Рішення № 92896541, 17.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/13229/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., у відсутність учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні без його фіксування за допомогою звукозаписувальних технічних засобів адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ГУ ПФУ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:

- визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 28.04.2020 у виконавчому провадженні №59438629.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник зазначив, що управління виконало рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/8602/17, на примусове виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №59438629, в частині перерахунку пенсії третьої особи, а доплата пенсії стягувачу підлягає виплаті у порядку черговості, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2018 №649. Відтак, представник вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 прийнято позовну заяву ГУ ПФУ до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, а також залучено до участі у справі третю особу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проте надіслав на адресу суду засобами поштового зв`язку матеріали виконавчого провадження №59438629.

В засідання 17.11.2020 учасники справи не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Отже суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 04.07.2019 відкрито виконавче провадження №59438629 на підставі виконавчого листа від 09.08.2018 у справі №359/8602/17-ц, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.06.2017, виходячи з розрахунку 83% від грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки від 17.08.2017 №2.2.1-39-240, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, з урахуванням вже виплачених сум, здійснити перерахунок доплати як різницю між отриманою та перерахованою з 01.06.2017 року пенсією та виплатити заборгованість.

Листом від 17.07.2019 №726/108-02 ГУ ПФУ повідомило відповідача, що управлінням проведено третій особі перерахунок пенсії в порядку, визначеному судовим рішенням за період з 01.06.2017 по 31.10.2018. Розмір пенсії після перерахунку складає 11381,79 грн. Сума доплати за період з 01.06.2017 по 08.07.2018 в розмірі 104652,88 грн буде виплачена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України №649 від 28.06.2018.

Таким чином, сума доплати за період з 01.06.2017 по 31.10.2018 буде виплачена ОСОБА_1 в порядку:

за період з 09.07.2018 по 30.09.2018, сума в розмірі 2555,76 грн. виплачена у жовтні 2018 року;

за період з 09.07.2018 по 31.10.2018 сума у розмірі 23 033,26 грн виплачена в листопаді 2018 року (додаток № 3);

за період з 01.06.2017 по 08.07.2018 сума у розмірі 104 652,88 грн буде виплачена після взяття на облік судового рішення в окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України.

14.08.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві за невиконання судового рішення накладено штраф на ГУ ПФУ у сумі 5100,00 грн та надано боржнику 10 робочих днів на виконання рішення суду.

В подальшому, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.04.2020 на ГУ ПФУ за невиконання рішення суду накладено штраф у сумі 10200,00 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Вважаючи постанову від 28.04.2020 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За правилами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами першою-третьою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частина друга цієї статті вказує, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Надаючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.

При цьому суд зазначає, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2020 у справі №359/9456/19 задоволено позов ГУ ПФУ до Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14.08.2019 у виконавчому провадженні №59438629 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

При розгляді вказаної справи суд встановив, що 22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» №649, якою затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Даною постановою встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Відтак, постановою №649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Так, Бориспільський міськрайонний суд Київської області у рішенні від 03.09.2020 у справі №359/9456/19 дійшов висновку, що з урахуванням того, що питання виділення коштів на виконання рішення суду здійснюється саме Пенсійним фондом України, а не ГУ ПФУ, позивач здійснив всі залежні від нього дії щодо виконання рішення у справі №359/8602/17 у зв`язку з чим постанова від 14.08.2019 у виконавчому провадженні №59438629 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн прийнята відповідачем без урахування всіх обставин справи, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2020 у справі №359/9456/19 набрало законної сили 15.09.2020, відтак суд вважає за можливе застосувати положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14.08.2019 у виконавчому провадженні №59438629 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн визнана протиправною та скасована Бориспільським міськрайонним судом Київської області у рішенні від 03.09.2020 у справі №359/9456/19, суд вважає, що позовні вимоги ГУ ПФУ про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно з наявним у справі платіжним дорученням від 14.07.2020 №2061 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-247, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 28.04.2020 у виконавчому провадженні №59438629.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження юридичної особи: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40,; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 22933548).

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43315602).

Повний тест рішення складено та оголошено в судовому засіданні 17.11.2020.

Суддя О.М. Чудак