Рішення № 92906413, 16.11.2020, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

16.11.2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 401/1586/20

Провадження № 2/401/678/20

10 листопада 2020 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю: секретаря судових засідань Пилипенко Т.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Таранкової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження за участю сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я потерпілій особі внаслідок злочину,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач, в інтересах якої діє представник - адвокат Таранкова О.О., звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я потерпілій особі внаслідок злочину. Просить суд стягнути на її користь з Державної Казначейської служби України у відшкодування майнової шкоди 9855,80 грн. та у відшкодування моральної шкоди 15144,20 грн., які було стягнуто на її користь з ОСОБА_2 вироком Світловодського міськрайонного суду від 23 січня 2018 року.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 31 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відзив до суду не подав, відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

Позиція позивача, ОСОБА_1 :

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року у справі № 1-кп/401/37/18 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинення злочинів передбачених ч.2 ст. 186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.187 КК України та частково задоволено її цивільний позов, стягнуто з обвинуваченого на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 9855,80 грн. та на відшкодування моральної шкоди 15144,20 грн. На виконання вищезазначеного вироку, 11 вересня 2018 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області був виданий виконавчий лист, який передано до виконання до Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області. В ході проведених виконавчих дій, державним виконавцем Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області 10 грудня 2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що майно, яке належить боржнику на праві власності, на яке може бути звернено стягнення не виявлено. Зазначає, що таким чином їй завдано шкоди внаслідок винних дій ОСОБА_2 , вина якого встановлена вироком суду, а орган державної влади в особі державної виконавчої служби повернув виконавчий лист з посиланням на те, що у боржника відсутнє майно, тому вважає, що вона має право на відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України, в розумінні статті 1177 ЦК України. Спір виник з приводу відшкодування їй за рахунок держави України шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок злочину, у зв`язку з неплатоспроможністю завдавача такої шкоди - ОСОБА_2 .

В обгрунтування вимог до позову було надано копії: паспорту позивача; вироку Світловодського міськрайонного суду від 23 січня 2018 року; виконавчого листа від 11 вересня 2018 року про стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відщкодування матеріальної шкоди 9855,80 грн., у відшкодування моральної шкоди 15144,20 грн.; постанови державного виконавця від 10 грудня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_1 ; виписки із медичної картки хворого від 10 січня 2017 року.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Позиція відповідача, Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України:

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не забезпечив явку свого представника в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подавав.

Отже, про можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суд не повідомив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року у справі № 1-кп/401/37/18 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.187 КК України та призначено остаточне покарання у виді 7 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком суду цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 9855 грн. 80 коп., та у відшкодування моральної шкоди 15144 грн. 20 коп.

На виконання вищезазначеного вироку, 11 вересня 2018 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області був виданий виконавчий лист, який було пред`явлено стягувачем ОСОБА_1 до виконання у Світловодський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 25 лютого 2021 року.

10 грудня 2018 року державним виконавцем Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу підставі п.2 ч.37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та відсутністю офіційних джерел та доходів. За місцем реєстрації боржника, проживають інші особи.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я потерпілій особі внаслідок злочину, та просить стягнути вказану шкоду з держави Україна в особі Державної Казначейської служби України у зв`язку із неплатоспроможністю завдавача такої шкоди – засудженого ОСОБА_2 .

Оцінка суду:

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві обґрунтовує своє право на відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України, в розумінні статті 1177 ЦК України, тим, що орган державної влади в особі державної виконавчої служби повернув виконавчий лист з посиланням на те, що у боржника відсутнє майно, суд враховує наступне.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. (ст. 10 Закону)

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно п.2 ч.1, ч.5 ст.37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду та умови її відшкодування визначені Главою 82 ЦК України.

Щодо відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно ст.1207 ЦПК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, встановлюються законом.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок суду:

Позивачці ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення щодо неї ОСОБА_2 злочину.

Вироком Світловодського міськрайонного суду від 23 січня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, в тому числі і щодо ОСОБА_1 , та призначено остаточне покарання у виді 7 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вказаним вироком суду цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 9855 грн. 80 коп., та у відшкодування моральної шкоди 15144 грн. 20 коп.

На виконання вищезазначеного вироку, 11 вересня 2018 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області був виданий виконавчий лист, який було пред`явлено стягувачем ОСОБА_1 до виконання у Світловодський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 25 лютого 2021 року.

10 грудня 2018 року державним виконавцем Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу підставі п.2 ч.37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та відсутністю офіційних джерел та доходів. За місцем реєстрації боржника, проживають інші особи.

Суд зазначає, що позивачка порушила спір про стягнення з Державного бюджету грошових коштів у відшкодування їй шкоди завданої злочином, вчиненим засудженим ОСОБА_2 , який за вчинене відбуває покарання в місцях позбавлення волі, та на думку позивачки, є неплатоспроможним.

Системний аналіз положень ст.1177, 1200, 1207 ЦК України свідчить про можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом.

Суд зазначає, що механізм відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, яка компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, законодавчо не врегульований.

Станом на день розгляду даної справи у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), дослідивши приписи статті 1177 ЦК України та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі "Петльований проти України" (Petlyovanyy v. Ukraine), заява№ 54904/08, і від 16 грудня 2014 року у справі "Золотюк проти України" (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13).

ЄСПЛ зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, N 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, N 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, N 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. BULGARIA"), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11).

Крім цього, посилання позивача на те, що державний виконавець, не забезпечивши виконання судового рішення, повернув виконавчий лист без виконання стягувачу, яким є позивач ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та відсутністю доходів, не може бути безумовною підставою для покладення на державу відповідальності за шкоду, завдану конкретними особами, на підставі статті 1177 ЦК України.

Наявність постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення не є безумовним доказом неплатоспроможності боржника, якому за вироком суду якому обрано міру покарання пов`язану з позбавленням волі, оскільки, як на даний час, так і в подальшому, останній може мати доходи або майно, яке може бути виявлено уповноваженим органом держави, **та відшкодовувати завдану його злочинними діями шкоду.

Також не виключено можливості отримання доходу боржником у місцях позбавлення волі шляхом залучення його до оплачуваної праці, на який також може бути звернено стягнення.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що ним було використано всі можливі та ефективні засоби для виконання судового рішення, зокрема такі як, оскарження дій державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскарження бездіяльності державного виконавця щодо не вчинення заходів з приводу розшуку майна боржника та інших передбачених законом заходів щодо примусового виконання судового рішення.

Крім того, стягувач відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Суд також враховує, що виконавчий лист на виконання вироку суду в частині стягнення з ОСОБА_2 шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1 було видано судом 11 вересня 2018 року, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу було винесена державним виконавцем вже 10 грудня 2018 року.

З викладеного слідує, що виконавчий лист перебував на виконанні в органі державної виконавчої служби менш ніж 3 місяці, докази того, що позивач повторно після 10 грудня 2018 року пред`являла виконавчий лист на виконання остання не надала.

Строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання станом на день розгляду справи позивачкою (стягувачкою) і на даний час не пропущено.

Відповідно до ч.2 ст.170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права, через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ч.2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади.

Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві як відповідача визначено державу в особі Державної Казначейської служби України (далі - ДКСУ). Проте, позивачем не зазначено, як відповідач, як орган державної влади, діями якого не заподіяно шкоду, та відповідно через який держава бере участь у справі, набуває і здійснює цивільні права та обов`язки, зокрема, обов`язок із відшкодування шкоди.

Сам факт стягнення коштів чи відшкодування шкоди із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність якісного закону про визначення порядку та умов відшкодування державою шкоди, завдану потерпілому внаслідок злочину у разі неплатоспроможності особи, що вчинила злочин, унеможливлює ухвалення обгрунтованого, справедливого та законного судового рішення про стягнення грошових коштів у відшкодування такої шкоди з держави в особі Державної казначейської служби України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, ч.1 ст.5, ст. 10, ч.1 ст.12, п.2 ч.1, ч.5 ст.37, ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.1177, 1200, 1207 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я потерпілій особі внаслідок злочину.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Копію судового рішення в порядку, визначеному ст.272 ЦПК України, направити сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення – 16 листопада 2020 року.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, місцезнаходження за адресою: вул. Бастіонна, буд. №6 м. Київ, 01601 код за ЄДРПОУ: 37567646.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом