Рішення № 92911944, 21.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4631/20

В справі № 760/32249/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретарів- Шпори М.М. , Гак Г.М.

представника позивача- ОСОБА_1

представника відповідача- ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Київської міської ради, Філії Комунального підприємства Київської обласної ради « Готово», 3-і особи: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора. Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції / м. Київ / про скасування постанови державного нотаріуса, визнання права власності на частину будинку та скасування запису про державну реєстрацію права власності,суд

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом і просить:

- скасувати постанову державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевської Н.В. від 21 листопада 2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії;

- визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року справу було прийнято до провадження суду.

09 жовтня 2019 року позов було залишення без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, у вересні 2019 року позивач звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , Філії Комунального підприємства Київської обласної ради « Готово про скасування запису про реєстрацію права власності на будинок за відповідачем.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року справу передано до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року справи було об`єднано в одне провадження.

При зверненні до суду з вказаними позовами позивач посилається на те, що 20 квітня 2010 року Солом`янський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем мати ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_5 .

Спадкоємцями першої черги після смерті кожного з них є їх діти - вона та відповідач ОСОБА_3

27 жовтня 2009 року Дев`ята Київська державна нотаріальна контора відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлих у зв`язку з пропуском нею встановленого законом 6-ти місячного терміну для прийняття спадщини.

20 жовтня 2009 року також було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно довідки Київського міського БТІ будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований.

Даним судовим рішенням їй та відповідачу був визначений додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батьків.

12 жовтня 2018 року Дев`ята київська державна нотаріальна контора видала лист №5863/02-14, яким повідомила, що в нотаріальній конторі заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Спадкоємцями після їх смерті є діти.

13 жовтня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що 27 вересня 2018 року Державним реєстратором Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Петришином В.М. на підставі довідки від 14 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_6 , технічного паспорту, виданого 14 вересня року ФОП ОСОБА_6 , внесено запис: про право власності: 28166845 від 27 вересня 2018 року 11:07:09, індексний номер: 43274399 від 01 жовтня 2016 року, про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_3 , розмір частки 1, на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1656563580000: житловий будинок загальною площею (кв.м.): 64.7, житлова площа (кв.м.): 33.5, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами: житловий будинок А; сарай Б; сарай В; сарай Г; літня кухня Л; погріб Д; вбиральня Ж, гараж К; душ М.

Вважає, що запис про проведену державну реєстрацію підлягає скасуванню, оскільки перешкоджає оформленню нею спадщини, до складу якої входять речові права на вищевказаний будинок.

21 листопада 2018 року вона звернулася до державного нотаріуса Дев`ятої київської нотаріальної контори Пічевської Н.В. з заявою від 16 серпня 2018 року про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

В той же день державним нотаріусом Пічевською Н.В. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, в якій вказано, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 був її чоловік ОСОБА_5 , який фактично прийняв спадщину після смерті дружини, та юридично не оформив своїх спадкових прав, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином видати свідоцтво про право на спадщину за законом до майна померлої неможливо, оскільки згідно (гл.10) п.4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, а у спадкоємиці та її представника відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Зазначає, що постановою нотаріуса сторонам, як спадкоємцям, було відмовлено в видачі свідоцтв про право на спадщину на підставі довідки Київського міського БТІ про те, що будинок на праві власності не зареєстрований.

Спадкоємці відповідний правовстановлюючий документ на ім`я спадкодавця нотаріусу не надали.

За таких обставин вважає, що дії державного нотаріуса відповідають вимогам закону.

Це ж підтверджується і рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року.

Спірне домоволодіння відповідач особисто збудував шляхом реконструкції старої дерев`яної тимчасової споруди шестидесятих років забудови (загальна площа 66,4 кв.м. з них житлової 36,0 кв.м.), цегляний будинок загальною площею 64,7 кв.м. з них житлової 33,5 кв.м.

У 1986 році в даному будинку були замінені перекриття, стропила даху, підняті фронтони та перекритий дах, добудована веранда, де облаштована кухня та бойлерне приміщення, виконані оздоблювальні роботи, замінена столярка, побудовані гараж, літня кухня, проведена вода в будинок, викопаний колодязь тощо.

Саме тому батьки сторін у справі за життя не зверталися з приводу вводу в експлуатацію та оформлення на себе права власності на спірне домоволодіння, оскільки дерев`яної споруди вже не було, а новий цегляний будинок будувався відповідачем.

Саме тому після смерті матері у 2003 році та батька у 2006 році останній у встановленому законом порядку вперше зареєстрував право власності на новостворений ним об`єкт нерухомого майна - спірне домоволодіння.

Вважає, що позивачка не довела суду, що спірне домоволодіння (на час, коли воно ще було дерев`яною времянкою) приймалося в експлуатацію у встановленому законом порядку, тобто не має правового режиму об`єкту самочинного будівництва.

В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право спадкодавців на присадибну земельну ділянку, їх право на забудову, відомості про те, що саме було дозволено збудувати тощо.

Застосування вказаної вище норми могло мати місце за умови, якщо спадкодавці за життя зареєстрували б своє право власності на спірне нерухоме майно.

Будинок, на який видана копія технічного паспорту від 25 квітня 2003 року, за своїми технічними параметрами відрізняється від будинку, на який у відповідача зареєстроване право власності.

Вважає, що зазначений технічний паспорт суперечить відомостям КМБТІ, зазначеним у відповіді від 17 грудня 2018 року: загальна і житлова площі істотно відрізняються, різниться відсоток зносу за техпаспортом 33%, а у відповіді 29%, технічний паспорт має виправлення у році забудови спірного будинку.

Виходячи з цього, просить відмовити в позові.

Представник відповідача - Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» та представник третьої особи Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори подали до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3 та його та представника, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 батько - ОСОБА_5 .

У встановлений законом шестимісячний строк заяв про прийняття спадщини сторони до нотаріальної контори не подали.

В свою чергу, на момент смерті батьків відповідач проживав та був зареєстрований у будинку, позивачка не проживала та не була зареєстрована в ньому.

Дані обставини сторони в судовому засіданні підтвердили.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2010 року сторонам був визначений додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наданих суду Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадкоємцями після їх смерті є позивач та відповідач ОСОБА_3 , які подали заяви про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевської Н.В. від 21 листопада 2018 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, оскільки спадщину після її смерті прийняв батько, який не оформив спадкових прав.

Крім того, спадкоємці не надали правовстановлюючі документи на будинок.

/ т. 1; а.с. 164 - 232 /

З листа Департаменту земельних ресурсів № 0570202/1-23566 від 05 листопада 2018 року вбачається, що за даними земельного кадастру за ОСОБА_4 обліковується земельна ділянка площею 1 241, 55 кв. м. на АДРЕСА_1 .

Рішення Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо відведення даної земельної ділянки не приймала.

З інформаційної довідки БТІ № 1722 від 19 жовтня 2018 року вбачається, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований.

/т. 1; а.с. 198 - 199 /

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 жовтня 2018 року вбачається, що право власності на житловий будинок з прибудинковими спорудами, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 64, 7 кв. м., житловою площею 33, 5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності 27 вересня 2018 року зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3

/ т. 2; а.с. 150 - 151 /

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок знаходиться в АДРЕСА_1 .

26 серпня 1988 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Жуляни включено до меж міста Києва.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" , яка на даний час втратила чинність.

За змістом постанови індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є Технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Таким чином, наданий позивачем Технічний паспорт від 25 квітня 2003 року підтверджує лише сам факт існування будинку, як об`єкта нерухомого майна, і містить його технічні характеристики, однак не підтверджує права власності на нього.

/ т. 1; а.с. 9 - 12 /

З цього випливає, що відповідач ОСОБА_3 здійснив первинну реєстрацію права власності на буд. АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.49 Закону України « Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що будинок, у якому проживали батьки, на праві власності зареєстрований не був.

Листом Департаменту земельних ресурсів підтверджується, що рішення про відведення земельної ділянки також не приймалося.

Будь-яких доказів належності батькам сторін будинку за вказаною адресою та його технічні характеристики позивач суду не надала, будучи забезпеченою правовою допомогою, з клопотаннями до суду про їх витребування не зверталася.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про відповідність дій державного нотаріус при відмові у вчиненні нотаріальної дії вимогам закону.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що будинок АДРЕСА_1 був реконструйований відповідачем ОСОБА_3 на місці тимчасової дерев`яної споруди, яка була збудована батьками і в якій сім`я проживала.

На даний час ця споруда в первинному її вигляді не існує, на її місці розташований побудований ним будинок, який ним в у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєстрований у Державному реєстрі речових прав.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що будинок зареєстрований за відповідачем не в порядку спадкування після смерті батьків, а як новозбудований будинок.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно статті 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Аналогічні положення містяться у статтях 76, 80 ЦПК України.

За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Суд враховує, що справа тривалий час знаходилася в провадженні суду, позивачка забезпечена правовою допомогою, її інтереси в суді представляв фахівець у галузі права - адвокат.

Будь-яким чином приведені відповідачем та його представником обставини,представник позивача не спростував.

З інформації КП» Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 17 грудня 2018 року на запит представника позивача вбачається, що за даними матеріалів технічної інвентаризації житловий будинок по АДРЕСА_1 був збудований у 1959 році.

В матеріалах інвентаризаційної справи є ксерокопія дозволу виконкому Києво-Святошинської райради Київської області на право забудови.

Станом на 2003 рік виявлено самочинне будівництво.

/ т.2, а.с. 154 - 155 /

Як зазначив представник відповідача будинку з технічними характеристиками, приведеними в даному листі, не існує.

Будинок реконструйований відповідачем, має інші технічні характеристики і не є спадковою масою після смерті батьків.

Даних обставин представник позивача не спростував і не заперечував будь-якими доказами приведених відповідачем та його представником обставин.

Наявність спадкового майна в тому вигляді, яке воно мало після смерті батьків, в судовому засіданні не довів.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Враховуючи дане правове обґрунтування та приведене вище, відсутності доказів заявлених позовних вимог та недоведення приведених у позові вимог, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Оспорюючи запис про державну реєстрацію права власності відповідача на будинок, позивач посилається на порушення такою реєстрацією її прав, як спадкоємця.

Враховуючи обставини проведеної реєстрації, зазначені вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача і в цій частині.

Керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 2 -5, 12-13, 48, 51, 76-81, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Київської міської ради, Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» про скасування постанови державного нотаріуса, визнання права власності на частину будинку та скасування запису про державну реєстрацію права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2020 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва