Рішення № 92909789, 16.11.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3706/20

Провадження № 2/629/1136/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача, яка діє від імені позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову посилається на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу на праві приватної власності. Відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, у 2017 році виїхав зі спірного будинку та не проживає в ньому понад три роки без поважних причин. Відповідач не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла не приймає участь, його особистих речей в будинку немає. Перешкод в користуванні житловим приміщенням ні позивач, ні інші члени сім`ї відповідачу не чинили. В зв`язку з викладеним, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням-будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя, на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Також зазначила, що у резолютивній частині позову допущена описка щодо адреси житлового будинку, а саме вказано будинок АДРЕСА_2 , в зв`язку з чим просила звернути увагу на вказану описку при ухваленні рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Курявською О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1297, позивачем ОСОБА_1 набуто у приватну власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності позивача на вказаний житловий будинок підтверджується витягом № 1164846 від 06 серпня 2012 року та витягом №35420756 від 07 вересня 2012 року, сформованим КП «Лозівське БТІ» Лозівської міської ради Харківської області.

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, виданою 10 серпня 2020 року КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї/зареєстрованих, крім позивача входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З довідки про реєстрацію місця проживання особи за №5189 від 21.08.2020 року, виданої відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в спірному будинку з 15 січня 2013 року.

Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.05.2009 року, який розірвано на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2017 року по справі №629/1498/17.

Як на підставу заявлених вимог, представник позивача посилалась на те, що позивачу на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, хоча й зареєстрований у спірному будинку, проте з 2017 року фактично не проживає в ньому, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участь не приймає, його особистих речей в будинку немає. Наявність зареєстрованого у спірному будинку відповідача створює для позивача перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження належним їй майном. Вважає, що наявні підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 150 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені ч.2 ст. 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З наданих позивачем до суду актів про не проживання особи за місцем реєстрації, складених сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 11 серпня 2020 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 фактично з 22 серпня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. В даному разі з вини відповідача права позивача обмежені.

Реєстрація відповідача у житловому будинку перешкоджає позивачу розпорядитись своєю власністю.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316,317,319,321 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що відповідач не проживає за місцем реєстрації понад один рік без поважних причин, а тому втратив право на користування жилим приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Згідно ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України ст.15, 16, 319, 391, 405 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м.Лозова, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Лозівським МВ ГУМВС України в Харківській області 27 травня 2009 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача-адвокат Литвинова Ганна Віталіївна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1974 від 24.02.2016 року.

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Лозова, Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А.Смірнова