Ухвала суду № 92909155, 17.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15165/20

Провадження № 1-кп/638/1494/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Омельченко К.О.

за участю секретаря – Юрченко Д.С.

прокурора –Овод К.К.

захисника – Пономаренко В.М.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, розлученого, який має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з неповною вищою освітою, не працюючого, раніше судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

установив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та захисник заперечували проти заявленного клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При цьому слід враховувати, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/04-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість , багато епізодична злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали.

А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст.. 368 КПК України.

Висновок суду щодо необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах, які свідчать про те, що не зменшилися раніше заявлені ризики , які виправдовують тримання особи під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, раніше неодноразово судимий. Крім того, ОСОБА_1 не працює, не має стабільного доходу, що свідчить про ризик вчинення ним повторних злочинів, родини не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних та сімейних зв`язків, не має постійного місця проживання та реєстрації, таким чином, суд приходить до висновку, що знаходячись на волі, обвинувачений може переховуватись від суду, та перешкодити встановленню істини у справі, вчинити нове кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а тому обирає стосовно обвинуваченого міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України. При цьому вважаю, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, покладених на нього обов`язків і тому суд визначає заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливим призначення справи до судового розгляду та продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник та потерпілі.

Сторони не позбавлені права заявити клопотання ,щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей, зокрема, і під час безпосередньо судового розгляду згідно положень ст.350 КПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 314-316, 369, 372, 395 КПК України, суд, –

постановив:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Обрати стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 15.01.2021 року.

Визначити суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42 360 (сорок дві тисячі шістдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу – застава згідно КПК по справі №638/12686/18 від__, за (ПІБ)_______(Дзержинський районний суд м.Харкова)).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом всього строку тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти – звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не виїжджати за межі міста Харкова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування із потерпілим і свідками у вказаному кримінальному провадженні, 5) здати на зберігання процесуальному керівнику по кримінальному провадженню свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Овод К.К., Гєрцик Г.Р. та головуючого суддю Дзержинського районного суду м. Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України на 27 листопада 2020 року на 11-20 годину.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілих.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий