Рішення № 92892565, 12.11.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/2435/20

2/243/1270/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , третя особа: Слов`янська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостандарт СВ», про зняття арешту з рухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Слов`янський філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостандарт СВ», про зняття арешту з рухомого майна. Свої вимоги обґрунтував тим, що 15 серпня 2015 року він вирішив придбати легковий автомобіль TOYOTA Camry 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 у громадянина ОСОБА_2 . З цією метою він разом з відповідачем ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Зубкової А.О. та отримали витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна АКС № 302886 від 15 серпня 2015 року, згідно якого зазначений предмет рухомого майна у реєстрі обтяжень рухомого майна не перебуває.

26 вересня 2015 року за рахунок позивача проведено два експертних дослідження автомобіля з метою встановлення змін номерів кузова, двигуна та відповідність конструкції й технічного стану переобладнаного транспортного засобу.

У зв`язку з тим, що автомобіль відповідав всім правовим нормам дорожнього руху, позивач через торгівельну організацію Слов`янську філію ТОВ «Автостандарт СВ» придбав у власність автомобіль, відповідно до довідки-рахунку серії ААЕ № 271938 від 26 вересня 2015 року, за що сплати відповідачу 50000 грн., а той передав автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію. Відповідно до запису в довідці-рахунку, транспортний засіб повинен бути зареєстрований (перереєстрований) у реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції протягом десяти днів з моменту придбання. Проте, позивач продовжував володіти та користуватись автомобілем відповідно до довідки-рахунку та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого на ім`я відповідача.

Так, 07 травня 2017 року на вказаному транспортному засобі позивач рухався по автошляху «Київ – Харків - Довжанський», де був зупинений співробітником поліції на блокпосту «БЗС». Співробітниками поліції йому роз`яснено, що підставою для зупинки виявилось спрацювання системи відео контролю «Рубіж», у зв`язку з чим на місце зупинки прибуде представник державної виконавчої служби. Згодом на блокпост «БЗС» прибув старший державний виконавець Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Дідевич І.О., який пояснив, що Департаментом державної виконавчої служби МЮУ відкрито виконавче провадження та на підставі постанови серії ВП № 51964907 від 23 серпня 2016 року накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а автомобіль, що належить останньому оголошено у розшук. Того ж дня зазначений автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію вилучено старшим державним виконавцем Дідевичем І.О.

Вважає, що накладення арешту на автомобіль TOYOTA Camry 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та його вилучення, позбавляє його можливості переоформити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з ОСОБА_2 на себе.

Тому, просить суд зняти арешт з автомобіля марки TOYOTA Camry 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Будучи належним чином повідомленим щодо дати та часу розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 у судове засіданні не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Департаменту ДВС МЮУ – Михайленко Д.О., 27 квітня 2020 року надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник . Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності – суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Позивач не вказує на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи органу ДВС, а також позивач не є стороною виконавчого провадження та/або учасником виконавчого провадження, у перебігу виконання якого посадовою особою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на оспорювань рухоме майно.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може вернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Наведена норма Закону роз`яснена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6, якою передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до прав судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним за законних підстав. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 звертався до суду із позовом про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, в якому винесено постанову про арешт рухомого майна. 23 листопада 2017 року Слов`янським міськрайонним судом Доненецької області по справі № 243/7100/16-ц позовні вимоги задоволено. Відповідачем подано апеляційну скаргу, яку постановою від 31 січня 2018 року задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2018 року по справі № 243/7100/16-ц скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2018 року залишено без змін.

Таким чином, судовими інстанціями досліджено факт наявності заборгованості ОСОБА_2 перед відповідними стягувачами, та як наслідок, встановлено факт недоцільності скасування заходів примусу відносно майна боржника, у тому числі оспорюваного позивачем майна.

Також, позивач двічі звертався до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовами про визнання права власності на майно. Проте, у позовах не було вказано про зняття арешту майна. По справі № 2/243/2732/2017 ухвалою від 24 травня 2017 року, позов залишено без руху, у справі № 243/6158/17 заочним рішенням від 23 жовтня 2018 року позов залишено без задоволення.

Крім того, позивач підтверджує факт щодо недотримання ним вимог діючого законодавства відносно здійснення державної реєстрації придбання майна. Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, маро і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Також вказаним Порядком регламентовано, що особи, які порушують цей Порядок несуть відповідальність згідно з законом.

З огляду на наведене, під час вчинення виконавцем дії щодо арешту оспорюваного майна, у останнього були відсутні підстави вважати, що таке майно належить іншій особі.

Законом передбачено, що підставою для зняття арешту з усього майна боржника є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягненої з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. На теперішній час наведені підстави щодо зняття виконавцем арешту з оспорюваного рухомого майна, відсутні.

Просить суд, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, проте направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій також не заперечував проти задоволення позовних вимог Полігенько В.О.

Представник третьої особи – Слов`янської філії ТОВ «Автостандарт СВ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Слов`янський філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостандарт СВ», про зняття арешту з рухомого майна, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 13 грудня 2005 року Слов`янським МРЕВ, автомобіль марки TOYOTA моделі Camry, 2005 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно з Довідкою-рахунком серії ААЕ № 271938, виданої Слов`янською філією ТОВ «Автостандарт СВ» 26 вересня 2015 року ОСОБА_1 , останньому за 50000 грн. продано і видано легковий автомобіль марки TOYOTA Camry кузов № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) серії НОМЕР_2 .

Постановою про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 51964907, винесеною 22 серпня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В., відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 49499305, виданої 15 березня 2016 року ВПВР Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 1485801,24 грн.

Як вбачається з постанови про арешт майна боржника, винесеної 23 лютого 2017 року в межах зазначеного вище виконавчого провадження, на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 накладено арешт. У зв`язку з арештом майна, 23 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. винесено постанову, якою оголошено в розшук транспортні засоби, які належать боржнику ОСОБА_2 , а саме: ПА 3,5 (2008), сірого кольору ДНЗ НОМЕР_4 ; TOYOTA Camry 2362, (2005), чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_1 ; ВАЗ 2108, (1994) ДНЗ НОМЕР_5 .

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Відносини, що виникають з питань державної реєстрації або перереєстрації транспортних засобів, в тому числі автомобілів, автобусів, самохідних машин, мотоциклів, причепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів, регулюються відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року.

Так, зазначеним Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків і який є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Пунктами 1-2 Порядку закріплено, що представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 7 цього Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Згідно з п. 8 цього Порядку документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Таким чином, довідка-рахунок серії ААЕ № 271938, копія якої надана позивачем, свідчить лише про правомірність придбання ОСОБА_1 транспортного засобу – легкового автомобіля марки TOYOTA моделі Camry, 2005 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 .

Крім того, у зв`язку з тим, що позивачем не виконані вимоги з державної реєстрації транспортного засобу в спеціалізованих підрозділах МВС, право власності на спірний автомобіль в останнього не виникло. Поважних причин та обставин, за яких позивачем не виконано зазначених дій у встановлених діючим законодавством строк, позивачем ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні не наведено, відповідних доказів не надано. А так само не надано документів, які підтверджують звернення ОСОБА_1 до територіальних органів з надання сервісних послуг МВС за продовженням строку державної реєстрації.

Пунктом другим постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Абзацом 4 пункту 16 Порядку встановлено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до абз. 2 п. 2.2 ПДР України, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже, власник транспортного засобу - легкового автомобіля марки TOYOTA моделі Camry, 2005 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , на який накладено оскаржуваний арешт, не змінювався та без належного оформлення ОСОБА_1 свого права власності, фактично перебував у користуванні останнього.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року, У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом тринадцятим Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року визначено, що при розгляді справ судам належить звертати увагу на те, чи додержані відповідною службовою особою вимоги закону про опис та арешт майна, зокрема, чи перелічено в акті опису інше майно, у тому числі те, що знаходиться у спільній власності боржника з іншими особами, яке не описувалось, а також чи не описано те майно, на яке стягнення не може бути звернене за виконавчими документами або може бути звернене лише в передбачених законодавством випадках.

Зважаючи на те, що позивач внаслідок власної бездіяльності не здійснив обов`язкових дій з перереєстрації транспортного засобу, та не виконав відповідних вимог діючого законодавства, ним не було набуте право власності на автомобіль марки TOYOTA моделі Camry, 2005 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , а отже право власності на даний транспортний засіб залишалось за відповідачем ОСОБА_2 , тому державним виконавцем в силу приписів Закону України «Про виконавче провадження» правомірно накладено арешт на вказаний автомобіль.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 181, 316, 317, 328, 334, 640, 655 Цивільного кодексу України, статтею 34 Закону України «Про дорожній рух», статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року, ст. ст.10,12,13,76,81,89,200,263-265,354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , третя особа: Слов`янська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостандарт СВ», про зняття арешту з рухомого майна – відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 17 листопада 2020 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко