Рішення № 92908369, 26.10.2020, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/939/20

Провадження № 2/604/460/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у підготовчому провадженні в залі суду в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Підволочиської селищної об`єднаної територіальної громади Тернопільської області, про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Підволочиської селищної об`єднаної територіальної громади Тернопільської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований під АДРЕСА_1 : на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 та на 1/3 частку - як члену колгоспного двору. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликався на те, що по документах архівного фонду «Галущинська сільська рада» у по господарських книгах с. Галущинці значиться домогосподарство ОСОБА_3 1933 р.н. - голови двору, разом з яким проживали ОСОБА_2 , 1933 р.н. - дружина, ОСОБА_1 , 1972 р.н. - син. Після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем за законом є її син ОСОБА_1 , який спадщину прийняв, оскільки чоловік померлої ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Єдиним спадкоємцем після його смерті за заповітом є син померлого - ОСОБА_1 . Після звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по причині того, що згідно з Законом України «Про власність» від 07 лютого 1991 року не передбачена така форма власності як колгоспний двір. З огляду на вказане позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх невизнаних прав.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Позивач подав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву, в якій позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову представником відповідача, суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому провадженні, задовольнивши позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 28 лютого 1992 року виконкомом Галущинської сільської ради народних депутатів, цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, що складається з 3-х членів, головою якого є ОСОБА_3 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Галущинської Ради народних депутатів 1992 року. Відповідно до реєстраційного напису, даний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами зареєстровано в Тернопільському БТІ на праві особистої власності за колгоспним двором, що складається з 3-х членів, головою якого є ОСОБА_3 , та записаний 28.02.1992 року в реєстрову книгу №1 стор. №197 за реєстром №99.

До складу цього колгоспного двору станом на 1991 року входили: ОСОБА_3 , 1933 р.н. - голова двору; ОСОБА_2 , - 1933 р.н. - дружина, ОСОБА_1 , - 1972 р.н., - син; що підтверджується довідкою №663, виданою 17 вересня 2020 року архівним відділом Підволочиської районної державної адміністрації (справа №15, арк. 15, Фонд №58).

Відповідно до ст. 120 ЦК Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - ЦК УРСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, а згідно ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Пленум Верховного Суду України у п. а) ч. 6 постанови №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснює, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена колгоспного двору визначається з рівності часток всіх його членів.

Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 належало по 1/3 частці (кожному) будинковолодіння по АДРЕСА_1 , як членам колгоспного двору. Після припинення існування колгоспного двору свої частки вони не витребували і продовжували брати участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колишнього колгоспного двору.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», судам слід враховувати, що відповідно до ст. 55 Закону «Про власність» громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14 квітня 2017 року виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради Підволочиського району. Після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем за законом є її син ОСОБА_1 , який спадщину прийняв, оскільки чоловік померлої ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився (заява від 21.09.2017 року).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 09 грудня 2019 року виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради Підволочиського району.

11 вересня 2007 року ОСОБА_3 в с. Галущинці Підволочиського району склав заповіт, посвідчений секретарем Галущинської сільської ради Підволочиського району, згідно з яким все своє майно, заповів ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Однією із підстав припинення права власності є смерть власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 14 лютого 1972 року Галущинською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області.

Таким чином, позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З врахуванням норм чинного законодавства, позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - як членові колгоспного двору, 1/3 частка - в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частка - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, 31 серпня 2020 року та 16 вересня 2020 року приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального роз`яснено, що вчинення нотаріальної дії, - видача свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неможливе по причині відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, і роз`яснено право на звернення до суду.

З огляду на вказане позивач через відсутність правовстановлюючого документа не може оформити спадкове майно на себе, що свідчить про порушення його прав, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання, а власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 200, 247, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 346, 392, 1217, 1218, 1258, 1268, 1269, 1297 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: с. Галущинці, Підволочиського району, Тернопільської області, РНКПП НОМЕР_4 ), до Підволочиської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області (юридична адреса: смт. Підволочиськ, вул. Шептицького, 4, Підволочиського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396294) про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,0 кв.м. та житловою - 45,6 кв.м. (на 1/3 частку будинковолодіння як за членом колгоспного двору, на 1/3 частку будинковолодіння - в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на 1/3 частку будинковолодіння - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Б. Сидорак