Ухвала суду № 92893891, 17.11.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/5452/19

1-кп/337/150/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Бойко Л.Л.

прокурора - Ульянова М.О.

представника потерпілого - адвоката Веліксар А.В.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисників - адвокатів Катанова А.В., Гончаренко П.П., Кравець К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор Ульянов М.О. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку домашнього арешту на раніше визначених умовах, пославшись на те, що ризики, які були підставою для обрання їм відповідних запобіжних заходів, не змінились та не відпали. Зокрема, щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи дані про обвинувачених, відсутність у них стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, наявність у ОСОБА_1 непогашеної судимості і вчинення ним злочинів в період випробувального строку, характер вчинених обвинуваченими протиправних діянь - умисні корисливі злочини, пов`язані із застосуванням до потерпілого психологічного та фізичного насильства, тяжкість можливого покарання, вважає, що обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити новий злочин. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти заявленим ризикам, у зв`язку з чим підстав для зміни раніше обраних запобіжних заходів немає. Проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Катанова А.В. про зміну режиму домашнього арешту з цілодобового на нічний заперечує, оскільки воно заявлено в неналежний спосіб, його копія не вручена прокурору та воно є необґрунтованим. Проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Кравець К.Є. про зміну часу перебування під домашнім арештом не заперечує.

Представник потерпілого - адвокат Веліксар А.В. клопотання прокурора підтримала, вважає, що застосування до обвинувачених домашнього арешту є обґрунтованим та доцільним, ризики, на які послався прокурор, не змінились і продовжують існувати. Щодо ризику впливу на потерпілого, то він є реальним, оскільки кримінальне правопорушення було вчинено із застосуванням фізичного та психологічного насильства до потерпілого, останній по спливу майже року після подій продовжує відчувати почуття страху за своє життя та здоров`я, невпевненості, не може спокійно пересуватися вулицею, вести нормальний спосіб життя. Однак на даний час жодних дій з метою впливу на потерпілого з боку обвинувачених не застосовувалось, для застосування заходів безпеки підстав немає. Проти доводів сторони захисту про необхідність зміни умов домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заперечує, вважає, що обґрунтованих підстав для цього немає.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Гончаренко П.П. проти застосування цілодобового домашнього арешту не заперечували, але адвокат зазначив, що ризики, на які послався прокурор, є необґрунтованими та недоведеними.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Катанов А.В. проти задоволення клопотання прокурора заперечили, пославшись на те, що воно є необґрунтованим та недоведеним. Разом з тим, заявили клопотання про зміну умов раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема, встановлення обов`язку не залишати місце проживання протягом певного періоду часу, а не цілодобово, оскільки він має намір офіційно працевлаштуватися в ФОП ОСОБА_5 і мати належне матеріальне забезпечення, враховуючи, що він проживає разом з батьками, а його батько через стан здоров`я втратив джерело доходу і потребує також матеріальної допомоги з його боку. Жодних відомостей про те, що під час перебування під домашнім арештом, він порушував покладені обов`язки, немає.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Кравець К.Є. проти задоволення клопотання прокурора заперечили, пославшись на те, що воно є необґрунтованим та недоведеним. Разом з тим, заявили клопотання про зміну умов раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, пославшись на те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_3 офіційно працевлаштований в ТОВ «ПАРТНЕР-ГРУП ЛТД» і з урахуванням його графіку роботи, часу проїзду від місця проживання до місця роботи просять дозволити залишати місце проживання з 20.00год до 08.00год наступного дня.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл.18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ст.176,177,ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується судом у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку запобіжного заходу є можливим. Слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити в задоволенні відповідного клопотання, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше застосування запобіжного заходу.

Отже, КПК України покладає обов`язок на сторону обвинувачення довести суду, як обґрунтованість обвинувачення, наявність ризиків непроцесуальної поведінки особи та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Як вже зазначалось, в межах даної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ч.2 ст.189 КК України.

Вказані злочини, крім ч.2 ст.146 КК України, є тяжкими. Однак, виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочинів та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою. Наявність підстав для тримання особи під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Крім того, суд виходить з того, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, на даний час здійснюється дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Тому, на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинувачених до скоєння кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим є доведеною підстава, передбачена п.1 ч.1 ст.194 КПК Україна, яка повинна враховуватись при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Як вказує сторона обвинувачення, усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинення тяжкого умисного корисливого злочину, з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі, а також враховуючи відсутність у обвинувачених постійного джерела доходу, стійких соціальних зв`язків та утриманців, наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 не знятої та непогашеної судимості, а також наявність відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інших кримінальних проваджень, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 можуть переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з цим, оцінивши обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 переховуватись від суду з боку сторони обвинувачення жодними належними та допустимими доказами не доведена.

Як встановлено судом, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були затримані 01.08.2019р., ОСОБА_3 - 03.08.2019р., тобто фактично після вчинення злочинів, відносно них первісно було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в подальшому його замінено на домашній арешт.

Жодних відомостей про те, що обвинувачені, перебуваючи певний період часу під вартою, в подальшому - під домашнім арештом, в т.ч. не цілодобовим, можуть переховуватись від суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, клопотання прокурора не містить. Як повідомив в судовому засіданні прокурор Ульянов М.О., стороні обвинувачення не відомі відповідні обставини.

Виходячи з практики ЄСПЛ, суд вважає, що ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися виключно з погляду тяжкості діяння та суворості можливого покарання.

Крім того, суд в котрий раз зазначає, що вищезазначений ризик вже неодноразово відхилявся судом під час вирішення питання щодо продовження строку дії застосованих до обвинувачених запобіжних заходів і жодних відомостей про те, що він виник та існує знов, прокурором в клопотанні не зазначено та не доведено. Такі обставини не повідомлені ним і в судовому засіданні.

Разом з цим, вказані особи наразі обвинувачуються у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, в т.ч. тяжких, з корисливих мотивів, із застосування психологічного та фізичного насильства до потерпілого та погрозою застосування такого насильства.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше був судимий і в межах даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні злочинів в період випробувального строку, встановленого попереднім вироком суду. Крім того, на даний час в провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, в якому він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189 КК України, запобіжний захід не застосовано.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 раніше не судимі. На даний момент відносно ОСОБА_3 на розгляді в судах перебувають декілька кримінальних проваджень, в яких він обвинувачується за ч.2 ст.146, ч.3 ст.185, ч.2 ст.189 КК України, і в яких запобіжні заходи йому на даний момент також не застосовані.

Доказів наявності у обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стабільного джерела доходу немає.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про можливість обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинити інші кримінальні правопорушення як ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи пояснення в суді потерпілого ОСОБА_6 , обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, зокрема, застосування психологічного та фізичного насильства до потерпілого та виказування погрози застосування такого насильства, суд також вважає наявним та доведеним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_1 незаконного впливу на потерпілого.

Відомостей про те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинювали тиск, вплив на потерпілого ОСОБА_6 , матеріали справи не містять. Ці обставини в судовому засіданні підтвердила представник потерпілого - адвокат Веліксар А.В. У зв`язку з цим ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, відносно цих обвинувачених стороною обвинувачення не доведений.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів, суд відповідно до ст.178 КПК України, враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , - тяжкі, крім ч.2 ст.146 КК України, яка є середньої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує кожному обвинуваченому у разі визнання їх винуватими у цих злочинах, наявність у обвинувачених постійного місця мешкання, за якими вони характеризуються позитивно, обвинувачений ОСОБА_3 одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, вік та стан здоров`я обвинувачених, зокрема, те, що ОСОБА_3 має ряд хронічних захворювань та є інвалідом 3 групи, у обвинуваченого ОСОБА_1 також виявлений ряд захворювань, обвинувачений ОСОБА_3 на даний час офіційно працевлаштований, інші обвинувачені - офіційно не працевлаштовані, відомостей про наявність у них стабільного джерела доходу немає, обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий і зараз обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів в період випробувального строку, інші обвинувачені - не судимі.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним з боку сторони обвинувачення наявність відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ризиків, передбачених п.3,5 ч.1 ст.177 КПК України, відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що є підставою для подальшого застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи цих обвинувачених, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Враховуючи усі вище перелічені обставини, суд вважає, що на даний час підстав для застосування стосовно цих обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів не має.

У зв`язку з цим підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту немає і його дію слідпродовжити до 2-х місяців, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на тих самих умовах, які діють на теперішній час.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Катанова А.В. про зміну умов застосованого до нього домашнього арешту та надання йому можливості залишати місце свого проживання протягом певного періоду часу у зв`язку з працевлаштуванням, суд відхиляє, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували відповідні обставини, не надано. В даному випадку гарантійний лист ФОП ОСОБА_5 від 16.11.2020р. за №11/20, яким він підтверджує згоду та готовність прийняти ОСОБА_1 на посаду менеджера роздрібної торгівлі непродовольчими товарами з графіком роботи з 09.00год до 17.00год, вихідний - неділя, суд вважає недостатнім для вирішення зазначеного питання.

Крім того, суд вважає, що характер та ступень тяжкості діянь, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , встановлені судом ризики та інші вищеперелічені обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом свободи особистості, і виправдовують наявність певних обмежень в правах обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема, обов`язку не залишати житло цілодобово та неможливість офіційного працевлаштування. При цьому, відомостей про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких доходів, майна, наявність утриманців і нагальної потреби в працевлаштуванні стороною захисту не надано.

В той же час, за клопотанням сторони захисту, проти якого не заперечував прокурор, суд вважає можливим змінити обвинуваченому ОСОБА_3 умови домашнього арешту - із заборони залишати житло в період часу з 18.00год. до 07.00год. наступного дня на заборону залишати житло у період часу з 20.00години до 08.00години наступного дня у зв`язку з його працевлаштуванням з 10.11.2020р. в ТОВ «ПАРТНЕР-ГРУП ЛТД», що підтверджено довідкою №1655 від 09.11.2020р..

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце мешкання, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Жодних відомостей про порушення ним покладених в межах застосування запобіжних заходів процесуальних обов`язків в матеріалах справи не міститься і жодним учасником справи не повідомлено.

Таким чином, клопотання прокурора слід задовольнити.

Керуючись ст.2,7,176-178,183,194,199,331 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Ульянова М.О. про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням обов`язків не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, прибувати за першою вимогою до суду, не відлучатися із міста Запоріжжя без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, - до 17 січня 2021р. включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, змінивши його режим, а саме, з покладанням обов`язків не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , з 20.00год. до 08.00год наступного дня, прибувати за першою вимогою до суду, не відлучатися із міста Запоріжжя без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, - до 17 січня 2021р. включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням обов`язків не залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово, прибувати за першою вимогою до суду, не відлучатися із міста Запоріжжя без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими обвинуваченими, носити електронний засіб контролю, на строк до 17 січня 2021р. включно.

Строк дії ухвали суду про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладання зазначених обов`язків становить два місяці, тобто до 17 січня 2021р. включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали суду доручити Хортицькому ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Про прийняття ухвали до виконання невідкладно повідомити Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що працівники органів Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань. В разі невиконання покладених обов`язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А.Мурашова

17.11.2020