Ухвала суду № 92896156, 16.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

16 листопада 2020 року справа № 580/5092/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/5092/20

за позовом Державної служби геології та надр України

до публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00223941)

про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, прийнято ухвалу.

11.11.2020 Державна служба геології та надр України, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», просить:

- припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447, наданого публічному акціонерному товариству «Дашуківські бентоніти».

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кодексом адміністративного судочинства України (частини 4, 5 статті 94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото(ксеро)копії документів, що не засвідчені у встановленому порядку, позаяк відсутня дата засвідчення копій.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно з частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

У позові зазначено (аркуш позову № 3), що на підставі акта складено припис від 21.12.20195 № 1051-14/06. Відповідач порушення не усунув, зазначені у приписі вимоги не виконав.

Суд зазначає, що не надано доказів перевірки виконання припису від 21.12.20195, тобто позивачеві варто уточнити дату.

У обґрунтування підстав для анулювання дозволу зазначено статтю 26 Кодексу України про надра, проте не вказано абзац, частину, пункт, що визначає право позивача та/або суду на таке анулювання та/або іншу норму права саме для такого заходу реагування.

У позові не обґрунтовано випадки одночасного застосування позивачем усіх пунктів 4,5,6 статті 26 Кодексу України про надра щодо реалізації права звернення до суду.

Суд зазначає, що статтею 16 Кодексу України про надра встановлено, що переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку, проте позовна вимога сформована про припинення права користування у спосіб не передбачений статтею 26: припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447, наданого публічному акціонерному товариству «Дашуківські бентоніти».

Відповідно до пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі – Порядок № 615) право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України «Про нафту і газ» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

19.08.2008 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітний кар`єр» (далі — ТОВ «Гранітний кар`єр») справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколос» (далі — ТОВ «Еколос») до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі — Міністерство), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору — ТОВ «Гранітний кар`єр» вирішувала спір про визнання нечинним наказу від 18.06.2007 № 297 «Про анулювання та зупинення терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами» (далі — наказ) у частині скасування ліцензії (спеціального дозволу) від 12.05.2003 №2990 (https://www.viaduk.com/clients/vs.nsf/0/933B15086307D0F9C225761100355480?Open Document&CollapseView&RestrictToCategory=933B15086307D0F9C225761100355480&Count=500&), проте відповідного наказу про анулювання дозволу матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду від 19.08.2008 зазначено, що відповідно до статті 19 Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям та громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на таке користування засвідчується актом про надання гірничого відводу. Останній є частиною надр, наданою користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних із видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду (стаття 17 Кодексу). Згідно зі статтею 16 Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами в межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Ці дозволи надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством, як правило, на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що пунктом 6 статті 26 Кодексу та пункт 19 Порядку, пов`язують можливість анулювання спеціального дозволу на користування надрами та припинення права користування надрами з відсутністю факту початку користування надрами надрокористувачем, а не із способами, якими він приступив до користування надрами: шляхом непромислового видобутку корисних копалин, промислової розробки родовища чи виконання підготовчих робіт до такої розробки.

Відповідно до пунктів 9, 10, 13, 19 частини 3 Положення про Державну службу геології та надр України відповідно до покладених завдань: видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення; складає у межах повноважень, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення; вирішує спори з питань користування надрами у порядку, встановленому законодавством.

У позові не йдеться про умови користування/не користування надрами під час зупинення дії спеціального дозволу та/або про оскарження наказу Держгеонадр України від 18.02.2016 № 65 про анулювання, зупинення та поновлення дії спецдозволів за додатками 1,2,3.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі № 823/2162/18 (ЄДРСР 76939666) позов задоволено (у травні 2018 року публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (надалі - Держгеонадр України та/або відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби геології та надр України, оформленого шляхом підписання листа від 17.11.2017 про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447 на видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що знаходиться у Лисянському районі Черкаської області; визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України у поверненні заяви ПАТ «Дашуківські Бентоніти» з доданими документами щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447 на видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що знаходиться у Лисянському районі Черкаської області; зобов`язати Державну службу геології та надр України шляхом видання наказу продовжити ПАТ «Дашуківські Бентоніти» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447 на видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що знаходиться у Лисянському районі Черкаської області, строком на 20 років з одночасним укладенням Державною службою геології та надр України з ПАТ «Дашуківські Бентоніти» угоди про умови користування надрами разом із програмою робіт, що оформлюється як додаток) та визнано протиправним і скасовано рішення Державної служби геології та надр України від 17.11.2017 про відмову у продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447 на видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що знаходиться у Лисянському районі Черкаської області; визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України у поверненні заяви ПАТ «Дашуківські Бентоніти» з доданими документами щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447 на видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що знаходиться у Лисянському районі Черкаської області; зобов`язано Державну службу геології та надр України видати наказ, яким продовжити ПАТ «Дашуківські Бентоніти» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 23.04.2001 № 2447 на видобування бентонітових глин Дашуківської ділянки Черкаського родовища, що знаходиться у Лисянському районі Черкаської області, строком на 20 років з одночасним укладенням Державною службою геології та надр України з ПАТ «Дашуківські Бентоніти» угоди про умови користування надрами разом із програмою робіт, що оформлюється як додаток.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 823/2162/18 (ЄДРСР 80221568) йдеться про те, що повноваження Держгеонадра у контексті позовних вимог, є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому суд не може перебирати на себе його функцій, наказом Держгеонадр України від 18.02.2016 № 65 термін дії спеціального дозволу зупинено.

У наказі №65 йдеться про протокол №2-16 термін дії дозволу від 23.04.2001 2447 - 15, у наказі №85 йдеться про протокол №2-РГ/2020 термін дії дозволу від 23.04.2001 2447 - до 23.04.2036, що не надано.

У позові йдеться про наказ Держгеонадр України від 10.03.2020 № 85 щодо повторного надання строку для усунення порушень та про лист-відповідь від 19.05.2020.

Згідно із підпунктом 8 пункту 22 Порядку № 615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у тому числі у разі невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування.

Згідно із підпунктами 10, 11 Порядку № 615 право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, та коли суб`єкт господарської діяльності протягом двох років, з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами.

У наказі №85 йдеться про зупинення дії спецдозволу 2447, проте не надано доказів на скасування зупинення цього ж дозволу за наказом від 18.02.2016 № 65 та/або втрати чинності окремих пунктів наказу.

Державна служба геології та надр України має здійснювати неналежним чином повноваження щодо захисту інтересів держави. Рішення про анулювання спецдозволу 2447 самим позивачем у матеріалах справи відсутнє, спору з питань користування надрами та/або про наявний спір про правоо не окреслено у позові позивачем.

У листі від 25.03.2020 позивач інформує відповідача: у разі ненадання інформації у визначений строк буде розглянуто питання щодо подальшої дії спецдозволу, проте доводів та доказів на підтвердження розгляду питання Держгеонадрами України за наявного припису матеріали позову не містять.

Верховним Судом у постанові від 21.07.2020 у справі № 822/2240/17 (ЄДРСР 90497887) зазначено, що суди не взяли до уваги обставини, встановлені у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2017 у справі №822/2402/17, що набрала законної сили. У цій справі суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що підстави для скасування наказу відповідача № 272 від 23.08.2016 в частині зупинення дії спеціального дозволу ТОВ «Моноліт-Кривин» на користування надрами серії А № 001971 від 07.02.2013 відсутні, встановив, що Держгеонадрами вжито усіх належних заходів щодо повідомлення позивача про проведення перевірки та надсилання припису з додатком № 1 на належну адресу.

У постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 640/1440/19 (ЄДРСР 89325561) зазначено, що суди попередніх інстанцій під час судового розгляду справи неповністю встановили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не встановили чи дотрималася Держгеонадра порядку, передбаченого статтею 26 Кодексу України про надра щодо припинення ТОВ «Екологічні системи України» відповідно до дозволу №3480 від 21.01.2009 права користування надрами з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, а також не встановили чи відповідала проведена Держгеонадра перевірка та документи, прийняті на підставі такої перевірки вимогам Закону №877-V, зокрема чи були дотриманні Держгеонадра загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), встановлені статтею 4 зазначеного Закону.

У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №200/1466/19-а зазначено: судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що перевірка відповідача не проводилась, акт за результатами здійснення планового заходу з реквізитами, визначеними частиною 6 статті 7 Закону, не складався. У визначений законом спосіб позивачем не встановлювались порушення відповідачем вимог спеціального дозволу, на підставі яких суд мав би визначити обґрунтованість звернення та наявності підстав для припинення права користування. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах у справі П/811/43/17. Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. Судовий порядок контролю є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача: колегія суддів Верховного Суду погодилась з позицією судів попередніх інстанцій щодо визнання обставин, встановлених у справах №640/18534/18-а та №200/11311/18, преюдиційними та такими, що свідчать про відсутність у позивача правових підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 25.07.2012 № 5615, виданого відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі – Закон № 877) підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). Згідно зі статтею 1 Закону № 877 заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Статтею 4 Закону № 877 встановлено, що плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

До матеріалів позовної заяви не надано доказів проведення перевірки виконання суб`єктом господарювання припису від 21.12.2015 № 1051-14/06.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частино 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

У обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивачем зазначено, що строк звернення до суду має обчислюватися саме з дня виникнення підстави, тобто отримання відмови надрокористувача або ненадання відповіді, проте незгоду ПАТ «Дашцуківські бентоніти» матеріали справи не містять. На думку позивача, 15-ти денний строк для надання відповіді у відповідача завершився 17.08.2020, проте у позові не обґрунтовано з посиланням на нормативно – правові акти щодо підстав для висновку про обов`язок відповідача повідомити про згоду або незгоду протягом 15 днів, та не зазначено яких саме днів – робочих чи календарних.

Суд зазначає, що позивач ототожнює поняття «ненадання відповіді» та «незгоди», не зазначаючи нормативно-правового обґрунтування такого твердження.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 121, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом Державної служби геології та надр України до публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами – залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

- нової редакції позовної заяви: із обґрунтуванням наявності підстав для звернення до суду; сформованими позовними вимогами відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;

- засвідчених у встановленому статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України доказів на підтвердження обґрунтування позовних вимог.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова