Рішення № 92919239, 17.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Справа № 160/12958/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області противоправними щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 12.09.1985 року по 01.04.1993 рік в Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро ДонФТІАН УРСР м. Донецьк.;

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області противоправними щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 27.01.1993 року по 17.10.1994 рік в Ворошилівському відділі освіти м. Донецьк;

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області противоправними щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 рік по 31.07.1985 рік в Донецькому політехнічному інституті.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з моменту настання права на пенсію за віком - 26.04.2020 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 12.09.1985 року по 01.04.1993 рік в Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро ДонФТІАН УРСР м. Донецьк, період роботи з 27.01.1993 року по 17.10.1994 рік в Ворошилівському відділі освіти м. Донецьк, а також період навчання з 01.09.1979 рік по 31.07.1985 рік в Донецькому політехнічному інституті.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.04.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши відповідачу трудову книжку, диплом НОМЕР_1 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 , витяг № НОМЕР_4 з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 СК України, витяг № 00009187025 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, архівну довідку 017/510 від 20.03.2020 року. Однак, відповідачем було направлено листа про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із тим, що за наданими документами страховий стаж складає 19 років 06 місяців 26 днів при необхідному – 27 років. Відповідно до трудової книжки до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи: з 27.01.1993 року по 17.10.1994 рік в Ворошилівському відділі освіти м. Донецьк, так як не читабельна печатка підприємства, та з 12.09.1985 року по 01.04.1993 рік в Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро ДонФТІАН УРСР м. Донецьк, так як виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, за період з 01.09.1979 рік по 24.06.1985 рік (навчання) потрібно надати довідку. Позивач не погоджується із висновками відповідача, оскільки 06.05.2015 року їй встановлено статус внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та зобов`язано надати до суду разом із відзивом на позов копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

09 листопада 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого за наданими ОСОБА_1 документами для призначення пенсії за віком, загальний стаж роботи складає 19 років 06 місяців 26 днів, при необхідному – 27 років. До загального стажу позивача відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_5 не зараховано періоди роботи з 27.01.1993 року по 17.10.1994, оскільки не читабельна печатка підприємства, період з 12.09.1985 року по 01.04.1993, так як присутні виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. За період з 01.09.1979 по 24.06.1985 ( навчання 5 років 9 місяців) потрібно надати уточнювальну довідку. Таким чином, врахувати вищезазначені періоди до загального стажу позивача відповідач не має підстав.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі – позивач) згідно довідки від 20.02.2020 року № 1208-5000270187 є внутрішньо переміщеною особою, яка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач) по досягненню 60-річного віку із заявою від 14.04.2020 року про призначення пенсії за віком (а.с.7).

Повідомленням відповідача від 29.04.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, з посиланням на обставини відсутності необхідного страхового стажу.

В обґрунтування відмови, відповідач посилається на те, що за наданими позивачем документами страховий стаж складає 19 років 06 місяців 26 днів при необхідному – 27 років. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_5 до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи: з 27.01.1993 року по 17.10.1994, так як не читабельна печатка підприємства, та з 12.09.1985 року по 01.04.1993, так як виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, за період з 01.09.1979 по 24.06.1985 (навчання) потрібно надати довідки (а.с.8).

Позивач не погодившись із вказаними діями відповідача звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV, стаж необхідний для призначення пенсії з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року складає не менше 27 років.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ст. 62 Закону 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 загальних положень Постанови №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу для призначення пенсії за віком стала наявність виправлень у даті наказу про прийняття позивача на роботу, а також нечіткість відбитку печатки підприємства.

Зокрема, на підставі копії трудової книжки НОМЕР_5 встановлено, що у записі (далі – мовою оригіналу) про «Принятие на должность инженера-конструктора III категории в отдел № 4 на период декретного отпуска» від 12.09.1985 року міститься виправлення у даті наказу. Крім того, періоди роботи з 27.01.1993 року по 17.10.1994 засвідчені не чітким відбитком печатки (а.с.11).

Суд критично оцінює урахування вказаних недоліків, як підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, наголошуючи на тому, що Інструкція №58 не передбачає наслідків для особи щодо якої вона складена, пов`язаних з порушенням порядку ведення трудової книжки.

Крім того, відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Враховуючи викладене, суд робить висновки, що про визначеність чинним законодавством відповідальності за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, покладену на керівника підприємства, установи, організації, і , як наслідок, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Вказана позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом соціальні та інші гарантії не може залежати від якості виконання службових обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки на підприємстві. Зокрема, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці , а також наявність виправлення у даті наказу про прийняття особи на роботу, не можуть бути підставами для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є наявність встановленого законодавством відповідного стажу роботи, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, судом встановлено, що на підтвердження відповідного стажу за період з 01.09.1979 по 24.06.1985 р. (навчання) позивачу необхідно було на вимогу відповідача, викладену у повідомленні про відмову в призначенні пенсії, надати довідки (а.с.9).

Суд зауважує, що до матеріалів справи позивачем додано архівну довідку відділу кадрів ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», в якому міститься запис про звільнення 24.08.1979 позивача за власним бажанням із вказаного підприємства у зв`язку із «зарахуванням у вищий навчальний заклад ДПИ за ст. 38 КЗпП УРСР» (а.с. 15). Також, до матеріалів справи додано Диплом серії КВ № 603949 від 24.06.1985 року на підтвердження закінчення навчання у вищому навчальному закладі Донецький політехнічний інститут.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим та підтвердженим відповідними документами період перебування позивача у вищому навчальному закладі та відрахування з нього у зв`язку із закінченням навчання, відповідні записи про що занесені до трудової книжки НОМЕР_5 (а.с. 10).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо підстав незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Крім того, суд наголошує, що позивач, згідно Довідки 20.02.2020 року № 1208-5000270187 є внутрішньо переміщеною особою, що ускладнює з його боку отримання належних документів для можливості їх подання на вимогу до пенсійного органу.

Суд зазначає, що відповідач відмовляючи у призначення пенсії діяв впорушення вимог пункту 4.2 Порядку 22-1, оскільки не був обмежений правом вимагати від позивача дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих документів.

Крім того, пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, останній зобов`язаний розглянути подану заяву із документами в порядку передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку №22-1 та прийняти відповідне рішення щодо призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при розгляді заяви Позивача про призначення/перерахунок пенсії в якій вона просила призначити пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV та п.4.3 Порядку №22-1, однак листом від 29.04.2020 року повідомлено про відмову у призначені пенсії за віком.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на призначення пенсії, що відноситься до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України, суд робить висновок про передчасність позовних вимог про зобов`язання призначення пенсії за віком, оскільки прийняття такого рішення відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, з урахуванням встановленого судом порушення відповідачем вимог чинного законодавства в частині прийняття рішення, що не відповідає вимогам заяви про призначення пенсії суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 77, 132, 139, 143, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області противоправними щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 12.09.1985 року по 01.04.1993 рік в Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро ДонФТІАН УРСР м. Донецьк.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області противоправними щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 27.01.1993 року по 17.10.1994 рік в Ворошилівському відділі освіти м. Донецьк.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області противоправними щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 рік по 31.07.1985 рік в Донецькому політехнічному інституті.

Зобов`язати Головне управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев