Рішення № 92890052, 27.10.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. Рівне №460/6687/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання З.В. Рожко та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Гай І.М., відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДубенської міської ради визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Дубенської міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення від 05.06.2020 №4949, зі змінами відповідно до рішення №5017 від 14.08.2020, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки (кадастровий номер 5610300000:03:002:1801), розташованої в АДРЕСА_1 , площею 0,0040 га у власність для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а також про зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки такої земельної ділянки з метою її придбання у власність шляхом викупу.

Ухвалою суду від 11.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/6687/20. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.10.2020.

Ухвалою суду від 13.10.2020 підготовче засідання закрито і призначено розгляд справи по суті на 27.10.2020.

В судове засідання 27.10.2020 сторона відповідача участі жодного представника не забезпечила, про причини неприбуття суд не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду через існування поважних причин не подавала. З урахуванням вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд провів розгляд справи за відсутності представника сторони відповідача.

В судовому засіданні 27.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частину ухваленого рішення.

Згідно змісту позовної заяви і пояснень представника позивача, між ОСОБА_1 і Дубенською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а саме: для встановлення торгового павільйону в комплексі з автобусною зупинкою, який після закінчення строку його дії, був надалі пролонгований. Пояснив, що у процесі використання вказаної земельної ділянки, у відповідності до умов домовленості позивачем було здійснено будівництво магазину, який належить йому на праві приватної власності. З метою отримання у свою власність земельної ділянки на якій розташований цей об`єкт нерухомості він звернувся до відповідача із заявою разом з усіма необхідними документами, в якій просив передати її у приватну власність шляхом викупу. Вказав, що рішенням відповідача позивачу безпідставно відмовлено у наданні дозволу на викуп означеної вище ділянки з покликанням на рішення міської ради від 12.04.2019 року №3690, яким заборонено надання земельних ділянок у власність у межах зупинок громадського транспорту. Наголосив, що вичерпний перелік правових підстав для відмови у задоволенні таких заяв міститься в Земельному кодексі України і такої причини, як наявність іншого рішення органу місцевого самоврядування там не передбачено. До того ж, зазначив, що на бажаній для позивача земельній ділянці не знаходяться об`єкти, які унеможливлюють її передачу у приватну власність. Повідомив, що будівництво магазину здійснювалось у комплексі з автобусною зупинкою. При цьому компетентним контролюючим органом було здійснено перевірку такого будівництва і не виявлено порушень, а також не зазначено ніяких обмежень щодо використання такої нерухомості, зокрема і ділянки, на якій вона знаходиться. Вважає, що за відсутності правових підстав для ухвалення спірного рішення відповідач зобов`язаний задовольнити заяву та продати позивачу відповідну земельну ділянку. З наведеного просив задовольнити позовні вимоги.

Згідно відзиву на позовну заяву, сторона відповідача позов не визнає. На обґрунтування своїх заперечень Дубенська міська рада покликається на те, що на земельній ділянці, яку просить відчужити йому позивач, крім збудованого ним магазину розташована зупинка громадського транспорту. Стороною відповідача наголошено, що такий об`єкт відповідно до державних будівельних норм є одним з елементів вулиці міста, а тому місцем загального користування населення. Відтак, заборона щодо його передачі з комунальної вартості у приватну чітко встановлена статтею 83 Земельного кодексу України. Також вказано, що на підставі таких законодавчих приписів 12.04.2020 Дубенською міською радою видано рішення №3690, яким заборонено надавати земельні ділянки у власність, в межах зупинок громадського транспорту, яке є чинним та не скасованим, а тому його дія розповсюджується на спірні правовідносини. Підкреслено, що ухвалення рішень щодо земельних питань на території міста Дубно є виключною компетенцією відповідача, а тому суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. З тих підстав сторона відповідача просила у позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

23 грудня 2016 року між ОСОБА_1 (в договорі - орендар) та Дубенською міською радою (в договорі - орендодавець) укладено договір оренди землі.

Відповідно до пункту 1 такого договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, а саме: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - для встановлення торгового павільйону в комплексі з автобусною зупинкою, яка розташована на вул. Заводська, м. Дубно згідно з викопіюванням (а.с. 10-17).

Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0040 га, в тому числі 0,0040 га забудованих земель, на підставі протоколу проведення земельних торгів (аукціону) від 23 грудня 2016 року (а.с.13-14).

Пунктом 3 договору передбачено, що на земельній ділянці немає розташованих об`єктів нерухомого майна, а пунктом 4 - що в оренду передається тільки земельна ділянка, кадастровий номер 56103000000:03:002:1801.

Відповідно до пункту 14 вказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для встановлення торгового павільйону в комплексі з автобусною зупинкою).

23 грудня 2016 року, відповідно до акту приймання передачі, зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_1 для використання (а.с.18).

Для виконання пункту 14 договору, позивачем отримано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради №32 від 25.07.2017, на об`єкт «Будівництво магазину в комплексі з автобусною зупинкою на вул.Заводській в м.Дубно» (а.с.23).

За результатами проведення заходу контролю щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності проведеного у період 15.01.2018 по 23.01.2018 і оформленого актом №14 на замовлення позивача Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області порушень вимог законодавства у вказаній сфері на об`єкті «Будівництво магазину в комплексі з автобусною зупинкою на АДРЕСА_1 » не виявлено (а.с.24-33).

У відповідності до пункту 14 договору ОСОБА_1 було здійснено будівництво магазину площею 34,4 м2.

10 січня 2018 року ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначену вище будівлю магазину, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1459819856103 (а.с.35-37).

Згідно з довідкою Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради від 09.01.2018 №1/108-4, нововзбудованому магазину в комплексі з автобусною зупинкою, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 56103000000:03:002:1801, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 08.11.2019 №4237 позивачу поновлено договір оренди вказаної вище земельної ділянки від 23.12.2016 строком на 10 років (до 23.12.2029), про що сторонами цієї домовленості складено додаткову угоду від 20.11.2019, в якій визначені умови подальшої оренди такої ділянки (а.с.19-22).

12.04.2020 Дубенською міською радою видано рішення №3690, яким заборонено надавати земельні ділянки у власність, в межах зупинок громадського транспорту, з посиланням на статтю 83 Земельного Кодексу України та пункт 3 ДБН В.2.3-5:2018 (а.с.60).

24.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив продати йому шляхом викупу у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 56103000000:03:002:1801, площею 0,0040 га з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій розташований магазин, який належить йому на права приватної власності (а.с.38).

До заяви, зокрема, були додані такі документи: копія паспорта позивача, копія договору оренди землі від 23.12.2016 разом з додатковими угодами про його пролонгацію, та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: №193809648 про реєстрацію іншого речового права (оренди) земельної ділянки та №110399995 про реєстрацію права власності на збудований магазин (а.с. 35-37).

Рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 05.06.2020 №4949 фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на викуп означеної вище ділянки у зв`язку з тим, що згідно з рішенням міської ради від 12.04.2019 року №3690 заборонено надання земельних ділянок у власність у межах зупинок громадського транспорту (а.с. 39).

Рішенням відповідача №5017 від 14.08.2020 року за заявою позивача внесені зміни до рішення від 05.06.2020 №4949, а саме: замінено слова «Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 » на слова «Відмовити ОСОБА_1 » (а.с. 42)

Не погоджуючись з рішенням про відмову у задоволенні його заяви позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 Земельного Кодексу України (далі-ЗК України) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV ЗК України.

Відповідно до частини 4 статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Так, згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів врегульований главою 20 розділі IV Земельного кодексу України. Зокрема, частина першою, другою статті 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Так, до компетенції Дубенської міської ради входить розпорядження землями комунальної власності на території міста Дубно, зокрема, їх передача у приватну власність громадянам шляхом їх продажу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Водночас в силу приписів частини 5 статті 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина 6 статті 128 ЗК України).

Отже, законом визначено чіткий та послідовний алгоритм дій під час продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів, який передбачає подання зацікавленою особою відповідного клопотання (заяви) з необхідними документами та розгляд цього клопотання уповноваженим органом в місячний строк з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, чи рішення про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Водночас перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки є вичерпним та закріплений законодавцем у частині 5 статті 128 ЗК України.

Судом з`ясовано, що 24.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив продати йому шляхом викупу у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 56103000000:03:002:1801, площею 0,0040 га з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій розташований магазин, який належить йому на права приватної власності.

До заяви, зокрема, були додані такі документи: копія паспорта позивача, копія договору оренди землі від 23.12.2016 разом з додатковими угодами про його пролонгацію, та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: №193809648 про реєстрацію іншого речового права (оренди) земельної ділянки та №110399995 про реєстрацію права власності на збудований магазин (а.с. 35-37).

Відтак, до вказаного звернення позивач додав усі документи, що були необхідні для вирішення відповідачем порушених у ньому питань. Крім того, заява позивача відповідає вимогам, передбаченим у частині 2 статті 128 ЗК України.

Натомість, відповідач в силу вимог частини 3 статті 128 ЗК України був зобов`язаний: прийняти рішення або про надання позивачу дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову позивачу в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови з урахуванням вимог частиною 5 статті 128 ЗК України.

У відповідь на цю заяву оспорюваним рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 05.06.2020 №4949 відмовлено фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 у наданні дозволу на викуп означеної вище ділянки у зв`язку з тим, що згідно з рішенням міської ради від 12.04.2019 року №3690 заборонено надання земельних ділянок у власність у межах зупинок громадського транспорту.

Разом з тим, суд зауважує, що виходячи зі змісту такого рішення вбачається, що по суті, підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви є встановлена законом заборона на передачу бажаної ним земельної ділянки у приватну власність згідно з пунктом «г» частини 5 статті 128 ЗК України, оскільки на ній знаходиться транспортна зупинка, а не наявність іншого рішення органу місцевого самоврядування, як стверджує позивач.

Цей факт також підтверджується змістом рішення міської ради від 12.04.2019 року №3690, в якому зазначені покликання на норми права, які забороняють передавати у приватну власність автобусні зупинки, які є землями загального користування.

Так, відповідно до частини 4 статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

У свою чергу згідно з ДБН В.2.3-5:2018 елементами вулиці чи дороги є, серед інших, зупинки маршрутного транспорту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III, зупинка - це спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів.

З аналізу змісту наведених правових положень вбачається, що передача земельних ділянок на яких розташовані зупинки громадського транспорту у приватну власність прямо заборонена ЗК України.

Поряд з цим, суд вважає, що недолік у формулюванні підстав для відмови у задоволенні заяви позивача ще не свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення органом місцевого самоврядування, а потребує подальшої ретельної перевірки фактичних підстав такого акту і надання їм належної правової оцінки.

Так, судом встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 56103000000:03:002:1801 крім магазину позивача розташована автобусна зупинка, що ним не заперечується.

Цей факт також підтверджується договором оренди цієї ділянки від 23.12.2016 та містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва, виданими 25.07.2017 року начальником управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради №24/2017 і довідкою Управління архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради від 09.01.2018 №1/108-4, де зазначено, що магазин розташований у комплексі з зупинкою.

Отже, оскільки зупинка є одним з елементів вулиці міста, то вона відноситься до земель загального користування населених пунктів. При цьому передача такої землі у власність однієї приватної особи створить конкуренцію між інтересами позивача самостійно на власний розсуд господарювати на власній ділянці і суспільства, яке очевидно зацікавлене у наявності місця очікування громадського транспорту. Тому, на переконання суду, у даній конкретній правовій ситуації вказані інтереси громади переважають над правомірними очікуваннями ОСОБА_1 щодо отримання у власність землі під належним йому магазином.

Разом з тим, не зазначення у цільовому призначенні такої ділянки про віднесення до земель загального користування не виключає застосування встановлених законом обмежень на зміну речових прав щодо неї.

Посилання позивача, як на підтвердження своєї позиції, що за результатами проведення ініційованого ним заходу державного нагляду щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності порушень вимог законодавства на об`єкті «Будівництво магазину в комплексі з автобусною зупинкою на АДРЕСА_1 » не виявлено є непереконливими, оскільки такий документ лише підтверджує факт додержання чинних норм і стандартів під час будівництва певної споруди, а не відсутність заборон щодо передачі земельної ділянки у приватну власність.

З наведеного, суд погоджується з відповідачем, що наразі передача означеної ділянки у приватну власність позивача неможлива внаслідок заборони встановленої ЗК України. Оскільки, внаслідок викупу цієї ділянки разом із автобусною зупинкою ОСОБА_1 отримає право безперешкодно нею розпоряджатися на власний розсуд, то це на переконання суду може суперечити інтересам територіальної громади міста Дубно щодо користування таким місцем для посадки і висадки пасажирів.

Той факт, що зупинка громадського транспорту була споруджена коштом позивача жодним чином не змінює ситуацію, позаяк вказане було умовою відповідного земельного аукціону, і вказана зупинка стала елементом благоустрою міста, тобто стала об`єктом загального користування.

Разом з тим, суд зауважує, що права позивача на отримання у власність земельної ділянки, на якій розміщений належний йому на праві власності магазин можуть бути реалізовані виключно у випадку поділу земельної ділянки з кадастровим номером 56103000000:03:002:1801 у встановленому законом порядку на дві: на одній з яких буде розташовуватись магазин позивача і необхідна для його обслуговування територія, а на іншій - зупинка громадського транспорту і тільки в такому випадку встановлені законом обмеження щодо продажу земель комунальної власності будуть усунуті.

Процедурних порушень ухвалення спірного рішення, які можуть слугувати підставою для його скасування позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність винесення оскаржуваного рішення від 12.04.2019 року №3690 не спростована у ході судового розгляду.

Щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на проведення експертної грошової оцінки такої земельної ділянки з метою її придбання у власність шляхом викупу, то ця позовна вимога є похідною від першої, а тому також не підлягає задоволенню.

Отже, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в позові до Дубенської міської ради (код ЄДРПОУ 05391063, вул. Замкова,4, м.Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35600) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2020 №4949, зі змінами відповідно до рішення №5017 від 14.08.2020, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки (кадастровий номер 5610300000:03:002:1801), розташованої в АДРЕСА_1 , площею 0,0040 га у власність для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та про зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610300000:03:002:1801 з метою її придбання у власність шляхом викупу, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 09 листопада 2020 року.

Суддя Н.В. Друзенко