Рішення № 92896207, 17.11.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 р. м. Чернівці Cправа № 824/131/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними та скасувати Наказ начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за №2-С від 23.01.2020 року щодо застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 ;

визнати протиправними та скасувати Наказ начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за №45-О від 23.01.2020 року про припинення державної служби ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з ретроконверсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду №824/131/20-а від 20.10.2020 року вищевказаний адміністративний позов задоволено повністю.

26.10.2020 року адвокат Сирота Михайло Ілліч звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №824/131/20-а.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив що у рішенні суду від 20.10.2020 року не вирішено питання про судові витрати, зокрема про витрати на надання правової допомоги на загальну суму 6000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано суду: угоду про надання юридичних послуг від 27.12.2019 року; акт прийому передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2020 року; квитанція.

Розгляд заяви про винесення додаткового судового рішення призначено на 09:00 год. 17.11.2020 року, про що повідомлено сторін.

13.11.2020 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без його участі у порядку письмового провадження. Також у поданій заяві представник відповідача зазначив, що залишає вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення на розсуд суду.

17.11.2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, то суд розглянув заяву про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у позовній заяві, окрім іншого, просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області витрати на професійну правничу допомогу за попереднім розрахунком на загальну суму 6000,00 грн

На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн, представником позивача надано суду: 1) Угода про надання юридичних послуг від 27.12.2019 року (а.с. 28 т. 1); 2) Акт прийому передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.01.2020 року на суму 6000,00 грн (а.с. 29); 3) Квитанція до акту прийому-передачі виконаних робіт від 31.01.2020 року на суму 6000,00 грн (а.с. 100 т. 2).

Судом встановлено, що до послуг з надання правничої допомоги позивачем віднесено: - підготовка та направлення адвокатського запиту на дисциплінарну справу - 500,00 грн (1 год.); - вивчення матеріалів дисциплінарної справи - 1500,00 грн (3 год.); - вивчення матеріалів наданих замовником - 1000,00 грн (2 год.); - вивчення нормативної бази - 1000,00 грн (2 год.); - складання позовної заяви - 2000,00 грн (4 год.).

Розглядаючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідально до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно частини сьомої названої статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.

З огляду на предмет розглядуваного спору, обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідає ознакам співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи те, що в рішенні суду від 20.10.2020 року №824/131/20-а судом не вирішено питання про стягнення на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення та наявність підстав для її задоволення в частині на суму 6000,00 грн.

Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України вірним способом відновлення порушеного права позивача в межах спірних правовідносин є стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області.

Керуючись статтями 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву адвоката Сироти Михайла Ілліча подану в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №824/131/20-а, - задовольнити.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58022).

Суддя В.О. Григораш