Рішення № 92916566, 11.11.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4315/19

Провадження № 2/185/1063/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді – Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання – Кучеренко Ю.М., позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 , представника відповідача – адвоката Вислоцької Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу ЄУ № 183/4315/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Новомосковська міська рада Дніпропетровської області,в якому просять скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської ради № 332/0/6-19 від 17.05.2019, яким визначено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей батька з сином першого та третього тижня кожного місяця з 18.00 год. п`ятниці до 15.00 год. неділі включно у межах м. Павлограда без присутності матері, спільного відпочинку батька з сином по 3 дні під час весняних та осінніх канікул, 15 днів у червні, 15 днів у липні, 15 дні у серпні кожного року у межах території України з урахуванням стану здоров`я сина, графіку його навчання та заходів щодо розвитку. Визначити спосіб участі баби ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей другого та четвертого тижня кожного місяця з 18.00 год. п`ятниці до 13.00 год. неділі включно у межах м. Павлоград Дніпроптеровської області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у сторін є дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом з відповідачем. Відповідач чинить позивачам перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, не виконує рішення органу опіки, всі намагання спілкуватися з дитиною, та приїзди закінчуються сварками. З приводу чого позивачі звертались зі скаргами до міського голови м. Новомосковська. Такими діями відповідача порушуються права дитини, права позивачів як батька та бабусі. Тому просять суд позов задовольнити.

Ухвалою від 06.08.2019 справу передано з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю.

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.12.2019 ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі.

Ухвалою від 14.01.2020 в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до м. Новомосковськ відмовлено, витребувано у Орган опіки та піклування Новомосковської міської ради Дніпропетровської області висновок по суті позовних вимог відповідно до ст. 19 СК України.

16.07.2020 представник відповідача подала зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, який ухвалою від 16.07.2020 прийнято, та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

22.07.2020 позивач – відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав відзив на зустрічний позов. Вказує, що його син ОСОБА_5 дійсно проживає з мамою, але вона перевезла його до м. Новопсковська без його згоди та відома, перешкоджає його спілкуванню та побаченням з сином. Зазначає, що він не проти вирішити це питання в позасудовому порядку, але до нього ніхто не звертався, тому вважає, що спір відсутній та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

29 липня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені позовні вимоги, дали пояснення відповідно до обставин викладених в позові. ОСОБА_1 зазначив, що хоче спілкуватись з сином, брати участь у його вихованні, але позивач перешкоджає цьому, не дає бачитись з сином, не дає навіть розмовляти по телефону. Раніше, після розлучення він з сином спілкувався, син до нього приїздив, але потім позивач почала забороняти йому спілкуватись та бачитись з сином, тому вже два роки він не має можливості бачитись та розмовляти, навіть телефоном, з сином. З цього приводу він звертався до органів опіки, міського голови, поліції. Він з бабусею приходили до школи, бажали поспілкуватись з ОСОБА_6 , подарувати подарунки, але вийшов конфлікт, викликали поліцію. Вважає, що позивач забороняє йому спілкуватись з сином так як на її думку він наносить дитині шкоду, але коли син був у нього вони гуляли, атракціони, парки відвідували, а позивач вважала, що він так балує сина, тому сварила сина, він плакав. Проживає він з дружиною та її сином, син дружини ОСОБА_7 не ображає, стосунки нормальні. Після з`ясування судом позиції неповнолітнього ОСОБА_5 , та пояснень психолога, позивач зазначив, що він розуміє, що йому потрібно спочатку налагодити відносини з сином, з яким він не спілкувався вже два роки, та почати згоден з телефонних розмов. Щодо задоволення зустрічних позовних вимог не заперечує, тільки в разі підтвердження права власності ОСОБА_3 або її цивільного чоловіка на будинок, де вони проживають.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що хоче спілкуватись з онуком, брати участь у його вихованні, але позивач перешкоджає цьому, не дає бачитись з онуком, не дає навіть розмовляти по телефону. Вважає, що це позивач налаштовує дитину проти неї та її сина тому, що вони не так виховують, балують, а сама на сина кричить, сварить його, коли вони жили разом вона навіть дозволяла собі лаятись на дитину нецензурною бранню. Коли вона з сином приходили до школи ОСОБА_6 , вони бажали поспілкуватись з дитиною, подарити подарунки, але так як позивач не дає спілкуватись, вона вихопила дитину, яка налякалась, потім вийшов конфлікт. Завчасно домовитись з позивачем вона не намагалась. Після з`ясування судом позиції неповнолітнього ОСОБА_5 , та пояснень психолога, позивач зазначила, що просить дати можливість спілкуватись з онуком, та почати згодна з телефонних розмов.

Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення первісного позову. Відповідач зазначила, що вона захищає перш за все інтереси свого неповнолітнього сина. ОСОБА_8 сам не бажає спілкуватись з батьком та бабусею, це його свідоме рішення. До 2018 року конфліктів не було, син їздив до батька, проводив з ним час, але потім почав замикатись, казати, що не хоче їхати до батька. На її думку так сталось тому, що позивач чинить на дитину тиск, і по телефону, каже, що забере його до себе, а ОСОБА_8 боїться, що батько не поверне його до мами, тому і не бажає з ним спілкуватись. Коли син бував у позивача раніше, він не завжди був з батьком, так як останній працює, його залишали з бабусею або сусідкою. Також, старший син дружини позивача погано на ОСОБА_6 впливав, підбурював на погані вчинки. Коли позивачі приходили до школи ОСОБА_6 , то бабуся схопила ОСОБА_6 , тягнула, потім був конфлікт, вона оскорбляла дитину. Син злякався, в подальшому відмовлявся ходити до школи, вони змушені були звертатись до психолога, лікаря, приймати препарати. Вона ніколи не ображала сина, добре його виховує, та не може змусити спілкуватись з батьком. ОСОБА_8 не хоче спілкуватись з батьком, так як боїться, що він забере і не поверне його до неї, позивач сам казав це сину по телефону. Зустрічні позовні вимог підтримує, просить визначити місце проживання сина з нею, так як син зареєстрований в будинку, який не належить позивачу, він там не проживає, але не дає дозволу перереєструвати сина з нею, тому вона не може змінити і свою реєстрацію, хоча вже значний час мешкає з сім`єю в м. Новомосковськ.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 не хоче спілкуватись з батьком так як боїться, що він забере його від мами. Хлопчик дуже прив`язаний до мами та молодшого братика, та після того як батько пропонував забрати його до себе, це його налякало. Відповідач не має не меті виключити батька та бабусю з життя дитини, але існують конфліктні відносини між сторонами, які потрібно вирішити, та спочатку налагодити відносини з дитиною, щоб він перестав бояться, а потім розпочати спілкування та спочатку в обов`язковій присутності мами, з урахуванням думки дитини, його графіку навчання та тренувань з футболу, а потім графік можливо змінювати. Зустрічний позив підтримує в повному обсязі просить задовольнити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він є цивільним чоловіком ОСОБА_3 , вони разом проживають останні п`ять років, є спільний син, до ОСОБА_6 ставиться як до власного сина, виховує його. Спочатку ОСОБА_8 бачився з батьком, не було проблем та конфліктів, а потім ОСОБА_8 почав нервувати після приїзду від батька, і відмовився їздити взагалі, причину не сказав, замкнувся, він не з`ясовував, щодо висновків психолога не знає. Зараз дитина проживає в родині, все добре, про батька та бабусю не згадує. Він не проти щоб бабуся спілкувалась, але вона відмовилась приїздить.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є батьком цивільного чоловіка ОСОБА_3 , ОСОБА_6 виховує як онука, захищає його. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 проживають однією родиною більше п`яти років в м. Новомосковськ. Спочатку ОСОБА_8 спілкувався з батьком, це було свято, а потім почав змінюватись, нервувати, хворіти, боявся щось розповісти, став менше спілкуватись, потім перестав взагалі їздити до батька. ОСОБА_6 казав, що не хоче їхати до батька, але повинен, бо боїться за маму. Між сторонам є конфліктні відносини, є кримінальна справа, він не вважає, що конфлікт можливо залагодити.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона працює психологом, спілкувалась з ОСОБА_6 особисто, на її думку проблема небажання дитини спілкуватись з батьком в конфлікті між батьками. Хлопчик дуже прив`язаний до мами, боїться за неї, та боїться її втратити. Якщо зміняться відносини між сторонами, то і дитина може змінити свої відношення до батька та бабусі. Щоб налагодити відносини мамі необхідно спілкуватись з сином, щоб він відчував безпеку, почати батьку та бабусі спілкування з ОСОБА_6 спочатку телефоном без конфліктів, по доброму, передавати подарунки, а вже потім почати зустрічі в присутності мами, можливо раз на місяць.

В судовому засіданні, за участю представника органу опіки та піклування Павлоградської міської ради та психолога, була вислухана думка дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснила, що йому вже 9 років, він живе з мамою, татом ОСОБА_12 та братиком, у них все добре. ОСОБА_13 та бабусю ОСОБА_14 він знає, але спілкуватись з ними, та їздити до них не хоче, не хоче навіть спробувати помиритись та поспілкуватись, не хоче з ними бачиться навіть в присутності мами, якщо мама скаже, що все буде добре, боїться, що папа його забере, і не поверне до мами, тому, що він так казав. Раніше до батька він їздив, але більше не хоче. Свій телефон він має, але номеру батька ОСОБА_15 в нього не має.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками якої є – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 . /а.с. 14,119/

Шлюб між сторонами розірвано відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.06.2016, яке набрало законної сили 14.06.2016.

Дитина ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю та її цивільним чоловіком ОСОБА_9 в м. Новомосковськ, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

У зв`язку з розлученням створенням нових сімей, відсутністю узгодженої позиції щодо виховання сина між позивачем на відповідачем утворились складні відносини та виникають конфлікти, про що зазначили сторони, та підтверджується довідками та листами, витягами з ЄРДР Новомосковського та Павлоградського ВП, скаргами (а.с. 16,17,126,129,145,146).

Позивач ОСОБА_1 працює в ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» електрослюсарем підземним та отримує заробітну плату, з якої сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с. 19) .

Позивач ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію в разі втрати годувальника, що підтверджується довідкою ПФУ (а.с. 20).

Відповідно до довідки № 5881 від 18.06.2019 позивачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту НОМЕР_2 .

Відповідно до акту від 10.12.2019 квартального комітету № 18 м. Новомосковськ ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_3 та братом ОСОБА_16 не зареєстровані, але проживають за адресою АДРЕСА_3 з 01.04.2016 по теперішній час. (а.с. 55)

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 232099567 від 11.11.2020 право приватної власності на будинок за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_9 з 19.10.2016.

Питання щодо участі батька у вихованні сина ОСОБА_4 вирішувалось органом опіки та піклування, та відповідно до рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 332/0/6-19 від 17.05.2019 визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 : кожна друга та четверта неділя щомісяця з 11.00 год суботи до 15.00 год неділі, половину часу осінніх, зимових, весняних канікул, сім календарних днів під час літніх канікул, під час виконання графіку брати до уваги стан здоров`я та зайнятість дитини, спілкування має відбуватись на території фактичного проживання батька. (а.с. 15)

Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки № 185 від 06.12.2019 навчається в дитячо-юнацькій спортивній шкоді м. Новомосковська на відділенні футболу з вересня 2019 року, за розкладом занять у вівторок, четвер та п`ятницю.

Відповідно до педагогічної характеристики учня 3-Г класу СЗШ № 6 м. Новомосковська від 11.12.2019 № 241 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_3 , дитину виховують мама та вітчимом. Дитина охарактеризована з позитивною сторони, мати ОСОБА_3 та вітчим ОСОБА_9 беруть активну участь у вихованні сина, мати відвідує всі класні збори, є членом батьківського комітету.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 538/0/2-20 від 17.03.2020 про визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено встановлення порядку участі батькам та бабусі у вихованні дитини залишити на розсуд суду, при цьому у висновку встановлено, що між батьками дитини існує конфлікт, попри намагання спеціалістів конфлікт не вичерпано, на засіданні комісії були запрошені сторони по справі, які так і не дійшли порозуміння через існуючий конфлікт, батька та бабусі було рекомендовано ставитися одним до одного з повагою, уникати конфліктів. З дитиною ОСОБА_4 працював психолог. Внаслідок дослідження особистості, визначення психологічного, емоційного стану ОСОБА_4 , міжособистісних відносин у родині встановлено, що хлопчик відкритий, доброзичливий, легко іде на контакт. У хлопця тісна прив`язаність до матері, його головне бажання, щоб вона завжди була поруч і він дуже боїться її втратити. Про батька ОСОБА_15 дитина згадує неохоче, відчувається занепокоєння. Безпека у ОСОБА_6 асоціюється з образом матері. Стосунки які склалися між батьками непокоять ОСОБА_6 , він дуже переживає за цю ситуацію. На питання про батька ОСОБА_15 настрій різко змінюється, зовні демонструє деякі ознаки психофізіологічного збудження. Бажання дитини, щоб батьки були добрі друг з другом та перестали сваритися. Наявність насильства над дитиною відсутня. ОСОБА_17 уникає розмов про свого рідного батька. Згадує образи, які він йому завдав. У сфері сімейних відносин треба відмітити повну відмову хлопчика від контактів з рідним батьком та фоні переваги матері. При спілкуванні хлопчик висловлює небажання їхати до батька в гості та спілкуватись з ним. Щодо бабусі ОСОБА_2 , то відомості та документи про неї, які можна використати при складення висновку в органу опіки відсутні. (а.с. 88-92)

Обставини, зазначені у висновку органу опіки та піклування, повністю підтверджуються висновком психолога НМЦСССДМ ОСОБА_11 щодо проведеної роботи з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та висновком НМЦСССДМ щодо психологічного стану та сімейної ситуації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 127,128) Також, зазначені обставини найшли повне підтвердження під час з`ясування судом думки дитини в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків . Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ч. ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 91 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 91 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Таким чином із консолідованого змісту положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7, 141, 159, 257 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Положення ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

В статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Згідно з ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до ст.5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, народу та Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (питання щодо виїзду за кордон, тощо). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст.171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, є те, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, більш гармонійним є розвиток дитини при присутності і участі у її вихованні двох батьків.

Згідно ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно ч.3 ст.9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З аналізу норм права, що регулюють правовідносини між дітьми і батьками, понад усе беруться до уваги дійсні інтереси дитини; вважається і є загально визнаним, що в дійсних інтересах дитини є зростання у сім`ї, зростання з обома батьками; відлучення від одного з батьків за загально визнаним задекларованим правилом не відповідає інтересам дитини, якщо не встановленого, що спілкування дитини з таким батьком суперечить інтересам дитини, несе у собі певну загрозу для дитини, зокрема для її здоров`я розвитку, психоемоційного стану.

Вислухавши сторони та дослідивши надані докази, суд дійшов таких висновків:

При розгляді даної справи суд виходить з конвенційного права дитини на спілкування з батьком, і з того, що таке спілкування є безумовно в інтересах дитини, - якщо інше не встановлено. При розгляді даної справи підстав для обмеження як сина так і батька у цьому праві судом не встановлено.

Також суд враховує конвенційне право особи на повагу до особистого та сімейного життя, в тому числі і до його батьківських прав.

Позивач є батьком дитини і має рівні з відповідачем права щодо участі у вихованні, розвитку сина, у спілкуванні з ним. Визначення місця проживання сина з матір`ю, не є обмежуючим для батька фактором у здійсненні ним вказаного батьківського права.

За презумпцією невинуватості і правомірності позивач ОСОБА_1 вважається особою законослухняною та правопорядною, і тому не є особою, яка може бути позбавлена спілкування з дитиною чи обмежена у цьому. Відповідач не довела наявності таких фактів, які б давали підстави для висновку, що спілкування сина з батьком зашкодить йому чи створить для нього певну загрозу, або що таке спілкування буде всупереч дійсним інтересам дитини. Позивач, подавши даний позов, і крім того своєю поведінкою при розгляді справи та висловленими доводами і діями дійсно демонструє бажання налагодити і не втрачати стосунки з сином, надолужити згаяне, доводить своє прагнення приймати активну участь у житті сина.

При цьому судом встановлено, що причиною небажання сина спілкуватись з батьком та бабусею, є конфліктні відносини, які склались між мамою та батьком, а також мамою та бабусею. Через постійні сварки та конфлікти, які бачить дитина, він не почуває себе в небезпеці поряд з батьком, також відчуває загрозу щодо мами, боїться її втратити, тому займає сторону матері, таким чином без вирішення конфлікту між дорослими, та зміни способу їх спілкування між собою на доброзичливий, змінити ставлення дитини до батька та бабусі є неможливим.

З метою мінімізації впливу травмуючої ситуації на розвиток дитини, який тривалий час проживає окремо від батька, не бачиться з ним вже два роки, суд вважає, що поступове налагодження позитивного спілкування батька з сином, зняття психологічного напруження у сина можливе за умов вирішення конфлікту між сторонами, налагодження доброзичливих відносин між мамою та татом, початок спілкування батька та бабусі з ОСОБА_6 , налагодження та встановлення довірливих взаємовідносин повинен розпочатись з телефонного спілкування, виявлення уваги батьком через подарунки, які він може передавати мамі, та в подальшому з урахуванням зміни відношення сина до батька на позитивне, відсутність страху, можливим розпочати особисті побачення батька та бабусі з ОСОБА_6 за обов`язкової присутності матері.

Керуючись почуттям любові до дітей, обов`язок підготувати їх до таких зустрічей повинні взяти на себе обидві сторони, та в першу чергу мама ОСОБА_3 , так як ОСОБА_8 є дуже прив`язаним до матері, довіряє їй, і тільки через її доброзичливе сприйняття батька та бабусі, можливо змінити на доброзичливе сприйняття батька та бабусі і ОСОБА_6 .

Діючи миром, а не протистоянням, мати дитини повинна сприяти батьку та бабусі відновити їх місце в житті дитини, яке вони займали та мають право займати надалі. При цьому батько та бабуся зобов`язані не допускати жодних конфліктних відносин з мамою, особливо в присутності дитини, інакше налагодження позитивних відносин з ОСОБА_6 буде не можливим.

Разом з тим, якщо дитина буде категорично заперечувати проти побачень з батьком та бабусею та проведення з ними певного часу, ніхто не має права його до цього примушувати.

У випадку налагодження довірливих стосунків батька та бабусі з ОСОБА_6 , останні не позбавлені можливості вирішувати питання про більш тривалий та стабільний графік зустрічей з ними, який буде враховувати їх спільні інтереси.

Відповідно до чинної судової практики по справах про визначення порядку участі у виховання дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо, суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання. При цьому, суди повинні враховувати вік дитини, стан її здоров`я, поведінку батьків та ставлення до них інших близьких родичів, а також - чи відповідає встановлений порядок психічному, фізичному, етичному розвитку дитини, чи не порушуються права батьків і чи забезпечується достатньою мірою участь у вихованні обох батьків тощо.

На підставі вищевикладеного, враховуючи перш за все якнайкращі інтереси дитини, вік малолітнього ОСОБА_4 , якому на час розгляду справи виповнилось 9 років, стан його здоров`я, поведінку батьків та ставлення до них дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, а також з урахуванням психічного, фізичного, етичного розвитку дитини, характер стосунків, які склались між батьками дитини, з метою забезпечення прав дитини та виходячи з принципу повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, суд вважає доцільним та таким, що відповідає якнайкращім інтересам дитини встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 забезпечити спілкування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом перших трьох місяців (після набрання рішенням законної сили) засобами мобільного, телефонного зв`язку, отримання подарунків,

-в подальшому встановити порядок спілкування та побачень батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою домовленістю та в присутності матері ОСОБА_3 , та за взаємною згодою дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раз на місяць.

Зазначений спосіб участі батька та бабусі у вихованні сина може бути змінений з часом з урахуванням зміни віку дитини та обставин особистої прихильності до кожного з батьків, а також з урахуванням зміни психічного, фізичного, етичного розвитку дитини.

Позовні вимоги в частині скасування рішення виконавчого комітету Новомосковської ради № 332/0/6-19 від 17.05.2019, яким визначено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають, так як зазначене рішення є обов`язковим до виконання сторонами до наявності спору між батьками щодо участі одного з них у вихованні дитини, так як в даному випадку є спір, який розглядається в рамках цієї цивільної справи, то зазначене рішення не тягне юридичний наслідків, тому заявлений позивачами спосіб захисту не є належним.

Щодо зустрічних позовних вимог необхідно зазначити наступне.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Також слід враховувати положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

При цьому стаття 161 СК України встановлює, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тому, зустрічний позов про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його мамою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , підлягає задоволенню, так як є обґрунтований, відповідає інтересам дитини, та визнаний відповідачем.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, та повне задоволення зустрічного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини - задовольнити частково.

Встановити порядок участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такий спосіб:

-зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 забезпечити спілкування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом перших трьох місяців (після набрання рішенням законної сили) засобами мобільного, телефонного зв`язку, отримання подарунків,

-в подальшому встановити порядок спілкування та побачень батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою домовленістю та в присутності матері ОСОБА_3 , та за взаємною згодою дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раз на місяць.

В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог – відмовити.

Зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини – задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його мамою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Треті особи: Орган опіки та піклування Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04052206, Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 34359199, адреса: вул. Гетьманська, 14, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко