання позивачем держобов`язку з 01.12.2019 по 01.02.2020 року.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоди перебування позивача у безоплатній відпустці, а саме: 07.03.2006, 10.05.2006, 30.08.2006, 03.11.2006-04.11.2006, 30.04.2010, 23.12.2010, 10.12.2015, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Суд звертає увагу на те, що у наведеній довідці від 03.07.2020 року №181 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній зазначено лише, що ОСОБА_1 користувався відпустками без збереження заробітної плати. При цьому, в інших наданих до суду документах - відсутні відомості про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю.

Крім того відсутні відомості щодо надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати 07.03.2006, 10.05.2006, 30.08.2006, 03.11.2006-04.11.2006, 30.04.2010, 23.12.2010, 10.12.2015 за сімейними обставинами або за власним бажанням, що потребує уточнення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у відповідача зараховувати до пільгового стажу періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу за списком №1 період виконання позивачем гірничих робіт за професією учень гірника очисного забою підземного з 21.06.2007 року по 23.10.2007 року, з огляду на відсутність уточнюючої довідки про отримання заробітної плати за тарифною ставкою підземного робітника, суд не може погодитись з позицією відповідача з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 в період з 14.05.2007 по 23.10.2007 позивач працював учнем гірника очисного вибою підземним з повним робочим днем на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на час проходження виробничого навчання.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Згідно довідки від 03.07.2020 року №181 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданої Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», позивач у період з 14.05.2007 року по 23.10.2007 року виконував гірничі роботи за професією учень гірника очисного забою підземного. Наказ №83 від 15.05.2007 року, що передбачено Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1.1а. Підстава: Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р., ПКМ СРСР №10 від 26.01.1991 р., ПКМУ №162 від 11.03.1994 року, ПКМУ №36 від 16.01.2003р., ПКМУ №461 від 24.06.2016р.

Також, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5), міститься запис щодо відомостей по спеціальному стажу за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1 за 12 місяців, які визначають підстави для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на посаді, яка дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та ОСОБА_1 у період з 14.05.2007 року по 23.10.2007 року був зайнятий повний робочий день на підземних роботах.

Разом з тим, враховуючи інформацію, викладену у довідці від 07.07.2020 року №169, відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача за списком №1 час проходження виробничої практики учнем гірника очисного забою підземного з 14.05.2007 року по 20.06.2007 року. Період з 21.06.2007 року по 23.10.2007 року, відповідачем не зарахований.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що ненадання позивачем документів на підтвердження умов, необхідних для призначення/перерахунку пенсії на пільгових умовах по Списку №1, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Відсутність документів не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що період з 21.06.2007 року по 23.10.2007 року повинен бути врахований до пільгового стажу роботи позивача на провідних професіях, дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо виконання позивачем держобов`язку з 01.12.2019 по 01.02.2020 року, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 № 116-VIII були внесені зміни та доповнення до статті 119 Кодексу законів про працю України в частині поширення гарантій щодо збереження робочого місця та компенсації середнього заробітку і для тих працівників, які не лише призвані у зв`язку із мобілізацією, але й уклали на це період контракт про військову службу. Стаття 119 КЗпП визначає, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік.

З огляду на те, що на час розгляду справи відсутні відомості, що позивач залучався до виконання державних обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наявними матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.12.2019 по 01.02.2020 року позивач не працював повний робочий день під землею, розрахунок пільгового стажу відповідачем був проведений із виключенням зазначеної кількості днів в окремих місяцях у період з 01.12.2019 по 01.02.2020 року.

Верховний Суд України у постанові від 01.06.2010 у справі № 21-300во10 та Верховний Суд у постанові від 01.11.2019 справа № 333/6481/16-а (2-а/333/21/17) зазначили, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Щодо врахування відповідачем під час призначення позивачу пенсії на пільгових умовах роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Крім цього, Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій є Додаток, який містить ПЕРЕЛІК проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На даний час Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 є чинною.

Судом встановлено, що професія позивача «гірник очисного забою» підпадає під перелік визначений у Роз`яснені Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 та таким чином підлягає зарахуванню за 1 рік роботи 3 місяці.

Згідно протоколу призначення пенсії, період роботи позивача на посаді гірника очисного забою з 24.10.2007 року по 31.03.2020 року, без врахування відпусток без збереження заробітної плати та виконання держобов`язків складає 12 років 3 місяці 4 дні.

З урахуванням кратності 1 рік роботи 3 місяці складає 12 років x 3 місяці =36 місяців=12x12x12=3 роки.

Враховуючи означене, під час призначення позивачу пенсії, відповідачем зараховано до пільгового стажу додатково 3 роки, що складає у загальній кількості 15 років 3 місяці 4 дні.

Зазначений факт не суперечить підставам, викладеним у роз`ясненні Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, що дає підстави суду вважати, що відповідачем правомірно застосовані відповідні роз`яснення для врахування кратності у період з 24.10.2007 року по 31.03.2020 року на посаді «гірник очисного забою».

При цьому, враховуючи, що судом під час розгляду справи встановлено, що період з 21.06.2007 року по 23.10.2007 року повинен бути врахований до пільгового стажу роботи позивача на провідних професіях, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то суд вважає, що на відповідний період також повинна бути нарахована і кратність, визначена роз`ясненнями Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 (кожного повного року роботи гірничим очисного забою за 1 рік роботи 3 місяці).

Щодо не застосування відповідачем кратності, до стажу за ст.14-25 який складає 2 р. 08 м. 10 дн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Суд звертає увагу, що частина третя статті 114 Закону № 1058-IV та Постанова № 202 чітко визначає, як обов`язкову вимогу для призначення пенсії необхідність роботи особи на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії повний робочий день.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Посада на якій працював позивач - учень гірника підземного (06.10.2004 року по 23.11.2004 року), гірник підземний (24.11.2004 року по 13.05.2007 року) з повним робочим днем у шахті передбачена відповідним розділом Списку №1 згідно постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та тим самим підпадає під Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 та підлягає зарахуванню за 1 рік роботи 9 місяців.

Отже, стаж роботи позивача за Списком 1 за період з 06.10.2004 року по 13.05.2007 року підлягає зарахуванню як кожний повний рік за 9 місяців.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08 липня 2020 року № 3038 про відмову позивачу в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 07 липня 2020 року № 3038 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються:

1) дата і місце його ухвалення;

2) найменування суду;

3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;

4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;

5) номер справи;

6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи;

7) вимоги позивача;

8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

В описовій частині рішення зазначаються:

1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;

2) заяви, клопотання учасників справи;

3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 630,60 грн. (75%).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08 липня 2020 року № 3038 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, буд.28А) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 07 липня 2020 року № 3038 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, буд.28А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 18 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова