Рішення № 92890686, 12.11.2020, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/559/20

Провадження № 2-а/169/23/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

представника позивача Лавренчука О.В.,

відповідача Голіча В.М.,

представника відповідача Філюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Голіча Віктора Мечиславовича, Державної екологічної інспекції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Голіча В.М. (далі - державний інспектор Голіч В.М.), Державної екологічної інспекції у Волинській області про скасування постанови № 000901 від 6 квітня 2020 року, винесеної державним інспектором Голічем В.М., якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 47 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Позов мотивований тим, що згідно з оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він на земельній ділянці, що знаходиться біля села Верба Володимир-Волинського району на території Оваднівської ОТГ і належить ОСОБА_2 , здійснював самовільне користування надрами місцевого значення, а саме: забір піску екскаватором, номерний знак НОМЕР_1 .

Вказуючи, що 18 лютого 2020 року він уклав із власником земельної ділянки ОСОБА_2 договір про надання послуг №2-1, зокрема, щодо очищення земельної ділянки та її технічної рекультивації, самовільного користування надрами та забір піску не здійснював, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, просив її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідачі у цій справі подали відзиви на адміністративний позов, а Державна екологічна інспекція у Волинській області також - додаткові пояснення, у яких вказали, що заперечують проти позовних вимог та просять у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону. На думку відповідачів факт самовільного користування ОСОБА_1 надрами підтверджується Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18-21 травня 2020 року, протоколом огляду місця події від 19 березня 2020 року, а сплата позивачем штрафу у розмірі 510 гривень, який накладено оскаржуваною постановою, свідчить про визнання ним вини у вчиненні правопорушення (а.с. 29-58, 62-65, 67-80).

Ухвалою суду від 11 листопада 2020 року у задоволенні клопотання відповідача Державної екологічної інспекції у Волинській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду в цій адміністративній справі відмовлено (а.с. 128).

У судове засідання позивач не з`явився, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 121).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав із викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Відповідач Голіч В.М. та представник відповідача Філюк С.П. у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 242-1 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 47 КУпАП.

Від імені зазначеного центрального органу виконавчої влади розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу допустимості, належності і достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Судом встановлено, що 6 квітня 2020 року державним інспектором Голічем В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001085, в якому зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги статей 4, 16, 18, 19 Кодексу України Про надра (а.с. 17).

На підставі протоколу 6 квітня 2020 року державним інспектором винесено постанову № 000901, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 47 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 18).

У постанові вказано, що ОСОБА_1 на земельній ділянці, що знаходиться біля села Верба Володимир-Волинського району на території Оваднівської ОТГ і належить ОСОБА_2 на праві власності, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства здійснював самовільне користування надрами місцевого значення, а саме: забір піску екскаватором, номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив статтю 65 Кодексу України Про надра.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У постанові позивачу ставиться в провину порушення статті 65 Кодексу України Про надра, статті 47 КУпАП, які передбачають відповідальність, зокрема, за самовільне користування надрами, яке, на думку державного інспектора, полягає в заборі піску екскаватором.

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення державний інспектор посилається на порушення ОСОБА_1 інших норм закону - статей 4, 16, 18, 19 Кодексу України Про надра.

Відповідно до вказаних норм закону земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (стаття 18 Кодексу України Про надра).

Відповідно до статті 23 Кодексу України Про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 0720584400:00:001:0575, що знаходиться на території Овадніської сільської ради Володимир-Волинського району, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства належить ОСОБА_2 (а.с. 76-78).

18 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг № 2-1, зокрема, щодо очищення зазначеної земельної ділянки та її технічної рекультивації (а.с. 19).

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що саме такі роботи і проводилися на належній ОСОБА_2 земельній ділянці.

На підтвердження факту самовільного користування позивачем надрами відповідачі надали акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18-21 травня 2020 року (а.с. 41-42), протокол огляду місця події від 19 березня 2020 року з фототаблицею (а.с. 71-73), рапорт поліцейського від 19 березня 2020 року (а.с. 74) та квитанцію про сплату штрафу (а.с. 43).

Зазначений акт перевірки суд до уваги не приймає, оскільки він складений через два місяці після події правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності (19 березня 2020 року), та винесення оскаржуваної постанови (6 квітня 2020 року), у зв`язку з чим вказаний документ не має правового значення для вирішення цієї справи.

Державний інспектор Голіч В.М. у судовому засіданні вказував, що склав протокол та виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності виключно на підставі протоколу огляду місця події від 19 березня 2020 року та документів, які надіслали йому працівники поліції, очевидцем події він не був, до огляду місця події, як спеціаліст, не залучався і якими технічними засобами вимірювалася глибина ям йому невідомо.

Зі змісту протоколу огляду місця події видно, що об`єктом огляду є земельна ділянка з кадастровим номером 0720584400:00:001:0575, що належить ОСОБА_2 . Під час огляду виявлено ями різної глибини (від 2 до 5 метрів). Біля ями стоїть трактор марки КРАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу на те, що огляд місця події є слідчою дією і може проводитися в межах досудового розслідування, проте у протоколі відсутній номер кримінального провадження з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в рамках якого проводився огляд.

Крім того, до протоколу огляду додано фототаблицю із зображеннями загального вигляду земельної ділянки, яка має інший кадастровий номер - 07205844:00:001:0572, та належить іншій особі - ОСОБА_2 .

Такі ж відомості містяться і в рапорті поліцейського від 19 березня 2020 року.

Аналіз зазначених документів, на підставі яких державний інспектор виніс оскаржувану постанову, не дає жодних підстав дійти висновку про вчинення ОСОБА_1 самовільного користування надрами.

Більше того, з наданих відповідачами документів видно, що екскаватором керував ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 .

Наведене беззаперечно свідчить про невідповідність фактичним обставинам справи сформульованої, як у протоколі, так і в постанові, суті правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності.

Окрім цього, в оскаржуваній постанові відсутні відомості про інші обставини, що мають значення для розгляду справи і підлягають доказуванню: дату і час вчинення правопорушення, об`єм видобутого піску, розмір та глибину ям, умисел правопорушника тощо, а також про врахування державним інспектором при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, як цього вимагають положення статті 33 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Аналіз встановлених обставин та матеріалів справи дає підстави для висновку, що надані відповідачами докази не відповідають критеріям належності і допустимості, оскільки не підтверджують обставин, що підлягають доказуванню, і того, що позивач, який не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, навіть не був за кермом транспортного засобу, здійснював самовільне користування надрами, а також, що забір піску екскаватором за встановлених судом обставин в розумінні закону є самовільним користуванням надрами.

Доводи відповідачів про те, що сплата позивачем штрафу беззаперечно свідчить про визнання ним вини у вчиненні правопорушення є безпідставними і на увагу не заслуговують, оскільки суперечать положенням статті 77 КАС України, відповідно до якої обов`язок доведення правомірності рішення покладається саме на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 22 липня 2019 року в справі № 757/2757/16-а.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини 1, 2 статті 7 КУпАП).

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.

Відповідачами не було надано до суду жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів про вчинення позивачем правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 47 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності державний інспектор Голіч В.М. не встановив всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи та за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення притягнув останнього до адміністративної відповідальності, що, в свою чергу, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи те, що відповідачем у справах про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення, то в цій справі належним відповідачем є Державна екологічна інспекція у Волинській області.

З огляду на вказане, відповідач державний інспектор Голіч В.М. в розумінні процесуального закону є неналежним відповідачем у цій справі і в задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.

Наведена правова позиція щодо належності відповідача викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а.

Відповідно до статті 139 КАС України з Державної екологічної інспекції у Волинській області за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача 420 гривень судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-247, 272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення № 000901 від 6 квітня 2020 року, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Голічем Віктором Мечиславовичем, якою притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 47 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Голіча Віктора Мечиславовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Волинській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через Турійський районний суд Волинської області.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: Лавренчук Олександр Володимирович, адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Голіч Віктор Мечиславович, адреса місця знаходження: вулиця Степана Бандери, 20, місто Луцьк, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Державна екологічна інспекція у Волинській області, адреса місця знаходження: вулиця Степана Бандери, 20, місто Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 38009738.

Головуючий

Повне рішення складено 17 листопада 2020 року