Рішення № 92910855, 09.11.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13904/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Сіренко Д.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/13904/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому просить в порядку поділу майна подружжя визнати за нею та за ОСОБА_2 право власності по Ѕ частці за кожним на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.1989 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого позивач та відповідач дітей не мають.

Позивач зазначає, що за час спільного проживання з відповідачем підтримували шлюбні відносини, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та купували у спільну власність майно. Проте, починаючи з січня 2012 року не підтримують шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо один від одного.

Позивач стверджує, що під час шлюбу за спільні кошти з відповідачем було набуте майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що була придбана за 10 544,50 грн. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.02.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської нотаріальної контори Барановою Т.І., зареєстрованого у реєстрі за № 11-315, титул власності на яку оформлено на відповідача та зареєстровано КП Київське міське бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під № 30819. На теперішній час орієнтовна вартість квартири становить за схожими характеристиками у тому ж районі та по тій вулиці за даними бази інтернет-оголошень у розмірі 1 500 000 грн.

Позивач вказує, що домовленості про порядок поділу спільного набутого в шлюбі майна з відповідачем не досягнуто, відтак змушена звернутися до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.10.2020 року відкрите провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання на 09.11.2020 року (а.с. 48, 49).

Ухвалою суду від 12.10.2020 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 50-52).

В підготовчому судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги та викладені у позові обставини, про що подав письмову заяву, пояснив, що спірна квартира придбана в період шлюбу за спільні з позивачем кошти.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов та просив у зв`язку з визнанням відповідачем позову витрати на правничу допомогу адвоката в суді з ОСОБА_2 не стягувати.

За нормою ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.08.1989 року (а.с. 7).

12.02.1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської держаної нотаріальної контори Барановою Т.І., зареєстрований у реєстрі за № 11-315, відповідно до якого відповідач купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Право власності за відповідачем на спірну квартиру зареєстроване 22 березня 1999 року в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 30819 (а.с. 13 зв.).

Судом безспірно встановлено, що на час придбання спірної квартири відповідачем сторони по справі проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, житло набули за спільні кошти подружжя.

Отже, квартира АДРЕСА_1 придбана у період перебування позивача та відповідача в шлюбі.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує, в даному випадку на відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

При цьому відповідач визнав позов в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Положеннями частини 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Головним критерієм поділу майна, як об`єкта права спільної сумісної власності, є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Отже, суд приходить до висновку, що позов про поділ спільного майна подружжя та визнання за позивачем і відповідачем права власності по Ѕ частці на квартиру АДРЕСА_1 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Враховуючи, що розподіл спільного сумісного майна подружжя вирішено судом у вказаному вище порядку, то в силу положень ч. 3 ст. 372 ЦК України право спільної сумісної власності сторін на нього припиняється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, що кореспондується зі змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При подачі позову позивачем був сплачений судовий збір на загальну суму 10 510,00 грн., а саме: у розмірі 6 306,00 грн. відповідно квитанції № 34411 від 23 вересня 2020 року та у розмірі 4 204,00 грн. відповідно квитанції № 85866 від 08.10.2020 року на рахунок UA478999980313141206000026005 Казначейства України УК у Дніпровському районі, МФО банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ отримувача 38012871 (а.с. 15, 47).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнав позов в підготовчому судовому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 5 255,00 грн. З відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 5 255 грн.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11, Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 49, 76, 77-81, 89, 141, 142, 200, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273-279, 289, 354, 355, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. сплаченого при подачі позову відповідно квитанції № 34411 від 23.09.2020 року та квитанції № 85866 від 08.10.2020 року на рахунок UA478999980313141206000026005 Казначейства України УК у Дніпровському районі, МФО банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ отримувача 38012871.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 17 листопада 2020 року.

Суддя Л.М. Виниченко