Ухвала суду № 92902983, 17.11.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9097/18

(1-кп/199/57/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Воробйова В.Л.

при секретарі - Опацької Н.О.

за участю прокурора - Стариковського Є.В.

захисників Ковальчука В.І., Порхун С.Л., Маслій В.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпрі об`єднане кримінальне провадження за судовим №199/9097/18 (1кп/199/134/19) (кримінальні провадження №№12018040630001874, №12018040630002162) за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , проти якого ОСОБА_2 та захисник Порхун С.Л. заперечували, звернувшись з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, який не пов`язаний з триманням під вартою, проти якого заперечував прокурор.

Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження домашнього арешту ОСОБА_1 , проти якого ОСОБА_1 та захисник Ковальчук В.І. не заперечували.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки суд враховує, обсяг, характер обвинувачення висунутого обвинуваченому у скоєнні умисного корисливого тяжкого злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років у разі визнання винуватості, тому необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам є лише запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд вважає, що запобіжний захід для ОСОБА_1 у вигляді домашньому арешту та не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 21-00 до 07-00 години, повністю забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання процесуальних рішень суду, запобігання спробам: ухилення обвинуваченого від суду або переховування.

У своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що підставою для зміни запобіжного заходу є відсутність відносно нього доказів скоєння злочинів, та погіршення стану здоров`я.

Вирішуючи заявлені клопотання суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, Європейський суд з прав людини (далі стисло ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення ЄСПЛ «Хайредінов проти України»).

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує, що матеріали кримінального провадження доводять про наявність обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 , якого повідомлено про підозру у скоєнні умисного тяжкого корисливого кримінального правопорушення проти власності, за законом у разі визнання винуватості, може бути призначено покарання від 3 до 6 років позбавлення волі, якій ніде офіційно на працював, може скоювати нові злочини, оскільки ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, коли обвинувачений знаходився під домашнім арештом, не має житла в місті Дніпрі, що з огляду на викладене є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, ОСОБА_2 вже засуджено Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська та вирок набув законної сили.

На думку суду ці обставини можуть спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому суд враховує рішення ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, який зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Судом враховується, що легітимна мета зазначеного законодавчого регулювання пояснюється необхідністю виконання завдань кримінального провадження, до яких можна віднести захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду та вирішення справи у розумні строки. При цьому істотно важливим є захист прав, свобод та законних інтересів не тільки підозрюваного, обвинуваченого (зокрема, їхнього права на свободу), а й суспільства, держави та інших учасників кримінального провадження (особливо потерпілого та цивільного позивача, яким кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, і які можуть поновити свої права не раніше, ніж справу буде вирішено по суті).

Таким чином законодавець вимагає додержання необхідного балансу між охороною прав, свобод та законних інтересів усіх учасників кримінального процесу і захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що на теперішній час будь які відомості про погіршення стану здоров`я обвинуваченого, наявність явищ про загрозу здоров`ю або життю ОСОБА_2 , неможливість знаходження у слідчому ізоляторі, суду не надані та відсутні.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, оскільки заявлені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи, оскільки такі запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, забезпечити необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинуваченого від суду або переховування, скоювати злочини, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 194, 331, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Стариковського Є.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити раніше обраний запобіжний захід тримання під вартою у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Феодосія АРК, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 січня 2021 року включно.

Відмовити у задоволенні клопотання стороні захисту – обвинуваченому ОСОБА_2 та його захиснику Порхун С.Л. щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід.

Залишити визначений попередньою ухвалою суду розмір застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов`язків, передбачених діючим КПК України – у загальної сумі – 27000 (двадцять сім тисяч) грн.

Клопотання прокурора Стариковського Є.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Дніпропетровська (м.Дніпро), запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на 60 (шістдесят) діб, за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло з 21-00 до 07-00 години.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки:

-не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 21-00 до 07-00 години, окрім, як за дозволом суду;

-за першою вимогою суду прибувати до суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця мешкання та місця роботи.

Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання та реєстрації обвинуваченого ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 – до Центрального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен повідомити про це Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Строк дії ухвали суду про тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під домашнім арештом встановити до 15 січня 2021 року включно.

По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора - ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам, та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання, представнику потерпілого – для відома.

Ухвала в частині продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Ухвала в частині продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: Воробйов В.Л.