Рішення № 92894303, 13.11.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6151/20

Провадження №2/442/1472/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання – А Рикало,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобич цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області до ОСОБА_1 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Дрогобицьке лісове» про відшкодування шкоди, завданої держави внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на користь Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 38120,91 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.07.2020 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18.06.2020 між прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури Матолич О.О. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника Гошовської О.В. та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст.75 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік. Встановлено, що у період з 01.11.2019 по 02.11.2019 ОСОБА_1 , без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (лісорубного або лісового квитка), за допомогою бензопили вчинив незаконну порубку трьох хвойних дерев породи ялиця біла з діаметрами у корі біля шийки кореня НОМЕР_1 , 54, 45 см на території кварталу № НОМЕР_2 виділу № НОМЕР_3 Східницького лісництва Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», розташованого в адміністративних межах Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, внаслідок чого Державному підприємству «Дрогобицьке лісове господарство» завдано майнову шкоду в розмірі 38120 грн. 91 коп. В добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодував завдані збитки. Вказує, що як встановлено Дрогобицькою місцевою прокуратурою, Старокропивницькою сільської радою не вжито жодних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а саме до відшкодування шкоди завданої самовільною рубкою дерев, незважаючи на те, що факт самовільної рубки дерев мав місце ще в листопаді 2019, однак позивач по даний час не звернувся до суду з позовом про стягнення завданих відповідачем збитків, що свідчить про неналежне здійснення нею захисту інтересів держави, більше того, останньою скеровано до місцевої прокуратури листа від №204 від 24.09.2020 щодо непред`явлення ними у минулому та у подальшому позовних вимог до відповідача у зв`язку із відсутністю штатних фахівців із юридичної роботи та коштів для залучення сторонніх спеціалістів даного профілю та відсутністю коштів для сплати судового збору, тому наголошує, що зазначені обставини є підставою для реалізації прокурором визначених Конституцією України та законами України повноважень шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Залокотської сільської ради Дрогобицького району. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 01.10.2020 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 26.10.2020. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

26.10.2020 розгляд справи відкладено у зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному на 13.11.2020.

Прокурор Матолич О.О. в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задоволити.

Представник Старокропивницької сільської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки. Відзиву на позовну заяву не подав.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Дрогобицьке лісове» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суду причини неявки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закону України „Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII передбачає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Підставами представництва в суді законних інтересів держави є наявність порушень або загроза порушення інтересів держави.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони с об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ст.1 Лісового кодексу України).

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу (ст.7 Лісового кодексу України).

Згідно з положеннями ст.142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні доходної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст.62 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст.63 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Згідно вимог ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До відання органів місцевого самоврядування, згідно із ст.33 вказаного Закону віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, а також здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення. Повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, крім іншого, також встановлені в статтях 15, 19 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції яких віднесено здійснення координації діяльності відповідних, спеціально уповноважених, державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища на їх території. Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у органів прокуратури виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду із позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Оскільки виконавчий комітет Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області не є юридичною особою на відміну від Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, то він не може бути стороною у справі, а відтак позов вірно заявлений прокурором в інтересах держави в особі Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.

У зв`язку із вищенаведеним, враховуючи бездіяльність органу, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, яка не дивлячись на обізнаність про завдання шкоди навколишньому природному середовищу в її адміністративних межах, встановлення винної особи, яка її завдала, не вжила жодних заходів для її стягнення для зарахування до відповідних бюджетів.

Наведене порушує інтереси держави, яка у зв`язку із цим позбавлена можливості гарантувати та забезпечити проведення лісовідновлювальних та інших природоохоронних заходів на відповідній території, що зумовило необхідність звернення з даним позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури.

З урахуванням вимог ч.4 ст.23 Закону України „Про прокуратуру" Дрогобицькою місцевою прокуратурою листом від 28.09.2020 №04/27-4409вих-20 повідомлена Старокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області про намір вжиття заходів представницького характеру.

Ст. 40 Закону України „Про рослинний світ" від 09.04.1999 № 591-XIV визначено, що порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у: самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів; порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до ст.105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Стаття 41 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 №1264-XII встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно статей 68, 69 цього ж Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 Цивільного кодексу України, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з`ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому, на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.07.2020 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18.06.2020 між прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури Матолич О.О. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника Гошовської О.В. та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст.75 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.

У вищевказаному вироку суду встановлено, що у період з 01.11.2019 по 02.11.2019 ОСОБА_1 , без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (лісорубного або лісового квитка), за допомогою бензопили вчинив незаконну порубку трьох хвойних дерев породи ялиця біла з діаметрами у корі біля шийки кореня 52, 54, 45 см на території кварталу № НОМЕР_2 виділу № НОМЕР_3 Східницького лісництва Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», розташованого в адміністративних межах Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, внаслідок чого Державному підприємству «Дрогобицьке лісове господарство» завдано майнову шкоду в розмірі 38120 грн. 91 коп.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою вищевказаних дерев загальний розмір шкоди з врахуванням щорічних індексації становить 38120,91 грн.

Відповідно до листа Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 24.09.2020 №204 ОСОБА_1 шкоду в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Отже, враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства має нести особа, яка здійснила самовільну рубку лісу, протиправна поведінка якої полягає у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу, внаслідок незаконної порубки лісу державі нанесено збитки на суму 38120,91 грн., а відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності його вини в заподіянні шкоди, то суд повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 гривень в дохід держави.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області на рахунок UA188999980333129331000013150, код платежу 26042100, МФО 832172, Державна казначейська служба України (м.Київ), ЄДРПОУ 04374832 шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 38120 (тридцять вісім тисяч сто двадцять) гривень 91 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Павлів З.С.