Рішення № 92916558, 02.10.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

02.10.2020 Єдиний унікальний номер 205/5221/17

Номер провадження 2/205/684/20

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2020 року

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу № 205/5221/17 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Служба у справах дітей Ленінської районної ради м.Дніпра про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2017 року Акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , третя особа – Служба у справах дітей Ленінської районної ради м. Дніпра про виселення.

З урахуванням уточнень, зроблених у позовній заяві в редакції від 30 жовтня 2018 року, позивач зазначив, що 13 грудня 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» отримало у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 31 травня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 5460. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» позбавлений доступу до житла через реєстрацію та проживання у ньому наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивачем направлено відповідачам письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак відповідачі не передали квартиру у вільне користування АТ КБ «ПриватБанк», тому позивач просить суд виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2017 року по цивільній справі № 205/5221/17 відкрито провадження.

17 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_4 подав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

01 лютого 2019 року від представника позивача Гаренко Н.В. надійшла відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 надійшли заяви, в яких просили розгляд справи проводити без їх участі.

Від представника третьої особи: Управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради – Нікіфорової Ю.В. надійшла заява, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Суд встановив, що 31 травня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNU0G100001255, відповідно до умов якого, позичальник отримала кредит у розмірі 44 000,00 доларів США на купівлю житла та сплату страхових платежів у розмірі 9 900 доларів США, зі строком повернення до 31 травня 2027 року (а.с. 53-54).

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31 травня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (а.с. 55-57), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 5460. Відповідно до умов договору, в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 , яка належала іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2007 року (а.с. 60).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , за ОСОБА_4 (а.с. 49-50).

Також судом встановлено, що 16 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вербою Віталієм Миколайовичем прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 32967779 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . 13 грудня 2016 року зареєстровано право власності АТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 3).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича від 16 грудня 2016 року, індексний № 32967779, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 за ПАТ КБ «ПриватБанк», скасовано запис про проведену державну реєстрацію прав від 13 грудня 2016 року № 18076898, зобов`язано приватного нотаріуса внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації прав (а.с. 185-187).

Постановами Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 109 Житлового кодексу Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, підставою виселення громадян, які мешкають в жилому приміщені, є звернення стягнення на передане в іпотеку.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_5 та АТ КБ «ПриватБанк» 31 травня 2007 року, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 27 вказаного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця, або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, відповідно до зазначених умов договору АТ КБ «ПриватБанк» здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом отримання 13 грудня 2016 року у власність предмету іпотеки на підставі реєстрації приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вербою В.М. права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 18076898.

Однак, вказаним вище рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року запис про проведену державну реєстрацію прав від 13 грудня 2016 року № 18076898 скасовано. Таким чином, позивач не має права власності на квартиру.

Враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства, фактичні обставини справи, наявність рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року по справі № 204/7929/17, яке набрало законної сили, відповідно до якого скасовано запис про право власності АТ КБ «ПриватБанк» на спірну квартиру, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 77, 81, 82, 89, 141, 263- 265 ЦПК України, ст..ст. 317, 319, 321 ЦК України суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя Н.Г.Остапенко