Рішення № 92919284, 18.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року Справа № 160/12619/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування стажу при призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.07.2020 року, зарахувавши при розрахунку пенсії, додатково до визнаного, стаж його роботи згідно усіх записів його трудової книжки від 26.08.1977 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 12.07.2020 року. При призначенні пенсії за віком йому до розрахунку стажу не було зараховано стаж згідно його трудової книжки в зв`язку з тим, що на титульному листі відсутня печатка та повна дата народження. Через такі дії відповідача замість 43 років його стажу позивачу зараховано лише 28 років, що значно занижує розмір належних йому пенсійних виплат. Крім того, листом від 12.08.2020 №0400-0316-8/67415 позивачу було повідомлено про необхідність додатково підтвердити періоди його роботи з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року через те, що на печатці при звільненні неможливо визначити назву підприємства; з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року через те, що на печатці при звільненні неможливо визначити назву підприємства; з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року (відсутнє перейменування підприємства); з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року (в наказі про прийом виправлення). Не погодившись з такими діями відповідача. У зв`язку з викладеним, позивач вважає зазначені дії відповідача протиправним та просить визнати їх протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.11.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 12 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління з особистою заявою і документами на призначення пенсії за віком згідно Закону України від 09 липня 2003 року М9 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі _ Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (далі - Закон М9 2148). При призначенні пенсії не була взята до уваги трудова книжка, а саме періоди роботи: з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року (на печатці при звільненні не можливо визначити назву підприємства); з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року (на печатці при звільненні не можливо визначити назву підприємства); з 10.04.1986 року по (відсутня дата звільнення); з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року (відсутнє перейменування підприємства); з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року (в наказі про прийом виправлення). Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 (далі- Порядок № 637). Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 передбачено, що якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.02.1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на підприємстві засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства, або печаткою відділу кадрів. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. В п. 4.2. Порядку зазначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Перевірку сумнівних періодів або документів управління проводить з метою не допущення переплати пенсії або незаконного її призначення. Періоди роботи ОСОБА_1 не можуть бути врахований до загального стажу, оскільки записи в трудовій книжці не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 працівників. Додаткових довідок про підтвердження не зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 до управління не надходили. Крім того слід зазначити, що загальний трудовий стаж позивача складає 28 років та 4 дні, що було достатньо для призначення пенсії. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 12.07.2020 року.

При призначенні пенсії за віком позивачу відповідачем не були взяті до уваги такі періоди роботи позивача:

- з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року (на печатці при звільненні не можливо визначити назву підприємства);

- з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року (на печатці при звільненні не можливо визначити назву підприємства);

- з 10.04.1986 року по (відсутня дата звільнення);

- з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року (відсутнє перейменування підприємства);

- з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року (в наказі про прийом виправлення).

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду.

Таким чином, предметом спору в даній справі є незарахування відповідачем до загального трудового стажу позивача періодів його роботи з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року, з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року, з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року, з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року, з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки від 26.08.1977 року, у якої на титульному листі відсутня печатка та повна дата народження ОСОБА_1 , у спірний період він працював:

- з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року - столяром 3 розряду в Нікопольському магазині №4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». При цьому, при звільненні поставлена печатка підприємства.

- з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року - столяром по 5 розряду в художній майстерні в (мовою оригіналу) Никопольском райселькомунхоз. При цьому, при звільненні поставлена печатка підприємства.

- з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року – двірником на (мовою оригіналу) Южнотрубном заводе г. Никополя. При цьому відсутня дата звільнення, проте згідно відмітки про підставу звільнення, а саме розпорядження про звільнення № Г-865 від 22.10.1986 року суд може встановити, що позивача звільнено з займаної посади саме 22.10.1986 року.

- з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року – столяром в (мовою оригіналу) Малом предприятии «МП-Трубы». При цьому, при звільненні поставлена печатка підприємства.

- з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року – сезонним робітником по охороні. При цьому, чітко записана дата наказу про прийом на роботу «22.05.1997 року».

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було зараховано до загального трудового стажу позивача при призначенні пенсії за віком – 28 років 4 дні.

Відповідач дійшов висновку про неможливість зарахування роботи позивача до загального трудового стажу періодів роботи:

- з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року з тих підстав, що на печатці при звільненні не можливо визначити назву підприємства;

- з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року - на печатці при звільненні не можливо визначити назву підприємства;

- з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року відсутня дата звільнення;

- з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року - відсутнє перейменування підприємства;

- з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року - в наказі про прийом виправлення.

Проте, суд критично ставиться до такого висновку у зв`язку з наступним.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Проте, в даному випадку відповідач не скористався своїм правом перевірки достовірності записів у трудовій книжці, натомість відмовив у зарахуванні періодів роботи позивача: з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року, з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року, з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року, з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року, з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що існуючі неточності в записах про роботу позивача за період з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року, з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року, з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року, з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року, з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року з тих підстав, що на печатці при звільненні не можливо визначити назву підприємства та відсутність перейменування підприємства назви підприємства, де позивач працював, відсутність дати звільнення, а також наявність виправлень в наказі про прийом є формальними.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не було надано достатніх доказів на підтвердження правомірності своїх дій в частині незарахування до загального трудового стажу позивача при призначенні пенсії за віком періодів роботи з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року, з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року, з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року, з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року, з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року, з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року, з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року, з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року, з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині незарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періодів роботи з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року, з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року, з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року, з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року, з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 12.07.2020 року, зарахувавши до загального трудового стажу, додатково до визнаного, періоди його роботи з 22.04.1983 року по 23.08.1985 року, з 06.09.1985 року по 17.03.1986 року, з 10.04.1986 року по 22.10.1986 року, з 20.12.1994 року по 28.11.1996 року, з 22.05.1997 року по 25.10.1997 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна