Рішення № 92893470, 17.11.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.11.2020

Справа № 334/5307/20

Провадження № 2/334/3443/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Косаренко А.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування (зняття) арешту та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, в якому просила скасувати арешт будинку за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на все нерухоме майно ОСОБА_3 , накладений по постанові б/н від 23.02.2007 у Ворошиловському районі м. Донецька, заб. 80 ВП 3005870та визнати за нею право власності на 2/3 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 , який за життя заповіту не залишив. Після його смерті позивачка як дружина отримала право на спадкування за законом, як спадкоємець першої черги, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину. Інших спадкоємців, окрім позивачки після померлого немає, оскільки їх син - ОСОБА_4 , помер раніше батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сохою О.Б. на підставі заяви позивачки. Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді 2/3 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час оформлення якої стало відомо про наявність обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , який накладено на особу, ПІБ якої повністю ідентично ПІБ спадкодавця. Зняти арешт чи отримати будь-які відомості щодо наявного арешту неможливо, оскільки його накладено органами ДВС на окупованій території у м. Донецьку, де померлий ніколи не проживав і не перебував. Постановою приватного нотаріуса Сохи О.Б. від 15.05.2020 позивачці у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка відмовлено, на підставі того, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності міститься запис про накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_3 . Отже, при накладенні обтяження на майно особи прізвище, ім`я та по-батькові якої повністю співпадає з прізвищем ім`ям та по-батькові померлого чоловіка позивачки помилково обтяжено все спадкове майно, яке належить ОСОБА_1 . В теперішній час підстави для існування помилково накладеного обтяження на майно спадкодавця - відсутні, а наявний арешт перешкоджає позивачці оформити спадщину після смерті чоловіка та вільно володіти і розпоряджатись належним їй майном у подальшому, що є порушенням її прав, як власника майна. У зв`язку з тим, що зняття вищевказаного обтяження у позасудовому порядку неможливо, позивачка вимушена була звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою від 22.09.2020 відкрите провадження по справі та за клопотанням позивачки витребувана у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сохи Олени Борисівни копія спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Витребуваний доказ наданий суду 01.10.2020. Ухвалою від 26.10.2020 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомила.

Представниця позивачки – адвокат Серболова Н.М. у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, позов підтримала.

Представник відповідача Запорізької міської ради у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомила.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 1 ст.1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 31.10.2019. Факт родинних відносин позивачки та її померлого чоловіка підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 20.01.1998.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сохи О.Б. з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 13.12.2019 була заведена спадкова справа № 52/2019.

Відповідно до вказаної спадкової справи, ОСОБА_3 заповіту за життя не залишив. Після його смерті право на спадкування за законом, як спадкоємець першої черги, отримала його дружина – позивачка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Інших спадкоємців, окрім позивачки, після смерті ОСОБА_3 немає, оскільки спільний син позивачки та спадкодавця - ОСОБА_4 помер раніше батька, а саме 29.09.1987.

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді 2/3 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.1998, посвідченого державним нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори (зареєстровано в реєстрі за № 2-379), що підтверджується копією вказаного свідоцтва та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 204315918 від 16.02.2020.

Згідно з технічним паспортом на будинок АДРЕСА_2 , за даними ТОВ «ЗМБТІ» станом на 01.01.2013 співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_2 (володіє 1/3 часткою) та ОСОБА_3 (володіє 2/3 частками).

Під час оформлення спадщини у приватного нотаріуса виявилося, що на майно ОСОБА_3 існує обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що увійшло до складу спадщини після його смерті.

У зв`язку з вказаним, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Соха О.Б. 15.05.2020 прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, із змісту якої вбачається, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності міститься запис про накладення арешту на все нерухоме майно гр. ОСОБА_3 , рік народження або реєстраційний номер облікової картки платника податків у ДР якого відсутній, накладений по постанові б/н від 23.02.2007 року у Ворошиловському районі м. Донецька, заб. 80 ВП 3005870.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього праві чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо («Volovik v. Ukraine», №15123/03, §45, ЄСПЛ, 6.12.2007).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів («Brumarescu v. Romania», №28342/95, §61, ЄСПЛ, від 28.10.99).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції містить 3 окремі норми: перша, що виражається в 1-му реченні абз.1 та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в 2-му реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в абз.2, визнає право договірних держав серед іншого контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків утручання в право мирного володіння майном, повинні тлумачитись у світлі загального принципу, закладеного 1-ю нормою. Перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання держоргану в право на мирне володіння майном повинне забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст.1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти («East West Alliance Limited v. Ukraine», №19336/04, §166 — 168, ЄСПЛ, від 23.01.2014).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував у схожих фактичних обставинах порушення ст.1 Першого протоколу конвенції (рішення у справі «Gladysheva v. Russia», від 6.12.2011; «Pchelintseva and others v. Russia» від 17.11.2016). У даній справі право власності позивача на спадкове майно, що має їй вільно належати у володінні та розпорядженні, має бути відновлено в судовому порядку, адже його порушення відбулось в тому числі, і в зв`язку із недотриманням національного законодавства при здійсненні реєстрації обтяження без ідентифікуючих ознак особи, майно, якої обтяжується.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Досліджені судом докази, дають підстави для висновку що спадкодавець ОСОБА_3 станом на 23.02.2007 (час накладення арешту у виконавчому провадженні № 3005870) проживав у м. Запоріжжі, а не у м. Донецьку, належне йому нерухоме майно також знаходилось у м. Запоріжжі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження», в редакції, чинній станом на 23.02.2007, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Таким чином, були відсутні підстави для проведення виконавчих дій щодо спадкодавця ОСОБА_3 у м. Донецьку.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що арешт був накладений не на майно спадкодавця ОСОБА_3 , а на майно іншої особи, яка має аналогічні прізвище, ім`я та по батькові.

У теперішній час підстави для існування накладеного обтяження на майно спадкодавця відсутні, перешкоджають позивачці оформити спадщину після смерті чоловіка та вільно володіти і розпоряджатись належним їй майном у подальшому, що є порушенням її прав, як власника майна.

Таким чином, вимоги позивачки про скасування арешту нерухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд встановив, що позивачка, як спадкоємець ОСОБА_3 першої черги за законом, прийняла спадщину у встановленому законом порядку, що підтверджується спадковою справою. Але, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус їй відмовила, у зв`язку з арештом майна спадкодавця. Таким чином, вимога про визнання за позивачкою права власності на спадкове майно є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування (зняття) арешту та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Скасувати арешт з будинку за адресою: АДРЕСА_2 , накладений на все нерухоме майно ОСОБА_3 , рік народження або реєстраційний номер облікової картки платника податків у ДР якого відсутній, накладений на підставі постанови б/н від 23.02.2007 у Ворошиловському районі м. Донецька, заб. 80 ВП 3005870.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після чоловіка - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, місцезнаходження: пр. Соборний, буд.206, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 04053915.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: