Рішення № 92907596, 16.11.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1969/20

РІШЕННЯ

іменем України

"16" листопада 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Козаченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 139 762 грн. 12 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між банком та відповідачкою 01.06.2011 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах, встановлених Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, банківськими тарифами.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору, позивач виконав у повному обсязі. Проте відповідачка, незважаючи на це, порушила його, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 04.06.2020 року утворилася заборгованість по кредитному договору в розмірі 189 662 грн. 80 коп., яка складається з заборгованості за кредитом – 115 339 грн. 95 коп., заборгованості за процентами, нарахованими, відповідно до ст. 625 ЦК України – 39 912 грн. 95коп., пені – 34 409 грн. 90 коп. Позивачем заявлено до стягнення 139 762 грн. 12 коп., виходячи з заборгованості за кредитом у вказаному вище розмірі та заборгованості за процентами за період з 01.06.2011 року по 31.01.2020 року в розмірі 24 422 грн. 17 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи є заява, в якій останній просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не визнала.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 01.06.2011 року був укладений кредитний договір б/н.

Договір складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, банківських тарифів.

Згідно анкети-заяви позичальник погодилася, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, банківськими тарифами складає собою кредитний договір, який діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Так, згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Як зазначалося вище, відповідачкою була підписана анкети-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, проте остання не містить положень щодо узгодження сторонами наслідків порушення позичальником зобов`язань понад 180 днів у вигляді обов`язку щодо сплати на користь банку процентів, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в розмірі 86,4 % річних. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, банківські тарифи не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними.

Отже, позивачем не надано доказів, що саме надані останнім Витяг з Тарифів, Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України саме у зазначеному в цих документах розмірах.

Водночас, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів у розмірі, вказаному позивачем, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За такого, враховуючи, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17.

За такого, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді плату за користування чужими коштами, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі прострочення виконання зобов`язання в розмірі, зазначеному позивачем

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 06.04.2020 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 115 339 грн. 95 коп. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). Вказана заборгованість підтверджується розрахунком боргу, випискою з рахунку позичальника. Відповідачкою не спростовано, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку заборгованості (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Отже, з відповідачки на користь банку належить до стягнення заборгованість за кредитом у зазначеному ним розмірі.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений в договорі або законі.

Отже, враховуючи припинення строку кредитування (строк кредитної картки закінчився в травні 2019 року), з відповідачки на користь банку належить до стягнення заборгованість за процентами, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, в межах заявлених позовних вимог, у розмірі 2 322 грн. 60 коп., із розрахунку трьох процентів річних від простроченої суми (115 339,95 х 3% / 365 х 245 (з 01.06.2019 року по 31.01.2020 року (межі позовних вимог)).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (84%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 765 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 137, 141, 259, 263- 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 01.06.2011 року, що утворилася станом на 06.04.2020 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 115 339 (сто п`ятнадцять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 95 коп., прострочені проценти за користування кредитом у розмірі 2 322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн. 60 коп., а всього – 117 662 (сто сімнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження : місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, судові витрати в розмірі 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) грн. 68 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Лузан