Ухвала суду № 929172, 24.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2007 р.                                                                            № К-24637/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Федорова М.О.

Карася О.В.

Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

при секретарі судового засідання:    Гончаренку Р.С.                                                    

за участю представників:

позивача:                Фатула Т.В., дов. № 12/02 від 06.02.2007 р.;   

відповідача:           Остафійчук О.Ю., дов. № 4297/9/10-010 від 24.04.2007 р.;

                                   Чикановська Н.Д., дов. № 4296/9/10-010 від 24.04.2007 р.;

прокуратури:         не з’явився

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р.

та постановугосподарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 р.

у справі№ 9/197 господарського суду Чернівецькоїобласті

за позовом Закритого акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика»

до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі

за участюПрокурора Чернівецької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Чернівецька птахофабрика» (надалі – позивач, ЗАТ «Чернівецька птахофабрика») звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі (надалі – відповідач, ДПІ у Глибоцькому районі), про визнання недійсним (з подальшим уточненням – визнання нечинним) податкового повідомлення-рішення ДПІ у Глибоцькому районі № 982320/0-4658 від 05.08.2005 р. та зобов’язання відповідача надати висновок територіальному Державному казначейству України на відшкодування податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 року у справі № 9/197, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р., позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Глибоцькому районі № 982320/0-4658 від 05.08.2005 р., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, ДПІ у Глибоцькому районі оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Чернівецька птахофабрика».

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали, судові рішення судів попередніх інстанцій вважають такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі,  просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної інстанції просив залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає її доводи необґрунтованими.

Представник прокуратури у судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст. 49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не вказав, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи:

ДПІ у Глибоцькому районі в період з 21 липня по 2 серпня 2005 р. проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» за період з 1 по 30 квітня 2005 року, про що складено акт № 41/23/31462059 від 03.08.2005 р.

За результатами перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), Постанову № 271 від 26.02.1999 р. «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», оскільки ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» в результаті подання до ДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ (загальної) за квітень 2005 року завищило податковий кредит на суму 6 666 044 грн., та в результаті подання до ДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ (с/г скороченої) за квітень 2005 року занизило податковий кредит на суму 6 666 044 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 982320/0-4658 від 05.08.2005 р., яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі       6 666 044 грн.

ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» є платником фіксованого сільськогосподарського податку, у зв’язку з чим подає податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).

Податковим органом виявлено порушення по наступних господарських операціях.

17.03.2005 р. між ТОВ «Агромаш-ІФ» та ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» було укладено дев’ятнадцять договорів купівлі-продажу обладнання, предметом яких являлось виготовлення, поставка та монтаж позивачу комплексів кліткового обладнання для утримання курей-несучок.

На виконання умов даних договорів ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»  перерахувало ТОВ «Агромаш-ІФ» 39 996 264 грн.

Продавець - ТОВ «Агромаш-ІФ» виписало позивачу податкову накладну № 110 «б» від 29.04.2005 року, де зазначено загальну суму договорів – 39 996 264 грн., в тому числі ПДВ – 6 666 044 грн.

ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» дана сума ПДВ, яка була сплачена платіжними дорученнями № 72 від 07.04.2005 р., № 18 від 08.04.2005 р. та № 18 від 12.04.2005 р., за угодами купівлі-продажу обладнання була включена в декларацію по ПДВ (с/г скорочена) за квітень 2005 року. Податкова декларація з ПДВ (загальна) за квітень 2005 року була подана з нульовими показниками податкового зобов’язання та податкового кредиту.

В липні 2005 року ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» подало до ДПІ уточнюючий розрахунок (до декларації з ПДВ скороченої), де відображено суму податкового кредиту, яка зайво врахована у декларації звітного періоду.

Згідно загальної податкової декларації з податку на додану вартість № 3 за квітень 2005 року ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» задекларовано до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумі 6 666 044 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.

Пунктом 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) передбачено, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м'ясопродукти у повному обсязі спрямовується виключно на виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо у живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 805 від 12.05.1999 року «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі» (надалі - постанова КМУ № 805).

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зупинено дію пункту 7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 271 від 26.02.1999 року «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» (надалі - постанова КМУ № 271).

Відповідач, зазначаючи в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні про порушення п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», підтвердив, що позивач - є виробником сільськогосподарської продукції, яка реалізується як споживачам, так і переробникам.

Пунктом 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі (постанова КМУ № 805) визначено, що сільськогосподарські товаровиробники реалізують переробним підприємствам усіх форм власності молоко і м’ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів, нараховуючи податок на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.

У ході розгляду справи судами зазначено про те, що придбане позивачем обладнання віднесено до основних фондів.

Таким чином, відповідно до положень вказаної постанови КМУ № 805, податковий кредит з придбаного обладнання підлягає віднесенню до загальної податкової декларації з відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, у встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» випадках, за цією декларацією.

Щодо порушення позивачем п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови КМУ № 271 судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що коментована постанова КМУ № 271, не містить жодних вказівок щодо правил відображення сум податкового кредиту при придбанні сільгоспвиробником основних фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як зазначено в ухвалі апеляційного господарського суду, не доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а посилання у касаційній скарзі та викладені у судовому засіданні доводи, щодо порушення судами норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судовою колегією Вищого адміністративного суду України до уваги не беруться, оскільки вони не спростовують обґрунтованість правової позиції судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином обставин, які б у сенсі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, стали б підставою для скасування постанови місцевого господарського суду та ухвали апеляційного господарського суду у справі № 9/197 по даному епізоду, судовою колегією Вищого адміністративного суду України не вбачається.

Щодо правильності застосування господарським судом першої інстанції пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання ДПІ у Глибоцькому районі надати висновок територіальному Державному казначейству України на відшкодування податку на додану вартість, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від’ємне значення різниці між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом місячного строку, вважаються бюджетною заборгованістю, і платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Закон не обумовлює здійснення платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю у органа Держказначейства висновку податкового органу.

Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України та Головного управління Держказначейства України від 02.07.1997 року        № 209/72 (із змінами та доповненнями), не відносить платників податку до суб’єктів відносин, що виникають з приводу надання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, оскільки за цим Порядком такий висновок надається податковим органом органу Держказначейства, а не платнику податку.

З огляду на викладене, господарським судом першої інстанції правильно зазначено, що позовні вимоги про зобов’язання податкового органу надати висновок про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України, не є належним матеріально-правовим способом захисту порушеного права.

За таких обставин та відповідно до нормативного припису ч. 3 ст. 159 КАС України, за змістом якого, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, судова колегія Вищого адміністративного суду підтримує правову позицію господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності задоволення позовної вимоги ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» в частині визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов’язання ДПІ у Глибоцькому районі надати висновок територіальному Державному казначейству України на відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 9/197 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ у Глибоцькому районі підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 9/197 – без змін. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі залишити  без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. та постанову господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

  Судді                                                 (підпис)                     Федоров М.О.

                                                              (підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                   Рибченко А.О.