Вирок № 92903309, 17.11.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1095/20

Провадження № 1-кп/175/61/20

Вирок

Іменем України

17 листопада 2020 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисника Пінчук Л.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12020040440000341 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зі слів проживаючого по АДРЕСА_1 , не маючого місця реєстрації, раніше судимого:

1) 17.12.2010 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.304, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 30.01.2013 року за ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22.01.2013 року умовно-достроково на 10 місяців 25 днів на підставі ст.81 КК України;

2) 26.12.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 2 місяців арешту. Звільненого з кримінально-виправної установи 10.06.2015 року по відбуттю строку покарання;

3) 23.11.2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.2 185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.310, ч.1 ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі; 4) 24.11.2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 29.08.2019 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

На початку березня 2020 року, більш точний час органом досудового розслідування невстановлений, ОСОБА_1 знаходився на вул. Надії Алексєєнко у м. Дніпрі, де на землі біля сміттєвого баку знайшов поліетиленовий пакет, всередині якого знаходилися запал від гранати та корпус гранати, які поклав до кишені власної куртки та став зберігати без передбаченого законом дозволу.

12 березня 2020 року приблизно о 10.40 годині він, продовжуючи незаконно зберігати при собі вибухові речовини та вибухові пристрої, перебував поблизу буд. № 17 по вул. 8 Марта у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, де у заборонених законом місцях вживав алкогольні напої, у зв`язку з чим був зупинений співробітниками поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.178 КУпАП. Після складання адміністративного протоколу під час проведення огляду місця події, обвинувачений добровільно видав з правої кишені куртки поліетиленовий пакет, всередині якого знаходилися споряджений корпус осколкової наступальної ручної гранати РГД-5 та уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2, віднесені до вибухових речовин і вибухових пристроїв, які він придбав і зберігав без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та підтвердив, що за обставин, викладених у обвинувальному акті, знайшов корпус ручної гранати РГД-5 із запалом УЗРГМ-2, які не знав куди подіти, оскільки боявся звернутися до поліції або викинути, а тому носив при собі до вилучення поліцейськими на вул. 8 Марта у смт. Слобожанське. У скоєному щиросердно кається та просить призначити умовне покарання.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується доказами, дослідженими судом за згодою сторін у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини вчинення злочину не оспорюються сторонами.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння і добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 30 березня 2020 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України як придбання та зберігання вибухових речовин і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_1 , - чотири рази притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, має чотири незняті та непогашені судимості, зі слів - до затримання фактично працював, задовільно характеризується за колишнім місцем проживання, на теперішній час не має постійного місця реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_1 , його ставлення до наслідків кримінального правопорушення, віднесеного ст.12 КК України до категорії тяжких, а також позиції прокурора щодо виду та міри покарання, суд вважає необхідним призначити реальне покарання на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.263 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Підстав для призначення покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України, про що просили у судових дебатах і останньому слові ОСОБА_1 і захисник, суд не вбачає, оскільки обвинувачений неодноразово реально відбував покарання у місцях позбавлення волі, звідки звільнившись 29.08.2019 року, через незначний період часу вчинив інкримінований умисний злочин, що свідчить про його небажання виправлятися. Крім того, він не має постійного місця реєстрації та проживання, що також перешкоджає відбуттю покарання з випробуванням, оскільки ст.78 КК України передбачає виконання засудженим певних обов`язків і контроль за ним з боку уповноваженого органу пробації.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 1570,10 грн., що підтверджується довідкою експертної установи МВС України (а.к.п.22).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 07 листопада 2020 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 1570 (одну тисячу п`ятсот сімдесят) гривень 10 копійок на користь держави (одержувач платежу - УК у Чечелівському районі м. Дніпра/Чечел. р/24060300, код ЄДРПОУ - 37989253, найменування установи банку - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) - UA878999980313060115000004008, код бюджетної класифікації - 24060300, найменування коду бюджетної класифікації доходу - інші надходження, наявність відомчої ознаки - «00» без деталізації за відомчою ознакою, призначення платежу - за експертизу № 19/104-11/1/70 від 19 березня 2020 року, проведену Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України).

Залишки експериментального знищення вибухової речовини та вибухового пристрою, поміщені до сейф-пакету «НПУ» № ЕХР0290955, який знаходиться у камері зберігання речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого СВ Дніпровського РВП Вішнаревського М.Ю. від 24 березня 2020 року по квитанції № 000000642 (порядковий № 397) - знищити після набрання вироком законної сили.

SD-карту з картридером із відеозаписом огляду місця події від 12 березня 2020 року, - зберігати у опечатаному конверті на аркуші 14 кримінального провадження № 12020040440000341.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко