Рішення № 92909764, 05.11.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1283/20

Провадження № 2/629/1087/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, заподіяної передачею персональних даних про картковий рахунок та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, заподіяної передачею персональних даних про картковий рахунок та моральної шкоди, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 з 10.10.2013 року мав розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та персоніфікований платіжний інструмент, кредитну пластикову картку № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», а позивач ОСОБА_2 використовувала дану картку за згодою чоловіка ОСОБА_1 15 квітня 2017 року позивачу ОСОБА_1 зателефонував знайомий, відповідач по справі ОСОБА_3 , та попросив надати йому повну інформацію з даними пластикової платіжної картки АТ «Ощадбанк» з цифровим кодом безпеки, на що останній погодився. Через деякий час, 15.04.2017 року, невідомою позивачам особою, якій відповідач передав отриману інформацію, з розрахункового рахунки ОСОБА_1 були зняті грошові кошти в сумі 22418,75 гривень. Також з кредитної картки ОСОБА_1 була знята позалімітна сума грошей у розмірі 7909,57 гривень. Тобто, загальна сума матеріальної шкоди складає 30328,32 гривні. Відповідач свою вину визнав в повному обсязі та добровільно повернув 5000 гривень, але згодом припинив виплату в зв`язку з незадовільним майновим станом. З цього приводу позивач ОСОБА_2 21.11.2017 року звернулася з заявою про вчинення злочину до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо кримінального правопорушення за № 12017220380002549 від 22.11.2017 року. Тому просять стягнути з відповідача по справі на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 30328,32 гривень. Також, зазначили, що протиправними діями відповідача їм була завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях та яку вони оцінили у розмірі 10000 гривень, яку також просять стягнути з відповідача на їх користь.

Позивачі та представник позивача в судове засідання не з`явилися, позивачі надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали, не заперечували проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частина 4 ст.55 Конституції України гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст.76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 22.11.2017 року за заявою ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР за фактом того, що 15.04.2017 року ОСОБА_4 , 1964 року народження, шляхом довіри заволодів грошовими коштами потерпілої у розмірі 22250 гривень, чим спричинив останній майнову шкоду на вказану суму. Попередня правова кваліфікація – ч.1 ст.190 КК України. Вказане підтверджується витягом з кримінального провадження №12017220380002549.

З протоколів допитів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах кримінального провадження №12017220380002549, вбачається, що 15.04.2017 року ОСОБА_1 зателефонував його кум, ОСОБА_3 з проханням надати номер своєї банківської картки «Ощадбанк» для того, щоб на дану картку перерахували гроші в розмірі 4000 гривень за холодильник, оскільки ОСОБА_3 картки «Ощадбанк» не мав. На картці «Ощадбанк», належній ОСОБА_1 , зберігалися грошові кошти у сумі 22250 гривень. В цей же день ОСОБА_1 зателефонував оператор «Ощадбанк» та запитав чи очікує чоловік зарахування коштів в розмірі 4000 гривень, на що чоловік підтвердив даний факт. Однак зарахування так і не відбулося. 16.04.2017 року ОСОБА_1 отримав смс-повідомлення від «Ощадбанк» про те, що з пенсійної картки, номер якої напередодні чоловік дав куму ОСОБА_3 , знято грошові кошти в сум 22250 гривень частинами, спочатку 21000 гривень, а потом 1250 гривень. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зателефонували ОСОБА_3 та повідомили про те, що сталося. Одразу приїхавши до них, ОСОБА_3 повідомив, що, оскільки це сталося з його вини, бо саме він передав невідомим особам номер картки ОСОБА_1 , не допускаючи думку, що це можуть бути шахраї, поверне гроші. ОСОБА_3 пропонував продати свою машину, таким чином відшкодувавши збитки, але в підсумку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися, що останній по можливості буде віддавати гроші частинами. У травні ОСОБА_3 віддав 1000 гривень, потім через 2 тижні приніс ще 1500 гривень, 06.06.2017 року – 1000 гривень, 16.06.2017 року - 1500 гривень.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_3 в якості свідка від 02.12.2017 року, яке міститься в матеріалах кримінального провадження №12017220380002549, останній підтвердив обставини події 15.04.2017 року. Також визнав, що вказані події сталися з його вини, тому спочатку запропонував куму ОСОБА_1 продати своє авто, таким чином відшкодувавши завданий даним шахрайством збиток. ОСОБА_1 не погодився і сказав, що він має віддати гроші частинами по можливості. У травні він віддав 1000 гривень, потім через 2 тижні приніс ще 1500 гривень, 06.06.2017 року – 1000 гривень, 16.06.2017 року - 1500 гривень. В подальшому не міг віддавати гроші, оскільки почалися проблеми з фінансами, захворіла мати, вийшов форс-мажор з машиною. Зазначив, що на даний момент не має можливості повернути гроші, але коли можливість з`явиться, то буд віддавати частинами решту грошей.

З виписки про рух грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , 15.04.2017 року здійснено переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING 807321, UKR KYIV MOBILE BANKING 807322 у розмірі 21000 грн. з комісією 152 грн. та 1250 грн. з комісією 13,75 грн., загалом 22418,75 грн. Крім того, з вказаної виписки вбачається, що початковий баланс рахунку складав 14275,85 грн., кредитний ліміт – 8000 гривень, у зв`язку з чим, після переказу коштів 15.04.2017 року у розмірі 22250 грн., кінцевий баланс по картковому рахунку склав -7909,57 грн. У зв`язку з чим позалімітна сума коштів у розмірі 7909,57 грн. позивачами поновлювалася на рахунку.

В зв`язку з викладеним, загальна сума майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_3 передачею персональних даних про картковий рахунок, склала 22418,75 грн. + 7909,57 грн. = 30328,32 грн.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Судом встановлено, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося без його волевиявлення, і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання коштів, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про виплату останнім незаконно знятих за його вини коштів частинами по можливості. Вказане підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які вказали, що знайомі зі сторонами по справі. ОСОБА_1 за час знайомства з відповідачем повністю довіряв останньому, ОСОБА_3 часто бував у гостях у ОСОБА_1 У 2017 році дізналися від ОСОБА_1 , що останній на прохання ОСОБА_3 передав йому усі дані свого карткового рахунку в АТ «Ощадбанк». Після передачі даних з картки були зняті всі кошти. Очевидно, що ОСОБА_3 передав дані карткового рахунку третій особі. Зі слів ОСОБА_1 , їм відомо, що ОСОБА_3 пообіцяв повернути зняті кошти, але повернув лише певну частину та зник з м.Лозова. Вважають, що ОСОБА_3 вчинив непорядно, скориставшись довірю ОСОБА_1

22.11.2017 року ОСОБА_2 звернулася до правоохоронних органів із заявою, в якій повідомила про вказаний факт, в результаті чого були внесено відомості до ЄРДР за фактом ч.1 ст.190 КК України. Враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, а також те, що ОСОБА_3 були вчинені дії, спрямовані на часткове відшкодування коштів, незаконно списаних з карткового рахунку ОСОБА_1 , оскільки майнова шкода була спричинена позивачам з вини відповідача і до цього часу позивачам в повному обсязі не відшкодована, що відповідачем не спростовано, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 30328,32 грн.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 роз`яснено, що суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачі зазначили, що у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_3 їм було завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, адже частину грошей, які зберігалися на картковому рахунку, ОСОБА_2 планувала використати на оперативне втручання по відновленню функції тазо-стегнового суглобу, яке необхідно було провести ще в 2017 році. За браком коштів, така операція була проведена лише в 2019 році За пропуском строку ефективність даної операції була відносна і рішенням МСЕК Журбі НІ в 2019 році встановлено ІІ групу інвалідності Вказане підтверджується випискою №1149 із медичної картки стаціонарного хворого відділення кісткової патології ДНІІТО від 15.10.2019 року, довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №979704 від 24.04.2019 року.

Враховуючи обставини, при яких позивачам була завдана шкода, глибину та тяжкість їх моральних страждань, зміну звичайного способу життя, тривалий час, напротязі якого відповідачем не в повній мірі відшкодована завдана шкода, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає можливим стягнення з відповідача на користь позивачів у відшкодування завданої моральної шкоди суму в розмірі 10000 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 263, 265, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, заподіяної передачею персональних даних про картковий рахунок та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок несанкціонованої передачі персональних даних про картковий рахунок, у розмірі 15164 (п`ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 16 копійок та моральну шкоду у розмірі у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок несанкціонованої передачі персональних даних про картковий рахунок, у розмірі 15164 (п`ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 16 копійок та моральну шкоду у розмірі у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Морокіне, Близнюківського району, Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 26 квітня 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с.Аманкельдинська, Джанкельдинського району, Кустанайської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 26 квітня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Представник позивача: Шаповал Леонід Іванович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1354 від 08 лютого 2005 року.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Горлівка, Донецької області, громадянин України, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .

Повний текст заочного рішення виготовлено 16 листопада 2020 року.

Суддя Н.А.Смірнова