Ухвала суду № 92909169, 12.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15625/20

Провадження № 1-кс/638/2661/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Слідчого судді Омельченко К.О.

При секретарі Юрченко Д.С.

За участю прокурора Моісеєнко О.В.

Слідчого Столярова С.С.

Захисника Найдьонової О.Г.

Підозрюваного ОСОБА_1

Перекладача Черкашина Д.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Столярова С.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке погоджено з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Моісеєнко О.В. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220480003575 від 09.10.2020 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, громадянина Російської Федерації, із середньою освітою, не одруженого, малолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, без постійного місця проживання,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК України,,

встановив:

11 листопада 2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Столярова С.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке погоджено з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Моісеєнко О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Органом досудового розслідування встановлено, що 09.11.2020 року, близько 12 годин 15 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вказаного будинку, намагався викрасти велосипед «Драг Про Едішин», який належить ОСОБА_2 , однак не довів свій злочинний умисел до кінця, з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілою.

ОСОБА_1 реалізуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна поєднаного з проникненням до іншого приміщення, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна та подальшого обертання його на свою користь, прибув до тамбурного приміщення квартири АДРЕСА_2 , розташованого на 7 поверсі, в 4 під`їзді вказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до дверей вищевказаного тамбуру та впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто таємно, з метою вчинення крадіжки проник до приміщення тамбуру,оскільки двері тамбуру були не зачинені на замок, та заволодів велосипедом «Драг Про Едішин» чорно-білого кольору, який належить ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 погрузив до ліфту велосипед, та почав покидати місце події.

Вказані дії були помічені потерпілою ОСОБА_2 , яка викликала співробітників поліції, якими, в подальшому було затримано ОСОБА_1

ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочину до кінця, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як його дії були зупинені потерпілою ОСОБА_2 та співробітниками поліції.

09 листопада 2020 року ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

10 листопада 2020 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК України, а саме (крадіжка), тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна поєднаний з проникненням до приміщення.

Підозра ґрунтується на наступних доказах: протоколом допиту потерпілого, свідка та протоколом огляду місця події.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: (крадіжка), тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна поєднаний з проникненням до приміщення.

В обґрунтування клопотання послалися на те, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається необхідність у подальшому запобігати спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення – злочини.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.

Підозрюваний проти обрання такого запобіжного заходу заперечував. Просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник підозрюваного підтримав думку підозрюваного.

Суд вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про те, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 184 КПК України, клопотання про застосування запобіжних заходів повинно містити виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Одних припущень органу досудового розслідування щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України N° 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинно носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александр Макаров проти Росії» національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосудця або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, 30.09.2020 на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання строком до 30.11.2020

Одночасно з цим, ОСОБА_1 покладені на нього обов`язки не виконав та 09.11.2020 вчинив тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Окрім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на підтвердження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує те, що ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності:

- 14.09.2020 Харківською місцевою прокуратурою №5 до Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України направлено обвинувальний акт;

- 29.09.2020 року Московським ВП ГУ НП в Харківській області повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Обґрунтованість підозри на теперішній час підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вважаю, що у даному випадку мається існування ризику, передбаченого п. 1, п. 3 та п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин, усвідомлюючи міру покарання, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінального покарання, яке передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років, оскільки підозрюваний не має місця постійного мешкання, є громадянином іншої держави, є не одруженим, утриманців не має, що свідчить про нестійкі соціальні зв`язки. Крім того, відносно ОСОБА_1 на розгляді у Червонозаводському районному суді перебуває обвинувальний акт.

- незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні, оскільки місцем скоєння злочину ОСОБА_1 , вчинене безпосередньо за місцем мешкання потерпілого та свідка по даному кримінальному провадженню.

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, а відповідно постійного джерела доходу для забезпечення своїх життєвих потреб та вже вчиняв корисливі злочини проти власності, незважаючи на те, що наразі щодо нього Московським районним судом було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі, вчинення інших злочинів та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Крім того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 г. Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5, поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, були пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу підозрюваного, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.1 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним , який підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, покладених на нього обов`язків і тому слідчий суддя визначає заставу у розмірі 60 810,00 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197, 205,206,372,395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Столярова С.С. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити частково.

Змінити відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу з особистого зобов*язання на тримання під вартою у Державній установі "Харківський Слідчий Ізолятор" строком не більше 60 (шістдесяти) днів – до 13 год. 00 хв. 06 січня 2021 року.

Визначити суму застави у розмірі 60 810,00 (шістдесят тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок), яку можливо внести на депозитний рахунок депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок ІА208201720355299002000006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежу – запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти – звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12020220480003575 свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі "Харківський Слідчий Ізолятор" (м. Харків вул. Полтавський Шлях, 99). Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа Державної установи "Харківський Слідчий Ізолятор" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Столярова С.С. та прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Моісеєнко О.В. та слідчого суддю Дзержинського районного суду м. Харкова

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз`яснити підозрюваному , що у разі невиконання обов`язків заставо дав цем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідом лений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, вста новленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 17.11.2020 року

Слідчий суддя