Ухвала суду № 92909098, 13.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/43/18

Провадження № 1-кс/638/1521/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Слідчого судді Омельченко К.О.

При секретарі Юрченко Д.С.

За участю прокурора Петренко Р.М.

Слідчого Семенюка Б.О.

Захисника Кундіус І.В.

Підозрюваного ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Новосьол В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке погоджено з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003442 від 10.07.2017 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, який раніше судимий, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України,

встановив:

27 травня 2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Новосьол В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке погоджено з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Вказане клопотання було подано одночасно з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу, яке ухвалою суду від 28.05.2020 – задоволено.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , 09 липня 2017 року, в період часу до 12 год. 30 хв., більш точний час в ході проведення досудового розслідування не встановлено, переслідуючи корисливий мотив та маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, прибув з цією метою на автомобілі марки «Lexus» моделі «GX470» р.н. « НОМЕР_1 » чорного кольору, який використовував у вказаний період часу у своїй злочинній діяльності, на територію відкритої ділянки місцевості – паркувального майданчику біля храму ікони Божої Матері «Відрада і Втіха», розташованого за адресою м.Харків, вул.Рязанська, 24, де в період часу з 12 год. 30 хв. до 12 год. 40 хв., діючи умисно, знаходячись на території вказаної відкритої ділянки місцевості та переконавшись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, використовуючи брелок «Scher-Khan MAGICAR 5» № НОМЕР_2 , який згідно висновку судової телекомунікаційної експертизи №2639 від 12.03.2018 являється алгоритмічним кодграббером, перехопив сигнал автомобільної сигналізації та отримав таким чином доступ до автомобілю марки «Mazda» моделі «6» р.н. « НОМЕР_3 », який знаходився на території вказаного паркувального майданчику, в момент коли потерпілий ОСОБА_2 зачинив двері даного автомобілю.

Після чого ОСОБА_1 підійшов до вказаного автомобілю марки «Mazda» моделі «6» р.н. « НОМЕР_3 », припаркованого на території відкритої ділянки місцевості - паркувального майданчику біля храму ікони Божої Матері «Відрада і Втіха», розташованого за адресою м.Харків, вул.Рязанська, 24, та за допомогою вищевказаного кодграбберу відчинив двері вказаного автомобілю, звідки шляхом злому відділу розташованого навпроти переднього пассажирского сидіння (бардачку) в салоні даного автомобілю таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США, що, згідно офіційного курсу валют Національного Банку України станом на 09.07.2017 року, складає 651 507 (шістсот п`ятдесят одна тисяча п`ятсот сім) грн. 70 (сімдесят) коп.; та 5000 (п`ять тисяч) гривень. Після чого ОСОБА_1 повернувся до автомобілю марки «Lexus» моделі «GX470» р.н. « НОМЕР_1 », на якому з місця вчинення злочину зник, обернув вказане викрадене майно на свою користь, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 656 507 (шістсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сім) грн. 70 (сімдесят) коп., що станом на момент вчинення злочину, тобто 09 липня 2017 року, в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 ст.185 КК України є матеріальною шкодою в особливо великих розмірах.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, 05 лютого 2018 року (точний час в ході проведення досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, за невстановлених обставин, раніше придбав холодну зброю, яку помістив в салон транспортного засобу - автомобілю марки «Lexus» моделі «GX470» р.н. « НОМЕР_1 » чорного кольору, який особисто та самостійно використовував у вказаний період часу, та незаконно носив, транспортуючи при собі до моменту вилучення працівниками поліції.

05 лютого 2018 року о 09 год. 45 хв. злочинна діяльність ОСОБА_1 припинена працівниками поліції, які на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова №1-кс/638/251/18 від 10.01.2018 під час проведення обшуку автомобілю марки «Lexus» моделі «GX470» р.н. « НОМЕР_1 » номер кузову - НОМЕР_4 , яким особисто та самостійно керував ОСОБА_1 , біля будинку №22 по вулиці Саржинській м. Харкова, виявили та вилучили предмет, який відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи холодної зброї № 96-98х від 13.02.2018 р. є «складеним ножем «SPARTAN» виробництва Тайвань (КНР) фірми «COLD STEEL» (США) та відноситься до клинкової холодної зброї», та який таким чином ОСОБА_1 незаконно носив, транспортуючи при собі на вказаному автомобілі без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (зі змінами), дозволу.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, - незаконне поводження зі зброєю, тобто, незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

12 квітня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч.2 ст.263 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в особливо великих розмірах; незаконне поводження зі зброєю, тобто незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

В ході встановлення обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудовим розслідуванням встановлено, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Саржинська, 28, від 09.07.2017, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 14.07.2017, протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 від 08.02.2018, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 10.10.2017, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 10.10.2017, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 17.10.2017, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_4 від 26.10.2017, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_5 від 26.10.2017, протоколом обшуку автомобілю марки «Lexus» моделі «GX470» р.н. « НОМЕР_1 » номер кузову - НОМЕР_4 за адресою: м.Харків, вул. Саржинська, 22, від 05.02.2018, протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , від 05.02.2018, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 14.02.2018, висновком судово-криміналістичної експертизи холодної зброї № 96-98х від 13.02.2018 р., висновком судово-технічної експертизи документів №11 від 24.02.2018, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 23.02.2018, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.02.2018, протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_2 від 01.03.2018, висновком судової телекомунікаційної експертизи №2639 від 12.03.2018, протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_2 від 10.03.2018, протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_5 від 10.03.2018, протоколом за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій – спостереження за місцем від 28.02.2018, протоколом огляду документів (у вигляді інтернет-ресурсу) від 02.04.2018, протоколом огляду предмету від 02.04.2018.

В обґрунтування клопотання зазначили, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім того, беручі до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово засудженим, зокрема за вчинення злочину, передбаченого ст.189 КК України, може звернутись до потерпілого або свідків із пропозиціями грошової винагороди за зміну свідчень, наданих останніми під час проведення досудового розслідування, якими викривається злочинна діяльність ОСОБА_1 , або намагатись чинити вплив на потерпілого або свідків, поєднаний із небезпекою для життя або здоров`я останніх, що може вплинути на повноту чи достовірність їх показань та як наслідок на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження

Таким чином, з огляду на вищевикладене, в даному випадку існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.

Захисник підозрюваного проти обрання такого запобіжного заходу заперечував. Просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі та зазначив, що підозра не була вручена ОСОБА_1 особисто, окрім того у слідства недостатньо доказів на підтвердження скоєння ОСОБА_1 інкримінованих злочинів.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 184 КПК України, клопотання про застосування запобіжних заходів повинно містити виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Одних припущень органу досудового розслідування щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України N° 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинно носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александр Макаров проти Росії» національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосудця або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення, з чого виникають ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.178 КПК України, беручі до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово засудженим та маючи не зняту й не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину, передбаченого ст.289 КК України, вчинив особливо тяжкий злочин проти власності та злочин середньої тяжкості проти громадської безпеки, що свідчить про схильність ОСОБА_1 до скоєння злочинів, можливість вчинення останнім інших злочинів та продовження своєї злочинної діяльності. Крім того, відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч.1 ст.178 КПК України слід враховувати, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання, періодично фактично раніше мешкаючи за адресою: АДРЕСА_1 , не має міцних соціальних зв`язків за місцем його проживання, не має офіційного місця роботи або навчання, а також законних джерел існування, та вчинивши зокрема особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 5 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, тому може покинути територію Харківської області або територію України, й переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності. При цьому слід враховувати, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту

Окрім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на підтвердження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує те, що ОСОБА_1 жодного разу не з`являвся до органу досудового розслідування за викликом слідчого, будучи викликаним у встановленому КПК України порядку, про причини свого неприбуття не повідомляв. Водночас, при відвідуванні житла ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що підозрюваний за місцем проживання не з`являється, його місцеперебування невідоме, абонентські номери, які раніше використовував ОСОБА_1 , перебувають поза зоною досяжності, ОСОБА_1 вже тривалий проміжок часу переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 було оголошено у державний розшук та згідно постанови старшого слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Кібальчича І.Р., погодженої прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Петренко Р.М., досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч.2 ст.263 КК України було зупинене 19.04.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

Крім того, беручі до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово засудженим, зокрема за вчинення злочину, передбаченого ст.189 КК України, може звернутись до потерпілого або свідків із пропозиціями грошової винагороди за зміну свідчень, наданих останніми під час проведення досудового розслідування, якими викривається злочинна діяльність ОСОБА_1 , або намагатись чинити вплив на потерпілого або свідків, поєднаний із небезпекою для життя або здоров`я останніх, що може вплинути на повноту чи достовірність їх показань та як наслідок на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Обґрунтованість підозри на теперішній час підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі, вчинення інших злочинів та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Крім того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 г. Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5, поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, були пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання»

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу підозрюваного, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України.

Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчинені особливо тяжкого злочину визначається від 80 до 300 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо, слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчинені тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

В той же час, ані прокурор, ані слідчий в судовому засіданні не навів жодної підстави, яку він вважає виключною, та яка давала можливість слідчому судді або вийти за межі вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України або не застосовувати заставу.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та з урахуванням вивчених матеріалів справи, суд вважає, що у даному випадку необхідно визначити розмір застави, який визначений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто 439 400,00 гривень.

При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,197, 205,206,372,395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Новосьол В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке погоджено з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003442 від 10.07.2017 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, який раніше судимий, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України – задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Харківський Слідчий Ізолятор" строком не більше 60 (шістдесяти) днів – до 10 год. 20 хв. 09 січня 2021 року.

Визначити суму застави у розмірі 439 400 (чотириста тридцять дев*ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), яку можливо внести на депозитний рахунок депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок ІА208201720355299002000006674, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежу – запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти – звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12017220480003442 свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі "Харківський Слідчий Ізолятор" (м. Харків вул. Полтавський Шлях, 99). Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа Державної установи "Харківський Слідчий Ізолятор" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Семенюка Б.О. та прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М. та слідчого суддю Дзержинського районного суду м. Харкова

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз`яснити підозрюваному , що у разі невиконання обов`язків заставо дав цем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідом лений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, вста новленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 17.11.2020 року

Слідчий суддя