Ухвала суду № 92916336, 12.11.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/32972/20

Провадження № 1-кс/947/17307/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Гораш А.С., за участю прокурора Чечітко А.О., захисника підозрюваної – адвоката Гузь Г.В., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Мінуса О.І., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Чечітко О.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000975 від 04.09.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Саврань Одеської області, українки, громадянки Українки, з вищою освітою, не заміжньої, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваної у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження.

У провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12020160000000975 від 04.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.14, ч. 4 ст.190, ч. 3 ст.190, ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст.14, ч. 3 ст.209, ч. 3 ст.358, ч. 4 ст.358, ч. 3 ст.365-2, ч. 3 ст.362 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно наприкінці березня 2020 року за невстановлених обставин, ОСОБА_2 (обвинувальний акт щодо якого направлено до суду для розгляду по суті), маючи на меті незаконне збагачення шляхом заволодіння нерухомим майном на території міста Одеса та його подальшого продажу, створив організовану злочинну групу, до складу якої було залучено ОСОБА_3 (обвинувальний акт щодо якого направлено до суду для розгляду по суті) та ОСОБА_4 (обвинувальний акт щодо якого направлено до суду для розгляду по суті), при цьому роль керівника та координатора ОСОБА_2 , взяв на себе.

Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 , розробив план, відповідно до якого реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – ДРРП) на об`єкти нерухомості здійснювалась за співучасниками або за підконтрольними їм особами, на підставі підроблених документів, що посвідчують особу та підтверджують наявність у такої особи майнових прав на нерухоме майно та інших документів, необхідних для реєстрації в ДРРП об`єкту нерухомості з подальшим перепродажем вже зареєстрованого нерухомого майна не обізнаним у злочинному походженні придбаного майна особам.

За задумом ОСОБА_2 для реалізації вказаного злочинного плану та безперешкодної реєстрації об`єктів нерухомого майна за підставною особою необхідно залучення особи, уповноваженої на здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, тобто особи, яка відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділена повноваженнями державного реєстратора.

Згідно розробленого злочинного плану функція вказаної особи полягала у здійсненні реєстрації права власності в ДРРП на об`єкти нерухомості за підконтрольними ОСОБА_2 особами, на підставі підроблених документів, що посвідчують особу та підтверджують наявність у такої особи майнових прав на нерухоме майно, та інших документів, необхідних для реєстрації в ДРРП права власності на об`єкт нерухомості.

У подальшому ОСОБА_2 , на роль такої особи підшукав приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу (далі – ОМНО) ОСОБА_1 та у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, остання, отримавши від ОСОБА_2 пропозицію про можливість отримання неправомірної вигоди за проведення державної реєстрації права приватної власності в ДРРП, розуміючи протиправність своїх дій, переслідуючи мету власного збагачення, дала свою добровільну згоду на участь у реалізації злочинного плану останнього.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_1 , являючись державним реєстратором, тобто відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наділена наступними повноваженнями:

1. Встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

2. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3. Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

4. Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5. Відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6. Присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7. Виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8. Формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9. Формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10. Здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Згідно ч. 4 ст. 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

ЕПІЗОД №1 – заволодіння шляхом обману квартирою АДРЕСА_3 .

Так, наприкінці березня 2020 року ОСОБА_2 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, від невстановленої досудовим розслідуванням особи отримав інформацію про те, що право власності та інші речові права на квартиру АДРЕСА_3 не зареєстровано в ДРРП тривалий час. Діючи у складі організованої ним злочинної групи, в її інтересах, ОСОБА_2 розробив злочинний план щодо заволодіння даною квартирою, з метою подальшого її перепродажу особі, яка не була б обізнана про незаконність походження останньої, визначив зазначену квартиру, як предмет злочинного посягання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджений перелік державного майна України, яке передавалось у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), на підставі якої прийнято рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області», яким весь житловий та нежитловий фонд рад був переданий у комунальну власність.

Приступивши до виконання злочинного плану, перебуваючи у достеменно невстановленому місці в межах міста Одеси, ОСОБА_2 у період часу з березня 2020 року по 02.04.2020 невстановленим шляхом придбав (здобув) заздалегідь підроблені документи, тобто офіційні документи, які містять завідомо неправдиві відомості, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 31.10.2005 Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, начебто, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який шляхом підчистки був перероблений з паспорта, який в дійсності видавався на ім`я ОСОБА_6 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків № НОМЕР_2 , видану, начебто, на ім`я ОСОБА_5 ; свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_3 від 12.07.1999, начебто видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів; технічний паспорт б/н на квартиру АДРЕСА_3 від 12.09.1999, складений начебто ТОВ «Юрікс» (ЄРДПОУ 21020149) та лист КП «БТІ ОМР» від 14.11.2018 № 474382.24, виданий, начебто ОСОБА_5 , про те, що на вищевказаний об`єкт нерухомості за даними комунального підприємства не зареєстровано право власності.

Виконання ролі підставної особи було доручено ОСОБА_3 та полягала у наступному: використовуючи паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 31.10.2005 Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, начебто, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з фотознімком дійсного власника паспорта – ОСОБА_6 , прибути до приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_1 , представитися ОСОБА_5 , надавши документи, що підтверджують відповідність заявлених прав для здійснення реєстрації права власності за неіснуючою особою ОСОБА_5 .

У подальшому, 02.04.2020 приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , щодо необхідності виконання реєстраційних дій у ДРРП, однак не будучи знайомою з ОСОБА_3 , перебуваючи у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що заявник в дійсності не є ОСОБА_5 , прийняла від ОСОБА_3 , який представився ОСОБА_5 , заяву про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 та завідомо підроблені документи, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 31.10.2005 Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, начебто, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який шляхом підчистки наявності в ньому інформації був перероблений з паспорта, який в дійсності видавався на ім`я ОСОБА_6 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків № НОМЕР_2 видану, начебто на ім`я ОСОБА_5 , свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_3 від 12.07.1999, начебто видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, технічний паспорт б/н на квартиру АДРЕСА_3 від 12.09.1999, складений начебто ТОВ «Юрікс» (ЄРДПОУ 21020149) та лист КП «БТІ ОМР» від 14.11.2018 № 474382.24 виданий, начебто ОСОБА_5 , про те, що право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості за даними комунального підприємства не зареєстровано.

Далі приватний нотаріус ОМНО Гребенюк І.М., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та відповідно до розробленого ним плану, зловживаючи наданими їй державою повноваженнями, розуміючи протиправність своїх дій, нехтуючи вимогами ст. 10 Закону України «Про держану реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» та ч. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, не встановивши особу заявника, не перевіривши повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації, не встановивши відповідності заявлених прав і поданих документів вимогамзаконодавства, а також будучи достовірно обізнаною, що подані для державної реєстрації прав документи у вигляді бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 31.10.2005 Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, начебто, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який шляхом підчистки був перероблений з паспорта, який в дійсності видавався на ім`я ОСОБА_6 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків № НОМЕР_2 видану, начебто, на ім`я ОСОБА_5 , свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 12.07.1999, начебто видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, технічний паспорт б/н на квартиру АДРЕСА_3 від 12.09.1999, складеного начебто ТОВ «Юрікс» (ЄРДПОУ 21020149) та лист КП «БТІ ОМР» від 14.11.2018 № 474382.24 виданий, начебто ОСОБА_5 , є заздалегідь підробленими, оскільки містять завідомо неправдиві відомості, що посвідчують особу та повноваження заявника ОСОБА_5 з фотокарткою дійсного власника паспорта ОСОБА_6 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , 04.04.2020 о 13:38:31 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєструвала в ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_3 за неіснуючою особою з анкетними даними ОСОБА_5 , під якими в дійсності діяв ОСОБА_3 , про що ОСОБА_1 було достовірно відомо.

За таких обставин, своїми умисними діями, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , в інтересах організованої злочинної групи, керуючись прямим умислом, корисливим мотивом, з метою отримання неправомірної вигоди для себе та ОСОБА_2 , зловживаючи наданими державою повноваженнями, сприяла заволодінню організованою групою осіб квартирою АДРЕСА_3 , шляхом реєстрації права власності на вказану квартиру за неіснуючою особою – ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_7 під керівництвом ОСОБА_2 , оціночна вартість якої на момент заволодіння склала 364 000 гривень, що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений п.п. 6.1., 6.1.1. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 07.07.2005 № 2771-IV, тим самим спричинивши територіальній громаді міста Одеси збиток на вищевказану суму, який відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України є збитком у великих розмірах та відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Крім того, після викриття протиправної діяльності організованої ОСОБА_2 , злочинної групи, в інтересах якої діяла ОСОБА_1 , остання, будучи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану із наданням публічних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які зобов`язують останню діяти у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», маючи у зв`язку з цим право прямого та безперешкодного доступу до ДРРП, керуючись прямим умислом, з метою приховування кримінальних правопорушень, вчинених за попередньою змовою з ОСОБА_2 та в інтересах створеної ним злочинної групи, вважаючи, що знищення інформації, яка зберігається у ДРРП, унеможливить притягнення її та інших співучасників до кримінальної відповідальності за вже скоєні кримінальні правопорушення, діючи всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, із порушенням вищевказаних норм законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за відсутності правових підстав, 05.05.2020 о 10 годині 50 хвилин, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи за попередньо змовою з ОСОБА_2 , здійснила видалення запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 (ОНМ №2065964351101, розділ №51884036 від 04.04.2020), тобто несанкціоновано знищила інформацію, яка обробляється та зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ЕПІЗОД №2 – заволодіння шляхом обману квартирою АДРЕСА_4 .

Продовжуючи свою протиправну діяльність, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_2 , наприкінці березня 2020 року, отримавши інформацію про те, що квартира АДРЕСА_4 не зареєстрована в ДРРП на нерухоме майно тривалий час, а покійні користувачі квартири ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не мають родичів, разом з чим перебуваючи біля ТРЦ «Сіті-Центр», за адресою: м. Одеса, вул. Давида Ойстраха, 32, від ОСОБА_3 , отримав копії правовстановлюючих документів на зазначену квартиру.

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_2 розробив злочинний план щодо заволодіння даною квартирою АДРЕСА_4 , з метою подальшого її перепродажу особі, яка не була б обізнана про незаконність походження останньої, визначив зазначену квартиру як предмет злочинного посягання.

Згідно наказу президента «УКРТРАНСБУД» від 23.04.2002 затверджено перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «ЧОРНОМОРГІДРОБУД», яке на підставі протоколу №1 загальних зборів акціонерів від 18.03.2011, було реорганізоване шляхом перетворення на ТДВ «ЧОРНОМОРГІДРОБУД», до складу якого входить і будинок (колишній гуртожиток) за адресою: АДРЕСА_5 .

У зв`язку з тим, що покійними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , не було використано право на безоплатну приватизацію житла, відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», єдиним законним власником будинку АДРЕСА_5 , зокрема квартири АДРЕСА_6 є ТДВ «ЧОРНОМОРГІДРОБУД» (ЄДРПОУ: 01385539).

У свою чергу ОСОБА_2 , будучі достовірно обізнаним, що безпосередні власники квартири ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , померли, вказане житло ніхто не займає, а тому відповідно до положень статті 335 Цивільного кодексу України квартира АДРЕСА_6 має статус безхазяйного майна, визначив способом вчинення кримінального правопорушення реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за співучасниками, або за підконтрольними співучасникам особами в ДРРП на підставі підроблених документів, що посвідчують особу та підтверджують наявність у такої особи майнових прав на нерухоме майно, у тому числі відмінних від права власності та інших документів, необхідних для безперешкодної реєстрації в ДРРП об`єкту нерухомості з подальшим перепродажем вже зареєстрованого нерухомого майна не обізнаним у злочинному походженні придбаного майна.

Приступивши до виконання злочинного плану, перебуваючи у достеменно невстановленому місці в межах міста Одеси, ОСОБА_2 , у період часу з березня 2020 року по 02.04.2020 невстановленим шляхом придбав (здобув) заздалегідь підроблені документи, тобто офіційні документи, які містять завідомо неправдиві відомості, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 08.04.1997, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків № НОМЕР_5 , видану начебто на ім`я ОСОБА_10 , договір купівлі-продажу нерухомого майна № 375/К, від 06.08.2001, лист КП «БТІ» ОМР на ім`я ОСОБА_10 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , датований 26.02.2018, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , необхідні для реєстрації права власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_10 .

Виконання ролі підставної особи було доручено невстановленій особі на ім`я « ОСОБА_12 », яка була залучена ОСОБА_3 та полягала у наступному: використовуючи паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 08.04.1997, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з фотознімком дійсного власника паспорта – ОСОБА_10 , прибути до приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_1 , представитися ОСОБА_10 , надавши документи, що підтверджують відповідність заявлених прав для здійснення реєстрації права власності за неіснуючою особою ОСОБА_10 із іншою датою народження.

У подальшому 02.04.2020 приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 щодо необхідності виконання реєстраційних дій у ДРРП, будучі особисто не знайомою з заявником, усвідомлюючи, що невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_12 » діє під керівництвом ОСОБА_2 та не є ОСОБА_10 , перебуваючи у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1 , прийняла від останнього, який представився анкетними даним ОСОБА_10 , заяву про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , а також завідомо підроблені документи, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 08.04.1997, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому шляхом підчистки виправлено рік народження власника паспорта,довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків № НОМЕР_5 , видану начебто на ім`я ОСОБА_10 , договір купівлі-продажу нерухомого майна № 375/К, від 06.08.2001, лист КП «БТІ» ОМР на ім`я ОСОБА_10 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , датований 26.02.2018, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , необхідні для реєстрації права власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_10 .

Далі приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та відповідно до розробленого ним плану, зловживаючи наданими їй державою повноваженнями, розуміючи протиправність своїх дій, нехтуючи вимогами ст. 10 Закону України «Про держану реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» та ч. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, не встановивши особу заявника, не перевіривши повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації, не встановивши відповідності заявлених прав і поданих документів вимогамзаконодавства, а також будучи достовірно обізнаною, що подані для державної реєстрації прав документи у вигляді бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 08.04.1997, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків № НОМЕР_5 , видану начебто на ім`я ОСОБА_10 , договору купівлі-продажу нерухомого майна № 375/К від 06.08.2001, листа КП «БТІ» ОМР на ім`я ОСОБА_10 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , датованого 26.02.2018, технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , є заздалегідь підробленими, 06.04.2020 10:23:08 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєстровала в ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_4 за анкетними даними ОСОБА_10 під якими в дійсності діяла підконтрольна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_12 », про що ОСОБА_1 було достовірно відомо.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , в інтересах організованої злочинної групи, керуючись прямим умислом, корисливим мотивом, з метою отримання неправомірної вигоди для себе та ОСОБА_2 , зловживаючи наданими державою повноваженнями, сприяла заволодінню групою осіб квартирою АДРЕСА_4 , шляхом реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_10 , від імені якого діяла підконтрольна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_12 », оціночна вартість якої на момент заволодіння склала 512 679 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений п.п. 6.1., 6.1.1. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 07.07.2005 № 2771-IV, тим самим спричинивши територіальній громаді міста Одеси збиток на вищевказану суму, який відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України є збитком у великих розмірах та відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Крім того, після викриття протиправної діяльності організованої ОСОБА_2 , злочинної групи, в інтересах якої діяла ОСОБА_1 , остання, будучи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану із наданням публічних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які зобов`язують її діяти у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», маючи у зв`язку з цим право прямого та безперешкодного доступу до ДРРП, керуючись прямим умислом, з метою приховування кримінальних правопорушень, вчинених за попередньою змовою з ОСОБА_2 та в інтересах створеної ним злочинної групи, вважаючи, що знищення інформації, яка зберігається у ДРРП, унеможливить притягнення її та інших співучасників до кримінальної відповідальності за вже скоєні кримінальні правопорушення, діючи всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, із порушенням вищевказаних норм законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за відсутності правових підстав, 01.05.2020 о 10 годині 40 хвилин перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи за попередньо змовою з ОСОБА_2 , здійснила видалення записи про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 (ОНМ № 2066100341101, розділ № 51887420 від 06.04.2020), оціночна вартість якої склала 512 679 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений п.п. 6.1., 6.1.1. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 07.07.2005 № 2771-IV, тобто несанкціоновано знищила інформацію, яка обробляється та зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. Обґрунтування стороною обвинувачення поданого клопотання.

Підозрювана ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст.358, ч. 3 ст. 365-2КК України, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.

Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння цією особою, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження. Зокрема, у кримінальному провадженні є свідки, з якими безпосередньо підозрювана знайома, їй відомі їх дані, місця проживання, інформація відносно рідних, та враховуючи той факт, що на даний час свідки у судовому розгляді не надавали будь-яких свідчень.

Крім того, підозрювана вчинила дії, що стали підставою для повідомлення останній про підозру у вчиненні 5 кримінальних правопорушень, більшість з яких є тяжкими, підозрюється у вчиненні злочинів майнової спрямованості, у зв`язку з чим наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_1 може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

3.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваної в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, вказавши, що підозра необґрунтована, до матеріалів клопотання долучені документи лише по одному епізоду, ОСОБА_1 діяла як реєстратор, не зрозуміло, що саме порушила підозрювана, не убирала запис з реєстру, лише поставила помилковий запис. Крім того, ризики необґрунтовані, не зрозуміло з клопотання на яких свідків може вплинути, ОСОБА_1 не ухилялася від явки, оскільки проходила лікування в онкологічному диспансері, 12.11.2020 року був курс хіміотерапії, підозрювана має чотирьох дітей, розлучена, має постійне місце проживання.

Підозрювана в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що вона провела дві реєстраційні дії як державний реєстратор, не було нічого підозрілого, після чого колега повідомила в соціальній мережі про те, що вона провела дві реєстраційні дії як державний реєстратор, не було нічого підозрілого, після чого колега повідомила в соціальній мережі про шахрайські дії, тому був зроблений запис про те, що дії зроблено помилково, вона нічого не видаляла, з ОСОБА_2 не знайома, ніколи не бачила. Крім того, зазначила, що вона онкологічно хвора, має на утриманні маленьких дітей, її батько в кардіології, мати онкохвора.

4. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

5. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

5.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання 11.11.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК України – у пособництві заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах; ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України – у використанні завідомо підроблених документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 3 ст. 365-2 КК України – у зловживанні своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам юридичних осіб.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 30.04.2020 року, протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 02.07.2020 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 27.06.2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 , листом приватного нотаріуса ОМНО Гребенюк І.М. від 22.05.2020 №60/01-16 щодо підтвердження здійснення реєстрації права власності квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , з додатками у вигляді документів, які стали підставою для здійснення реєстраційних дій, та видалення відповідних записів, як помилкові; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.07.2020 року щодо отримання інформації від операторів мобільного зв`язку; висновком експерта №100 БЗ від 21.08.2020 року за результатами судової оціночно-будівельної експертизи; висновком експерта №99БЗ від 24.07.2020 року за результатами судової оціночно-будівельної експертизи; наказом № 3187/5 від 15.09.2020 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гребенюк Ірини Миколаївни»; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 29.10.2020, до документації, володільцем яких є Південне міжрегіональне управління МЮ України, на підставі якої ОСОБА_1 , здійснює нотаріальну діяльність, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

Щодо доводів сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не було надано доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, слідчий суддя зазначає, що вказані доводи є передчасними, оскільки на теперішній час здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження, проводяться слідчі та інші процесуальні дії для встановлення обставин подій, проте зібрані на даний час по кримінальному провадженню докази є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

5.2 Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України, два з яких є тяжкими кримінальними правопорушеннями, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки будучи обізнаною про ступінь тяжкості інкримінованих їй кримінальних правопорушень та покарання, яке загрожує їй, остання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду, враховуючи кількість епізодів ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.

З приводу існування ризику можливого незаконного впливу на потерпілих осіб та свідків в рамках даного кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зазначає, що подане клопотання в цій частині є неконкретизованим та не підтвердженим належними доказами, зокрема, з матеріалів клопотання не вбачається, що в рамках кримінального провадження наявні потерпілі особи, а також не зазначено на яких конкретно свідків вказана особа може незаконно впливати, а тому слідчий суддя вважає означені доводи сторони обвинувачення передчасними, а відтак і необґрунтованими.

Щодо існування ризику ймовірного вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, згідно наявних у слідчого суді матеріалів, працює приватним нотаріусом, тобто має постійне джерело доходу, проте з огляду на обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, а також кількість епізодів, існування вказаного ризику є незначним в рамках кримінального провадження.

5.3. Вирішення питання щодо можливості застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 на даний час хворіє на онкологічну хворобу, відповідно до наданих в судовому засіданні захисником медичних документів, проходить курс лікування, зокрема, курс хіміотерапії.

Слідчий суддя також зазначає, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, працює, що вказує на можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту.

Крім того, сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи характеризуючи дані підозрюваної та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваної ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Мінуса О.І., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Чечітко О.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000975 від 04.09.2020 року – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 11.01.2021 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступної доби.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 строком до 11.01.2021 року, наступні обов`язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора чи суду на визначений ними час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до Приморського ВП ГУНП в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.